Цифровий архів фольклору

Ой ясна, красна в лузі калина,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А іще краща Василя дочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

По саду ходить, як місяць сходить,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Пани вставають, шапки скидають,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Шапки скидають, її питають,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Чи ти царівна, чи королівна,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Я й не царівна, не королівна,
Щедрий вечір, добрий вечір!
...

Було в вдови дві дочки, (двічі)
Обидві як зірочки.

Старша меньшу питає, (двічі)
Кого ж вона кохає?

Старша меншій відмовля, (двічі)
Що кохає Василя.

Ходьом, сестро, до броду, (двічі)
Подивімось на воду.

Подивімось у воду, (двічі)
Котра краща на вроду.

Старша меншу попхнула, (двічі)
Та й на море гукнула.

Пливи, сестро, потопай, (двічі)
Про кохання забувай.

Літа пливли, упливали на третьому року,
Іде Господь до Іоанна, дивному пророку. (двічі)

Іде Господь до Іоанна та хвилями бродить,
А із пущі, із діброви Іоанн виходить. (двічі)

Та й Господь його предвічний, зове, зазиває:
«Охрести мене, пророче!» він його благає. (двічі)

Страшно було Іоанну Господа видати,
Трудно було на Владику руку піднімати. (двічі)

Треба було Іоанну Божу волю вчинити,
Та й почав він в Іордані Господа хрестити. (двічі)

Та й відкрилось небо ясне, Дух Святий злітає,
А із неба в тую пору голос промовляє: (двічі)

«Це є Син мій возлюблений! Люди, віру майте,
І як Господу самому поклін свій воздайте». (двічі)

Шо Ярема та Хома були рідні браття, (двічі)
Та (й) забрали торбинки та пішли по шмаття. (двічі)

Шо Яремі дають торбу, а Хомі у морду, (двічі)
І полаялися, й почубарилися,
Ізійшлися докупочки та й порадилися:

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай зайців ловить!». (двічі)

Хома купив хорта, а Ярема - чорта, (двічі)
Шо у Хоми все біжить, а в Яреми все лежить. (двічі)

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай в церкві співать!». (двічі)

Де(сь) узявся паламар, ції церкви господар, (двічі)
Як ударить Хому в пузо, а Ярему в пику,
Наробили, дураки, повну церкву крику!

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай рибку ловить!». (двічі)

Хома купив човна, Ярема - весельце, (двічі)
Взяло Хому за живіт, Ярему за серце! (двічі)

По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила!
Сіном притрусила, в ясла положила
Господнього Сина.
В ясла положила, сіном притрусила
Господнього Сина.

Діва Марія Бога просила:
"Щоб жи я Сина свого сповила!
Ти, Небесний Царю, пришли мені дари
Цього дому господарю!
Ти, Небесний Царю, пришли мені дари
Цього дому господарю!".

Осіяла звізда з неба до землі,
Прилетіли анголи Діві Марії,
Поють Божі пісні Господній невістці
Радості приносять.
Поють Божі пісні Господній невістці,
Радості приносять.

Вилетіли анголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії -
Три свічі воскові ще й ризи шолкові
Ісусові Христові.
Три свічі воскові ще й ризи шолкові
Ісусові Христові.

Ой мати ж ти, мати, мати Василина,
Ой нашо ж ти рано сина оженила. (двічі)

Ой нашо ж ти рано сина оженила,
Ой на третій день невістку судила. (двічі)

Ой на третій день невістку судила,
Молодого сина в похід нарядила. (двічі)

Молодого сина в похід нарядила,
Нелюбу невістку стадо коней пасти. (двічі)

А невісточка ж пасе, пасе, завертає,
Та все теє стадо слізьми обливає. (двічі)

«Стадо ж моє стадо, стадо воронноє,
Життя моє горке та ще й молодоє. (двічі)

Ой пасіться ж, коні, коні вороннії,
Ой пройшли мої літа молодії. (двічі)

Ой їжте, коні, зеленую травку,
Ой пийте, коні, холодную воду. (двічі)

Ой пийте, коні, холодную воду,
Ой поки прийде мій милий з походу". (двічі)

А мій милий не довго барився,
На восьмий годочок назад воротився. (двічі)

На восьмий годочок назад воротився
Та й за свою милу зразу ухватився. (двічі)

«Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти,
Та й ходім же, мила, до матері в гості». (двічі)

Що син до матері із гостинцями,
А мати до сина та із радощами. (двічі)

Сина ж посадила за тесовий стіл,
Нелюбо невістко, у порогах постій. (двічі)

Що синові налила та й зеленого вина,
Нелюбій невістці чемериці дала. (двічі)

А милий з милою вірненько любились,
Вони тим же ядом та й переділились. (двічі)

«Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці,
Шоб нас поховали та й у парочці. (двічі)

Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці,
Шоб нас поховали в одній труночці». (двічі)

Що син умер у суботоньку,
Нелюба невістка у неділеньку. (двічі)

Сина ж поховали та й під церквою,
Нелюбу невістку під оградою. (двічі)

На синові посадили червону калину,
Нелюбій невістці суху тополину. (двічі)

А вєточка за вєточку зачіпається,
А мати за дітьми побивається: (двічі)

«Ой як би ж я знала та й не чарувала б,
Із своїми дітками віку б доживала». (двічі)

Не щебечи, соловейку, на зорі раненько,
Не щебечи, малюсінький, під вікном близенько. (двічі)

Твоя пісня дуже гарна, ти гарно співаєш,
Ти щасливий, спарувався і гніздечко маєш. (двічі)

А я бідний, безталанний, без пари, без хати,
Не довелось мені в світі весело співати. (двічі)

Ти лети, співай тим людям, котрі веселяться,
Вони піснею твоєю будуть забавляться. (двічі)

Летить галка через балку та й летючи кряче,
Молодая дівчинонька ходить гаєм плаче. (двічі)

Не пускає її мати рано до криниці,
Ні жита жать, ні льону брать, ні на вечорниці. (двічі)

Раз у вечері пізненько, як мати заснула,
Вийшла слухать соловейка, мов з роду й не чула. (двічі)

Як слухала соловейка, дивилася в воду,
Тяжко, тяжко, мамо… важко, важко, мамо… нащо дала вроду? (двічі)

Усе дала, усе дала, долі дать - не дала,
Дала, дала личко, дала, дала брови...

