Цифровий архів фольклору

Крута гора кам’янистая,

Крута гора кам'янистая,
Чужа сім'я норови(стая).

Та хату мете -та й перемітає,
Ложки миє - та й перемиває,
Діжу місе - та й перемісює,
В пічі топе - перето(плює).

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, припив вози,
Ой пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає,
Та й були гроші, та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак сірячину,
Ставляй, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Та й обернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Наш коник, як вуточка,
Не треба ні прутичка,
Сам дорожку знає,
Йому Бог помагає.

Ой на Вкраїні висока могила,
Ой на могилі червона калина. (двічі)

На могилі червона калина,
Ой на калині чорний ворон кряче. (двічі)

На калині чорний ворон кряче,
Ой на чужбині сиротина плаче: (двічі)

"Я й недавно сиротою стала,
Ой багато горенька й узнала. (двічі)

Ой казали мені вражі люде:
"Вийди заміж - добре тобі буде". (двічі)

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопила. (двічі)

Ой, утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за горьку п'яницю. (двічі)

Шо п’яниця все п'є та гуляє,
А прийде додому - як не б'є, то лає. (двічі)

Сам лягає у кроваті спати,
Мене заставляє голубів ганяти. (двічі)

Ой не літайте, голуби, по хаті,
Та й не розбудіте милого з кроваті. (двічі)

А я знаю, коли розбудити,
Ой як стане сонечко сходити. (двічі)

Уставай, Ваня, моє милування,
Вже готове для тебе вмивання. (двічі)

Шо вода в тазочку та ще й у садочку,
Рушничок біленький висить на кілочку. (двічі)

Стоять тобі вареники в маслі.
Стоїть тобі горілочка в пляшці. (двічі)

А єсть тобі білі паляниці,
Задля тебе, горкого п'яниці. (двічі)

Став Ваня з кроваті вставати,
Стала його мила в вікно вилітати. (двічі)

"Ой чого ж ти, мила, в вікно вилітаєш,
Хіба ж ти моїх жартів не приймаєш?" (двічі)

"Ой як би ж я та жарти приймала,
То вже б давно в могилі лежала". (двічі)

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та не пригорне мати,
А хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Ой сип, матінко, овесець,

Ой сип, матінко, овесець,
Шоб наш овесецьр рясен був,
Шоб наш Мишечка красивий був,
Ой сип, матінко, густіше,
Шоб був Мишечка красні(ше).

Ой по тихому та Дунаєчку а вітер хвилю гонить,
Та й молоденький новобранець полковничка про(сить).

«Ой пусти мене, та й полковнику, а із полку додому же,
Та розплакалась-розтужилась дівчина за мно(ю)».

«Ой нехай плаче та й нехай плаче, а нехай ше й потуже,
Та й нехай же той новобранець три годи прослу(же)».

А служив службу та й воєнную, а начав помирати же,
Та начав собі перед смертю дівчину й бажа(ти).

Ой не по правді та й козаченьку а в могилу лягаєш,
Та шо ти собі перед смертю дівчину бажа(єш).

А й умер, умер та й новобранець а у неділю вранці же,
Та й положили новобранця в світлиці на ла(вці).

А коня ведуть та й тіло несуть, а кінь головку клонить,
Та стоїть дівка на воротіх, білі ручки ло(мить).

Ой ламай, ламай, та дівчинонько а з мізинного пальця же,
Та світ ізійдеш, та й не найдеш такого краса(вця).

Та даєш, мене, мій батенько, та й від себе,
Не раз, не два ж, та й заплачеш, та й заплачеш.

Та й заплачеш,
Як вишневі та й садочки та й цвістимут.

Та й цвістимут,
А й до мене же молодої та й вестимуть.