Цифровий архів фольклору

А в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь ве(чор)!

Рано задзвонили, людей побудили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь ве(чор)!

А Божая Мати сина породила,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь ве(чор)!

(Собор собирали, думали-гадали,
Думали-гадали, яке ім'я дати?
Дали сину ім'я – святоє Рождєство,
Святоє Рождєство нам радість принесло).

Ходив я по полю,
А ходив я, гуляв,
А й найшов я й записку,
Та ой став, прочитав.

Найшов я записку,
Та ой став, прочитав,
Та на завтре на утро
Ой в темницю попав.

На завтре на утро
А в темницю попав,
Та й сижу я в темниці,
А в темниці темной.

Сижу я в темниці,
А в темниці темной,
А й ко мнє прилітає
А й орьол молодой.

Ко мнє прилітає
А й орьол молодой,
Та он криллями маше,
Ой стучить у вікно.

Он криллями маше
Та й стучить у в окно:
"Та й товариш мой вєрной,
А й давай улетьом.

Товариш мой вєрной,
Ой давай улетьом,
Ой дальоко, ой дальоко,
Ой за сині моря."

Дальоко, дальоко,
Ой за сині моря,
А й за синім же морем
Ой стоїть мать родна.

А за синім морем
Ой стоїть мать родна,
Та вона горько плаче,
Ой сина вговоря:

"Та сину, мій сину,
Та що ти наробив,
Що ти батька зарізав,
А братіка убив.

Що батька зарізав,
Ой а братіка убив,
А сестрицю родную
Ой у морі втопив".

Що батько на лавці,
А братік на столі,
А сестриця родная
Ой у морі на дні.

Що батька хоронять,
А братіка несуть,
А сестрицю родную
Ой із моря тягнуть.

Ой коза-коза, яка ти дурна,
Яка ти дурна та й нерозумна,
Вхватила серпок, побігла в лісок,
Нажала травиці з овсяной снопок,
Десь і взялись охотнички,
Хвалились, грозились козу й убити,
– А я тіх стрільців та й не боюся,
Тіки боюся одного діда,
В одного діда сіда борода,
Он мєня сколе, он мєня сколе,
З правого вушка потече юшка,
А коза впала – нежива стала,
– Устань, козо, пробудися,
Старшому, младшому поклонися,
А ти, хазяєчка, не скупися,
Дай кусок сала, щоб коза встала,
Дай мірочку жита, шоб була коза сита,
Дай мірочку гречки на варенички,
А зверху ковбаса.
І колядка вся!

А в нашого свата
Березова хата,
Ще й сволок з осики,
Дружечки засци(ки).

Плавай, плавай, вутятко,
Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько,
Тепер і же к міні.

Ой рад би я прибудь к тобі -
Насипали сирой землі,
На руки мої.

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комо(рю) (двічі).

Світи мені, молодо(му),
Як я йду додо(му) (двічі).

От тоді я світитиму,
Як буду сповня(ться) (двічі).

От тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться) (двічі).

Світилка-ворона,

Світилка-ворона,
Стоїть край порога,
Руки розставила,
Та й ротяку роззя(вила).

Ой, скочив козел й у гору, й у гору,
Зелена моя руточка, жовтий цвіт.

Піймали козла за ріжок, за ріжок,
Зелена моя руточка, жовтий цвіт.

Повезли козла на торжок, на торжок,
Зелена моя руточка, жовтий цвіт.

(Що й у пана Йвана та на його дворі,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!)

Та на його дворі та й за його столом,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Там же сидів Господь, святий же Петро,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що він вечеряє щуку та рибу,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Дай же, Петре, золотії ключі,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Люлю, люлю, люлю,
А котові – дулю,
А Ванькові калачі,
Шоб спав у день і вночі,
На гарячій пічі,
Шоб любили паничі.

Іздвигнулись стіни,
Як дружечки сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Іздвигнулись стіни,
Як бояри за стіл сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Люлі, люлі,
А котові дулі,
Максимкові калачі,
Шоб спав удень, і вночі,
А вночі – на пічі,
А вдень – у колисці,
В червонім намисті,
А-а, а, а-а!