Цифровий архів фольклору

Косарі косять, а вітер повіває,
Шолкова трава на косу й налягає.

Шолкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Скажи галочка, де мій же миленький?
А твій же милий в лузі під вербою.

Як поїхав Саврадим у поле орати,
Його жінка Саврадимка у шинок гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла, трохи підпилася,
Наварила борщу, каші, в поле потряслася. (двічі)

Ходила, блудила, милого шукала,
Подивись, Саврадим, яка жінка стала. (двічі)

Та й не знав Саврадим, як жінку учити,
Запрягає в борону, їде волочити. (двічі)

Випрягає з борони, запрягає в рало,
Гей, цоб, моя мила, ще й додому рано. (двічі)

Випрягає з рала, запрягає у біду,
Гей, цоб, моя мила, я й додому поїду. (двічі)

Приїжджає до двора, в воротях калюжа,
Розсердилась чорнобрива та й на свого мужа.
Ізлізла на піч, сказала: «Недужа!» (двічі)

Ой вставай, мила, привіз тобі меду,
Цур тобі, Саврадим, голову не зведу!

Ой вставай мила, привіз я дубину,
Не товсту, не тонку, та й на твою спину.

Ой встала мила, та як не лежала,
Обняла Саврадима, ще й поцилувала. (двічі)

Бодай та дубина повік не родила,
Вона ж мене, молодую. та й оздоровила! (двічі)

Коляд, коляд, коляда,
Баба з печі вигляда,
А дід із духовки,
Просе морковки!

Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
Баба на ікону,
Дайте самогону!

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела ж любов до горя.

Світ, голова ой кружитца,
Ой, да на плєчах же й арьол садітца,
Ой, да на плєчах же орьол садітца.

Ой, арьол ти, сизокрилий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий?

(А твій милий на роботі,
Ой да у літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє?
Ой, да мідні труби виливає.

Пішла слава по народу,
Та й на тую дівчину, що без роду.)

Ой на річці тиха вода стояла,
Там Пречиста свого сина купала.

А скупавши, шолком його сповила,
Й а сповивши, в ясилечки вложила.

З тих ясилечків три янгола дихало,
На схід сонця три царя приїхало.

Перший царю миром, миром миру-мирував,
Другий царю Сусом Христом називав.

Третій царю квіточкою дарував,
То ж не квіточка, то святоє Рожество.

Всьому миру хрищеному празництво,
Усім діткам малесеньким радісно!

Дай, Боже, Святий вечір!
Дай, Боже, пиріг гарячий з печі!
З руками, з ногами, щб бігав за нами,
Без рук, без ніг, щоб упав у сніг!

Сьодня же празник Меланія,
Завтра же празник – Васілія.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібра-злата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Кому пиріг, кому й калач,
За той пиріг сам Бог беріг.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

За той пиріг сам Бог беріг,
За той калач сам Бог багач.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Що ти, тьотко, наварила,
Що ти, тьотко, напекла?
А щедрівочка втекла!

Що ти, тітко, напекла,
Дайте дядько пʼятака!
А пʼятак неважний,
Дайте руб бумажний!

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо й пару голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой де ж узявся Ванюша-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.
Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.
Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.
Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.

Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?
Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?

Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?
Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?

А в пана хазяїна та на його дворі,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А Божая Мати сина породила,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Сина породила, три празники дала,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник – Рожество Христове,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А другий же празник – Святого Василя,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А третій же празник – та й Іван Хреститель,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник радість нам принесло,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А Святий Василій хліба нам насіяв,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

Дай, Боже, діждати того жита жати,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Короваю, наш раю,

Короваю, наш раю,
Я тебе вбираю,
В режевії квіти,
Щоб не був серди(тий).

Ластівонька прилітає,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Красну панну пробуждає,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Красна панна, вставай рано,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Бо приїдуть три женихи,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Перший жених з Залиману,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Другий жених із Вербівки,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Третій жених з Балаклєї,
Щедрий вечір, добрий вечір!

На цьому слові бувайте здорові!

Смутний вечір, тихий ранок, (двічі)
Десь поїхав мій козак.

Десь поїхав та й немає, (двічі)
Серце моє замира(є).

Ось він їде, а я й бачу, (двічі)
Він сміється, а я пла(чу).

Він сміється ще й моргає, (двічі)
Нагайкою коня кра(є).

Нагайкою коня крає, (двічі)
Всю країну об’їжджа(є).

Та купався Іван
та й у воду впав,
Купала на Йвана!

Та купався Мусій,
доведеться й усім,
Купала на Йвана!

На калині роса впала,
в нас на вулиці Купала,
Купала на Йвана!

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
На столи дубові,
На рушнички шовко(ві).

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
Як на небі місяць ясний,
Так на столі коровай кра(сний).

А ми коровай місили,
При мосточку коровай ложили,
Ще й дійницю масла,
Щоб коровай удався,

Щоб коровай схопився,
Ще й гарно загніти(вся).

Ой устань, устань, та й матінко годі тобі спать,
Та й пора ж мені, моя ненько, вінок надівать.

Скочила коза на воза,
Крикнула коза до сторожа:
«Ой ти, стороже, сторожоньку,
Посади на віз та й зимоньку,
Зиму повезем візочком, візочком,
Весну привезем човночком, човночком, гу!».

У городі та й у Русалимі,
Там стояла церква, в церкві престол,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

А в тій церкві та й столи ж стоять,
А на тих і столах та й свічки горять,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

А й на тих столах та й свічки ж горять,
А біля столів анголи стоять,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Та прийшла ж до їх та й Божая Мати,
Благословила щедрувати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Та й не бийтеся, та й не лайтеся,
Старих людей не цурайтеся,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!