Цифровий архів фольклору

Та копав, копав криниченьку,
Та неділеньку, дві жи,
Та й любив козак дівчиноньку,
Ой не людім, собі.

Приспів:
Ой, жаль, жаль, міні буде,
Возьмуть її люди,
Возьмуть її люди,
Та моя не буде,
Ой, жаль, жаль!

Та вже з тії криниченьки,
Ой орли воду п'ють,
Та вже ж тую дівчиноньку
Та під вінець ведуть.

Та один веде за рученьку,
Другий за рукав,
Третій стоїть - серце болить,
Кохав - та й не взяв.

Та й обведена кругом столу,
Тепер ти моя,
Вона стала, одказала,
Не правда твоя.

Як Введення нарождення,
Божого сина,
Божого сина.

Породила Діва Марія,
Божого сина,
Божого сина.

Й у вертепі спородила,
В яслах сповила,
В яслах сповила.

А сповивши, Божого сина,
Анголам дала,
Анголам дала.

Прилетіло три анголи,
З небес летячи,
З небес летячи.

Проспівали і сказали:
— Не бійся, Діво,
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангельський глас,
Це ангельський глас.

Приймай дитя нарождення,
На руки при нас,
На руки при нас.

(Шо в нашого хазяїна,
Стояло древо,
Стояло древо.

На тім древі на зеленім,
Золоті віти,
Золоті віти.

На ті віти, на золоті,
Дивувалися діти,
Дивувалися діти.

Не так діти, як пани та царі).

Та й сів Христос та й вечеряти,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та прийшла к єму Дєва Марія,
А Дєва Марія, Божа Мати.

Ой, дай, синку,ключі золотії,
Та я й одкрию рай та пекло.

Та я одкрию рай та пекло,
Та й випусти всі праведні душі.

Та й випустю всі праведні душі,
А однієї не випустю.

Та однієї не випустю,
Вона отца і неньку налаяла.

Та отца й неньку налаяла,
Та не лаяла – подумала.

Та змовлялася жидовина:
"Та як би нам Христа й уловити".

Та й уловили і вмертвили,
І во гроб його положили.

І во гроб його положили,
Й сосновою доской засклепили.

Сосновою доской засклепили,
І ще й важкий камінь накотили.

І важкий камінь накотили,
І шелійою обстановили.

І шелійою обстановили,
І стороженьку постановили.

І прийшла жи к Нему Дєва Марія,
І Дєва Марія, Божа мати.

"Ой ти, стороженько, отклонися,
А, шелійочко, розхилися!

А, шелійочко, розхилися,
А ти ж, важкий камінь, іскотися!

А ти ж, важкий камінь, іскотися,
І, соснова доско, одсклепися!

І соснова доско, одсклепися,
А ти ж, мій синочку, обізвися!

А ти ж, мій синочку, обізвися,
Та за шо ж терпів таку муку?

Та чи за мене, чи за себе,
Чи за всіх православних христіянів?".

"Та ні за тебе, ні за себе,
За всіх православних христіянів".

Ой походжено ей, та й поброжено,
Ой коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, ей, ой журав грає,
А журавочка скаче.

Ой, ненько моя,
Нашо ж ви мене покинули,
Нашо ж ви мене посиротили?
Та до кого ж я буду ходити,
Та кого ж я буду питатись?
Та хто ж мене, моя ненько, порадить,
Та хто ж мене, моя ненько, розпитає?
Та ніхто ж мене так не пожаліє,
Як жаліла ж моя…

(фрагмент)
Ой Боже мій, милостивій,
Ой шо оце за день?
Та й у мого же та й батенька,
Повен двір людей.

Повен двір людей,
А родина жи коло тина,
......

Мати сина колихала,
І дня й ночки не доспала,
І думала добрий буде,
І він неньку ж не забуде.

А він виріс ледацюга,
Превеликий волоцюга,
І став неньку проганяти,
І став неньку ж виганяти.

Іди, нене, ти від мене,
Будуть, нене, гості в мене,
У кафтанах і в жупанах,
........................................

А ти, нене, в сірячині
Та в драненькій запасчині.
І пішла ненька хитаючи,
Попід вікон і питаючи,

Ой, де хатка теплесенька,
Де дитина манесенька,
Буду й хатку замітати
І дитинку колихати.

А в дядька, в дядька,
Дядина гладка,
Не хоче встати,
Ковбаси дати,
А дядько б устав,
Так штани засрав!

Уже сонце котиться,
Нам додому хочеться,
Хочеться давно,
А ми не йдемо,
Все пана ждемо.

Ой, орьол, ти орьол, ти таваришу мой,
Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був(и) ти, орьол, над моєю (й) стороной. (двічі)

Чи не був ти, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя (й) дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Запорожці-козаки, годі пить-гуляти,
Годі пить-гуляти,
Іде турок на Вкраїну з нами воювати,
Гей, нуте, хлопці, до зброї!

Вдаримо з гаківниць, вдаримо з гармати,
Вдаримо з гармати,
А чи пан, чи пропав - двічі не вмирати,
Гей, нуте, хлопці, до зброї!

Нам поможе Святий Бог ще й Пречиста Мати,
Ще й Пречиста Мати,
А чи пан, чи пропав - двічі не вмирати,
Гей, нуте, хлопці, до зброї!

Як сів Христос вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Сідай, синку, вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Вечеряй, синку, собі на здоров’я,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Як приїхав мій милой з похода,
Та й прив'язав коня й до колони.

Та й прив'язав коня до колони,
Сам заплакав край коника своєго.

Сам заплакав край коника своєго,
Рознещасна голівонька моя.

Рознещасна голівонька моя,
Засватана дівчинонька моя.

Що учора та й за неділенька була,
Що дівчина же та й на вулиці не була.

Вона мабуть, та нездоровая була,
Вона, мабуть, мале дитя родила.

Вона, мабуть, та й мале дитя родила,
А зродивши та й в Дунай річку однесла.

Пливи, пливи, та й мале дитя діками,
А я піду та й погуляю з дівками.

Мабуть мені та й із дівками не гулять,
Мабуть мені та й мале дитя колихать.

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)