Цифровий архів фольклору

Татарин, братік, татарин,
Продав сестрицю задаром,
Продав сестрицю за так,
А чорні брови пішли так!

Циганка-ворожка сміялась наді мною,
За рученьку брала й качала й головой,
За рученьку брала й качала головой.

Нещасна, дівчино, на світі ростеш,
Кого вірно любиш, а заміж і не підеш,
Кого вірно любиш, а заміж і не підеш.

Не вір, дорогая, не вір нікому,
Повір, дорогая, мені одному,
Повір, дорогая, мені одному.

За далеким гаєм сонечко й сіда,
Ой там дівчинонька парня дожида,
Ой там дівчинонька парня дожида.

Бігла сучка яром,

Бігла сучка яром,
Обмотана валом,
Дружки думали її мати,
Та й стали її сса(ти).

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик витягати,
Та за вушка потягати,
Витяг за вуші,
Посадив на суші,
- Сиди, киця, весело,
Ми поїдем у село,
Та виорем нивку,
Та посієм материнку,
Материнка не вродила,
А вродив лопушок,
Зшиєм Саші кожушок,
Кожушок маленький,
А Саші тепленький.

Люлі, люлі, налетіли гулі,
Та й сіли на люлі,
Стали люлі колихать,
Стали Сашу забавлять.

Люлі, люлі, люльочки,
Шовкової вервечки,
Мальовані бильця,
Пішли до Кирильця.
Що Кирилець поробля?
Черевички починя.
Черевички рип-рип,
А дитинка спить-спить.

На калині, на малині,
Колихала ой Марусина свого сина. (двічі)

Колихала, промовляла,
Коло неї ой рута-мʼята присовʼяла. (двічі)

Присовʼяла ще й присохла,
Чи я в тебе, ой моя мамо, не доросла? (двічі)

Не доросла, переросла,
Єсть у полі ой кущ калини, прихилюся (двічі)

Прихилюся, притулюся,
Полюбила ой козаченька, признаюся. (двічі)

Ой на річці, на Ордані,
Матир Божа ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

А поправши, повішавши,
На калину, на малину,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Прилетіли анголята,
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Ой в дворі, в дворі, в новій коморі,
Ой, дай, Боже!
Ой в дворі, в дворі, в новій коморі,
Святий ве(чір)!

Дівка Галочка убиралася,
Ой, дай, Боже!
Дівка Галочка убиралася,
Святий ве(чір)!

Убиралася, наряжалася,
Ой, дай, Боже!
Убиралася, наряжалася,
Святий ве(чір)!

До церквиці йшла, як зоря зійшла,
Ой, дай, Боже!
До церквиці йшла, як зоря зійшла,
Святий ве(чір)!

А з церквиці йшла – як пава плила,
Ой, дай, Боже!
А з церквиці йшла – як пава плила,
Святий ве(чір)!

Зістріли її аж три королі,
Ой, дай, Боже!
Зістріли її аж три королі,
Святий ве(чір)!

Чи ти царівна, чи королівна,
Ой, дай, Боже!
Чи ти царівна, чи королівна,
Святий ве(чір)!

Я й не царівна, не королівна,
Ой, дай, Боже!
Я й не царівна, не королівна,
Святий ве(чір)!

Я Йванова дочка, як паняночка,
Ой, дай, Боже!
Я Йванова дочка, як паняночка,
Святий ве(чір)!

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та й не пригорне мати,
Та хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Недалеко милий оре,
Ой там за лісочком.

Ой там за лісочком,
Сушив-крушив парень дівку,
Своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не я тебе зсушив, скружив,
Ти сама сов’яла.

Ти сама сов’яла ж і,
А я тебе ж тричі сватав,
Ти все й одказала.

Ти все й одказала,
Ой дівчино, гордівнице,
Гордуєш ти мною.

Гордуєш ти мною,
Буде твоє ж гордування,
Все перед тобою.

Все передо мною,
Буде твоя руса коса,
В мене під ногою.

В мене під ногою,
Шуміть буде нагайочка,
Та й над головою.

Ні тучки, ні хмарки й а дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде,
Козак до дівчини щовечора йде.

"Добрий вечір," – каже, ще й ручку дає,
– Марусино, серце, порадуй мене,
– Марусино, серце, порадуй мене.

Маруся не чує, порад не має,
З другими жартує, жалю завдає,
З другими жартує, жалю завдає.

– Марусю, Марусю, ти така не будь,
Він тебе не любить, ти його забудь,
Він тебе не любить, ти його забудь.

Злетів півень на повітку,
І повітку звалив,
І три бабки прибив,
І коника тупака,
І волика третяка.
Сідай, бабо, на барана,
Та поїдемо до пана.
А в нашого пана,
Вербової коліса.
Та поїдем за ліса,
Надеремо лик, лик,
Стоїть баба–бик, бик.
Батько метільник,
Син веретільник,
Дочка пряха,
Мати ткаха,
А Микитко – дивлюся,
Чи не вийде Маруся.
Ой Марусю, Марусю,
Покадич мою душу,
Посажай калачі,
На холодній пічі,
А я вберусь уночі,
Покраду калачі.
Через пічку тікав,
Каптанину порвав,
Каптанина по коліна,
Ше й іззаді пригоріла,
А я сів, полатав,
Ше й Марусю згадав!

Шо й у первім садочку там зозуля кувала,
А й у другім садочку канарейка щебетала.

А у другім садочку канарейка щебетала,
А у третім садочку мати з сином стояла.

Мати з сином стояла, в сина правди питала:
"Ой скажи, мій синочок, а хто ж тобі найвірніше?

Ой чи тьоща старая, чи жена молодая,
Чи жена молодая, а чи матінка родная?".

"В мене тьоща для привєту, а жена для совєту,
А матуся родная, нєт на бєлому свєту.

Вона мною ходила, вона свєтом нудила,
Як мене спорожала, собі смерті бажала.

Як мене спорожала, собі смерті бажала,
Три годочки не спала та все мене колихала.

Три годочки не спала та все мене колихала,
А в солдати давала — дрібні сльози проливала".

«Ой іди, мій синочку, на чотири годочки,
А на п'ятім годочку повертайся додомочку.

А на п'ятім годочку повертайся додомочку,
Повертайся додомочку, ізмий мені голівочку».

Літа пливли, упливали на третьому року,
Іде Господь до Іоанна, дивному пророку. (двічі)

Іде Господь до Іоанна та хвилями бродить,
А із пущі, із діброви Іоанн виходить. (двічі)

Та й Господь його предвічний, зове, зазиває:
«Охрести мене, пророче!» він його благає. (двічі)

Страшно було Іоанну Господа видати,
Трудно було на Владику руку піднімати. (двічі)

Треба було Іоанну Божу волю вчинити,
Та й почав він в Іордані Господа хрестити. (двічі)

Та й відкрилось небо ясне, Дух Святий злітає,
А із неба в тую пору голос промовляє: (двічі)

«Це є Син мій возлюблений! Люди, віру майте,
І як Господу самому поклін свій воздайте». (двічі)

Щедрий вечір на весь вечір!

Чи дома, дома пан-господар?
А на йому шуба нова,
А на шубі калиточка,
А на калиточці сім ріжечків,
А на ріжечку сім пиріжків!

Всім по пиріжечку дайте!
З руками, з ногами, шоб бігав за нами!
Біз рук, біз ніг, шоб упав у сніг!