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).

Кукуріку, півнику, гайда,
Яка в тебе дівчина гарна!
І хліб пече,
І хрін товче,
І капусту полива,
І на Гриця погляда!

Іде Гриць з вечорниць
Темненької ночі,
Сидить сова на бережку,
Витріщила очі.
Гриць на неї "гиля, гиля" -
Вона й полетіла,
Якби в Гриця не палюшка,
Гриця сова б з'їла.

Кукуріку, півнику,
Сів на повівнику,
Стару бабку не бив,
Стой, бабко, не тікай,
Моїх синів не лякай,
Мої сини красні,
Поїхали в маслі,
Батька шукати,
Батько - вальошник,
Син - веретьошник,
Мати - ткаля,
Дочка - Наталя!

Кукуріку, пітушок,
Золотой грєбєшок,
На соломкє спав
Да раненько встав.
Пішов по водицю,
Знайшов молодицю,
Молодиця Хомина
По болоту ходила,
Травку щипала,
Бичкові давала:
"Їж, бичок,
Бо тебе забере вовчок!".

Під нашим ліском,
Під березничком,
Налетіли соколи,
Погубили сапоги,
А ти, Ванька, дружок,
Подай мені сапожок!
"Мені нєкогда,
Мені мост мостить,
Мені золото возить!".

Сидить цар на коні,
Вихиляється,
А цариця у світлиці,
Прибирається.

Та вже ячмінь колос викидає,
Соловейка же голос покида(є).

Та вже ячмінь колос та ой викинув,
Соловейка голос вже поки(нув).

А вже город Ромен та город Ромен,
А вже козаченько же умер, ум(ер).

Ходімте, подружки, та й дивитися,
Чи буде дівчина же журити(ся).

А вона ні плаче та й ні журиться,
Вийшла за ворота же, в груди б’є(ться).

Вийшла за ворота та й ручки ломить,
Бо вже козаченько же не гово(рить).

Ой зійди, зійди та місяць на ту гору,
Ой прийди, прийди, мій милий, на розмову. (двічі)

Ой прийди, прийди, мій милий, на розмову,
Бо й дуже болить ой серце за тобою. (двічі)

Шо в тебе болить, а у мене байдуже,
Молоденька, на кого я зосталась? (двічі)

Ти сів, поїхав паровою машиною,
Мене покинув ой з малою дитиною. (двічі)

Ти сів, поїхав та й будеш там жити,
Мене покинув, ой шо мєні робити? (двічі)

Через річеньку, через биструю,
Подай рученьку, подай правую. (двічі)

Ой полола дівчина буряки, буряки,
Де взялися комсомольці юнаки, юнаки,
Вони тую дівчину узяли, узяли,
В комсомольський осередок привели, привели,
Стой тут, не вертись, в комсомол запишись,
Состав протокол, запишись в окружком!
Вона піде ленінським шляхом,
Вона піде, піде, піде ленінським шляхом!

Час додому, час, час і пора, час і пора,
Буде мене мати бити, та нікому боронити,
Час додому час,час,час,час, час додому час.

Я додому йду, як риба пливу, як риба пливу,
А за мною молодою сім пар хлопців чередою,
Всім палочки тнуть і тнуть, всім палочки тнуть.

Я додому йду, як риба пливу, як риба пливу,
Ой уткну я головоньку в гречаную соломоньку,
Нехай ножки тнуть і тнуть, нехай ножки тнуть.

Чом ти, Галю, сумна ходиш і не чуть твоїх речей,
Раньше була щебетала, як у саду соловей. (двічі)

Соловейко-канарейко, ти пташечка лісова,
Сядь на вєтку, сядь на другу, передай, милий, слова. (двічі)

Не ходи зеленим лугом, не топчи зелений луг,
Не суши мого серденька, не люби моїх подруг. (двічі)

Я ходив зеленим лугом, і топтав зелений луг,
Я сушив твоє серденько, полюбив одну з подруг. (двічі)

Лєнта бантом, лєнта бантом, ой нашо ж ти розв'язав?
Ми з тобою лягли тайно, нащо людям розказав? (двічі)

Скину кужіль на полицю, сама піду на вулицю, (двічі)
Нехай кужіль миші трублять, мене хлопці полюблять, (двічі)

Не піду я за Івана, піду заміж за Степана, (двічі)
Я ж думала, коли чуба нема,
Я ж думала кучерявий, коли чуба нема.

Трошки, трошки, трошки, трошки та й не кучері, (двічі)
А вже мені, шолудиві, надокучили. (двічі)

Шолудиві та паршиві та малого росту, (двічі)
Куди йде - воші б'є, чухає коросту. (двічі)

Прощай, страна моя родная, прощайте всє мох друззя. (двічі)

Прощайте, всє мої друззя,
На врем'я з вами розстаюся, а может бить, шо й навсєгда. (двічі)