Цифровий архів фольклору

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?
Я сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля в’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата б’ють Купала на Йван!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йван!

Купалочка, де твоя дочка,
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йван!

Як піду я в сад зелений, наламаю лому,
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му),
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му).

А в чужій сторононьці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки),
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки).

Пойте, пойте, соловейки, всими голосами,
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми),
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми).

Як піду я в ліс по дрова, нала-, наламаю глоду,
Завів мене дурний розум й у чу, й у чужу сторо(ну).

А в чужій же сторононьці ні й о-, ні й отця, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, поють солове(йки).

Пойте, пойте, соловейки, трьома, трьома голосами,
А я піду в сад вишневий, вмию-, вмиюся сльоза(ми).

Як зірву я з рожі квітку, та й пу, та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до мо-, аж до мого ро(ду).

(Пливла, пливла з рожі квітка, та й стала кружиться,
Вийшла мати воду брати, та й стала журиться.)

Як піду я в ліс по дрова та й зрубаю йолку,
Завів мене дурний розум в чужу, в чужу стороно(ньку). (двічі)

А в чужій же сторононьці ні отца, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа солове(йко). (двічі)

Як зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й ста-, та й стала жури(ться). (двічі)

Як піду я понад лугом, ой як піду я понад лугом,
Ой оре милой ой своїм плу(гом).

А він оре та й гукає, а він оре тай гукає,
Чужа мила ой поганя(є).

(Чужа мила погонила, ой чужа мила погонила,
Своя їсти варила.)

Як понесу йому їсти, як понесу же йому їсти,
Та й чи не скаже ой милой сі(сти)?

Вже наївся, вже напився, вже наївся, вже напився,
Ой на борозду ой похили(вся).

(Чого лежиш, що думаєш?
чому не пйєш, не гуляєш?)

А я лежу та й думаю, а я лежу та й думаю,
Ой нехорошу ой жінку ма(ю).

(Що товариш хужій мене, що товариш хужій мене,
А жінка краще, ніж у мене.

А в мене руда та погана, а в мене руда та погана,
Чорнявого сподобала.

А я брови в сажу вмажу, а я брови в сажу вмажу,
І з чорнявим спати ляжу.

А русява приберуся, а русява приберуся,
І на чорнявих придивлюся.

А я руда препогана, а я руда препогана,
Я й до плуга та й до рала.

Я й до плуга та й до рала, я й до плуга та й до рала,
Та до пана генерала.

Як отдаєш, моя матінко, мене й молоду,
То й дай мені зозуленьку луговую.

Ой, нащо тобі, дитя моє, зозуля й така,
Єсть у тебе, молодої, свекруха лиха.

Ой вона сама рано встане, тебе й не збуде,
Й до сусіди, коли піде, та й обсуде.

Ой, сяка-така невісточка, не хоче й робить,
Ні ложечок, ні мисочок не хоче помить.

Як орав мужик край дороги, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
Край дороги.

Та в його воли круторогі, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
Круторогі.

Та погоничі чорноброві, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
Чорноброві.

Повісили торбу на березі, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
На березі.

Там дівчаточка хустки прали, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
Хустки прали.

Та вони ж тую торбу вкрали, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
Торбу вкрали.

Та не порожню, з пирогами, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
З пирогами.

Та начинені горобцями, (двічі)
Гей! Цоб! Цабе, рябий! Тпрруу!
Горобцями.

Як літала та й галочка по крутій горі,
Розгубила всеє пірʼячко ой в шолковій траві.

Не жаль мені та й пірʼячка в шолковій траві,
А жаль мені же тай Галочки ой в чужій стороні.

Та в чужій стороні,
Що й чужая сторононька ой без вітра й шумить.

Та й без вітра й шумить,
Рідний батько ж, рідна й мати ой побʼє, не болить.

Та побʼє, не болить,
А й не рідна же та й свекруха ой словами вгорчить.

Та й словами вгорчить,
Та не рідний та й свекорко ой робити навчить.

Як летіло помело через наше село
Стовпом дим, стовпом дим!

Сіло спочивати на дядькову хату
Купала на Йвана!

А дядькова хата запалилася
Та й горить, та й горить!

А Йванкова голова закурилася
Купала на Йвана!

А дівчата з радощами носять воду пригорщами
Все тушить, все тушить!

Як летів шеремет
Та й упав в очерет,
Скрізь вода й а линула,
А на морі хвиля била,
На долині роса впала,
На вулиці челядь грала,
У Купала вигріло сонечко на Йвана!

Як купався Іван, доведеться і нам,
Скрізь вода та й лєлія,
Що й на морі хвиля грала,
На долині роса впала,
На калині краса стала,
На йулиці в’ють Купала на Йвана!

Як зійдемось, подруженьки,
Де вчора стояли,
Бо вже наші василечки
Й од сонця пов’ял(и).

Нехай в’януть, нехай в’януть,
Нехай повсихають,
Як зійдемось до купоньки
Вони повстава(ють).

Зійдемося до купочки,
Напнем холодочок,
Шоб не падав наш біленький,
Голубий цвіто(чок).

Як задумали хлопчечка женити
При зорі, при зорі, зорі, при місяцев…, при ясному

Увели йому пару коників
При зорі, при зорі, зорі, при місяцев…, при ясному

Він на ті коні скоса поглядає
При зорі, при зорі, зорі, при місяцев…, при ясному

Увели йому дівку в наряді
При зорі, при зорі, зорі, при місяцев…, при ясному

А він ту дівку взяв, поцілував
При зорі, при зорі, зорі, при місяцев…, при ясному

Як задумали хлопчечка женити
При зорі, при зорі, зорі, при місяцев…, при ясному

Як до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив,
А я тії раки забрала,
І Якова з хати прогнала,
Іди, іди, Якове, з хати,
Ніде тобі спати лягати,
Ой, на пічі батько та мати,
На припічку братови діти,
Ніде тебе, Якове, діти.