Цифровий архів фольклору

Наша мати зажурилася,

Наша мати зажурилася,
Що й коморка спорожнила(ся).

Чужа мати звеселилася,

Чужа мати звеселилася,
Що й комора наповнила(ся).

Вигрібай, мати, жар, жар,

Вигрібай, мати, жар, жар,
Коли тобі дочки жаль, жаль,
Кидай у піч дрова,
оставайсь здорова, у!

Кидай у піч тріски,
Покотилися сліз(ки).

Ой пряла я б куделицю, головка болить,
Пішла б же я у шиночок, милий не велить.

Як поїхав мій миленький у поле, й у степ,
А я ж тую куделицю об долівку геп!

Лежить моя куделиця, та й надулася,
А я молода горілочки та й напилася.

Як приїхав мій миленький з поля додому,
Питається своїх діток, чи мати дома?

Тату, наша мати дома, лягла й спочивать,
Приходило дві шинкарки, щоб розплатилась.

Ой уставай же, моя мила, вставай, розбудись,
Ой на тобі сороковку, піди, похмелись,
Ой на тобі карбованця, піди, розплатись.

Не поможе карбованець, не поможе два,
Вчора пила на корову, сьодні й на вола.

Бодай же ти, моя мила, здорова була,
Як ти ж мого сіренького вола пропила!

Ой гук, мати, гук, де козаки йдут,
І веселая та й дорі(о)женька, куди вони йдут.

Куди вони йдуть, там бори гудут,
І під білою та й березою отамана ждут.

Ой ти, дівко, благородна,
Не лягай спать з дворянином - будеш добра. (двічі)

Бо дворянин пізно ходить,
Не й одную же дівчиноньку же з ума зводить. (двічі)

Ізвів одну, звів другую,
Шей на мене же нахвалявся же, молодую. (двічі)

Хіба вже я дурна була,
Шо він мене же ізвів з ума же, я й не чула. (двічі)

Ізвів з ума, сів на коня:
"Зоставайся же, дівчинонько, же тепер сама". (двічі)

"Не сама я зосталася,
Ше й у лузі же калинонька же розцвілася. (двічі)

Шо й у лузі на долині
Колихала же дівчинонька же дві дитині. (двічі)

Колихала та й плакала:
"Ой чого ж я же отця, неньки же не слухала. (двічі)

Послухала дворянина,
Тепер моя же головонька же нещаслива". (двічі)

Ой у лузі на терночку
Колихала же дівчинонька же сина й дочку. (двічі)

Ой зав'яжи, ненько ж моя, чорним платком очі,
Та й поведи ж, та й утопи темненької но(чі).

Як вестимеш, ненько моя, не давай кричати,
Шоб не бігли сусідоньки мене ратува(ти).

Як вестимеш, ненько моя, станеш коло тину,
"Не дивуйтесь, сусідоньки, я свою й дити(ну)."

Глянь же ти, Марійко, крізь калач,
Карими очима, та й не плач,
Ось він іде,
Розмай косу,
Загубив красу,
Зав`язав тобі світ на весь вік.

Ой ну-ну-ну, дитя, спати,

Пішла мати до роду гулят (и),

Та й казала: не буду бариться,

Та принесу дитині гостин (ця).

Та й стелись, стелись, та й барвіночок,
Не кореном - листом.

Не кореном – листом.
Та викликає же ой парень дівку
Й не голосом - свистом.

Не голосом – свистом,
"Та чи ти чула, ой дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Як я тебе кликав
Та через твоє ой подвір'ячко
Сивим конем їхав?"

Сивим конем їхав.
"Та хоть я чула, ой хоть не чула,
Й не обзивалася,

Не обзивалася.
Та темна нічка, ой дробен дощик,
Не сподівалася".

Не сподівалася.
"Та бодай же ти, ой дівчинонько,
Зозулі не чула,

Зозулі не чула.
Та як ти мого та голосочка
За сном не почула!".

Гони, дівка, скотину,
Засни, мала, дитино,
Бай, бай.

Наказали люди, зять багач,
Наказали люди, грошій міх,
Дає полушку, як на (сміх),

Та й та не його, позичив у тещі,
Викупить вінок у сві(йсті).

Не крюкайте, рябі жаби,
В густім очереті,
Не сідайте, вражі сини,
Пізно й вечеря(ти).

Як сядете вечеряти,
То беріть потрошку,
Зачуєте й голосочок,
То кидайте лож(ку).

Торох, торох, сію горох,
Гороху потрошку,
Утоптали чужі хлопці
А до нас дорожку.

Не так вони й утоптали,
Як кіньми й убили,
Бодай же ви не діждали,
Щоб ми вас любили.

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи й гарно тобі же й у лісо(чку)?

Ой, так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині же й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як й устане же та й запла(че).

Ой, недобра моя та й годинонька,
Шо в мене ненька й не рідне(нька).

Шо в мене ненька та нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).

Зелененький крокіс,
По віконцю поріс,
Та нікуди ж проглянути.

Та не проглянути,
Та не продивиться,
Як сиріточка плаче.

Та вона плаче,
Важко здихає,
Шо ж і порядку нема.

Та нема порядку,
Та з самого ранку,
Та й не буде й до вечіра.

Посилала (Марійка)
Соловейка у сад,
До батенька на пораду.

Не солов`я з саду,
Не батенька з раю,
Не родини з України.