Цифровий архів фольклору

Та змовлялася жидовина:
"Та як би нам Христа й уловити".

Та й уловили і вмертвили,
І во гроб його положили.

І во гроб його положили,
Й сосновою доской засклепили.

Сосновою доской засклепили,
І ще й важкий камінь накотили.

І важкий камінь накотили,
І шелійою обстановили.

І шелійою обстановили,
І стороженьку постановили.

І прийшла жи к Нему Дєва Марія,
І Дєва Марія, Божа мати.

"Ой ти, стороженько, отклонися,
А, шелійочко, розхилися!

А, шелійочко, розхилися,
А ти ж, важкий камінь, іскотися!

А ти ж, важкий камінь, іскотися,
І, соснова доско, одсклепися!

І соснова доско, одсклепися,
А ти ж, мій синочку, обізвися!

А ти ж, мій синочку, обізвися,
Та за шо ж терпів таку муку?

Та чи за мене, чи за себе,
Чи за всіх православних христіянів?".

"Та ні за тебе, ні за себе,
За всіх православних христіянів".

Ой де ж наша весільная мати?
Ой де ж наша весільная мати?
Треба її пам'ятної дати.

Треба її пам'ятної дати,
Треба її пам'ятної дати,
Щоб уміла гостей шанува(ти).

Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла по чарочки да(ти).

Обіщалась по повнесенькій,
Обіщала по повнесенькій,
Хоч би дала по малесе(нькій).

Хоть маленьку черепошечку,
Хоть маленьку черепошечку,
Промочити нашу душе(чку).

Давай, мамо, наливай!

Ой чи то ж той Омелько, (двічі)
Ой чи то ж той Омелько, що жне жито помаленьку. (двічі)

Він нажав пів снопа (двічі)
Він нажав пів снопа та й говорить, що копа. (двічі)

Він нажав один сніп (двічі)
Він нажав один сніп та й говорить десять кіп. (двічі)

А він жита не жав, (двічі)
А він жита не жав, в борозенці лежав. (двічі)

Борозенька вузенька, (двічі)
Борозенька вузенька, ми не вляжемося. (двічі)

Тепер нічка невеличка,(двічі)
Тепер нічка невеличка, не награємося. (двічі)

Ось і дядина іде, (двічі)
Ось і дядина іде і гов'ядину несе. (двічі)

Чи гов'ядину їсти, (двічі)
Чи гов'ядину їсти, чи на дядину влізти?

Він гов'ядину ізжер, (двічі)
Він гов'ядину ізжер, сім раз дядині упер. (двічі)

А мы князе-бояре,
Мы й узойдем на терем,
Мы ударим бичалом,
Бичалом!

Вот Ванечке спасибо,
Иванычу за твоё пировое,
За вино, зиляное,
Что мы пили и ели,
И часто(м) подносили.

А мы князе-бояре,
Мы й узойдем на терем,
Мы ударим бичалом,
Бичалом!

Вот Марьюшке спасибо,
Ивановны за твоё пировое,
За вино, зиляное,
Что мы пили и ели,
И часто(м) подносили.

Та й сів Христос та й вечеряти,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та прийшла к єму Дєва Марія,
А Дєва Марія, Божа Мати.

Ой, дай, синку,ключі золотії,
Та я й одкрию рай та пекло.

Та я одкрию рай та пекло,
Та й випусти всі праведні душі.

Та й випустю всі праведні душі,
А однієї не випустю.

Та однієї не випустю,
Вона отца і неньку налаяла.

Та отца й неньку налаяла,
Та не лаяла – подумала.

Коляд-коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п'ятака!

А п'ятак не важний,
Дайте руб бумажний!

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик витягать,
Та й витяг за вуші,
Посадив на суші,
Дивись, кицю, веселенько,
Та й поїдем на селенько,
Та й купим пушок,
Пошиєм кожушок.

Меланка ходила,
Васильки носила,
Васильку, мій татку,
Пусти мене в хатку,
Я жита не жала,
Чесний хрест держала,
Золоту тарілку,
…

(Як) прилетів соколонько,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й заглянув й у світлоньку,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А світлонька не метена,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А світлонька не метена,
А Маруся не чесана,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Колядин день,
Дайте вдень,
Бо ввечері не прийду,
Бо колядку загублю.
Вечор добрий!
Виносьте дохід довгий!
Не ламайте та ціленький давайте!
Хоть коротенький, дак ситенький!

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувати,
Та й за уха витягати,
Витяг, витяг за уші,
Посадив же на суші,
Сиди, кицю, весело,
Як поїду на село,
Рибки ловити,
І кицю кормити.