Цифровий архів фольклору

Ой паночку наш, наш,
Нам додому час, час,
І час і пора,
Приказу нема.

Поки приказ прикажеться
Пара коней запряжеться,
Сідай поганяй,
Боже помагай!
Сідай та біжи,
Боже, поможи!

Дуб на дуба похилився,
Летів комарь та й убився,
Ой, де ж там, де ж там, де ж там
Летів комарь та й уби(вся).

Вилітала муха з хати
Комарика рятувати,
Ой, де ж там, де ж там, де ж там
Комарика рятува(ти).

-Звідкіль ідеш, чоловіченьку?
-Із корчми!
-Що ж ти несеш, чоловіченьку?
-Куль соломи!

-Ой, що ж в тім кулі?
-Черевички кумі.
Кума сіла та й наділа
Та й на кума погляділа.

-Ой, кумчику-чику,
Ти голубчику-чику,
Ти почаще ходи,
Та й нікому не кажи.

-Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе батько лихий,
Та недобрий, бридкий,
Цур тобі й пек! (двічі)

Та й усі зорі піднялися, й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці й, та й а мій опізни(вся).

Та й а мій опізнився,
Та й чого ж він й опізнився й, та й що дома нема(є).

Та й шо дома й немає –
Він в чистім полі край Дунаю й, він коня й напува(є).

Він коня напуває,
А й а кінь ірже ж, води й не п’є й, та й шлях-дорожку й чу(є).

Та й шлях-дорожку й чує,
Ой десь мій милий, чорнобривий, та й з другою й ночу(є).

Він з другою й ночує,
Ой ночуй, ночуй, мій миленький, та й ближче й пригорта(йся).

Та й ближче й пригортайся,
Та й а до мене й, молодої, та й більш не поверта(йся).

Від поля до поля виросла тополя,
Признайся, козаче, коли буду твоя? (двічі)

Ой пусти, дівчино, камінь за водою,
Тоді я, дівчино, буду жить з тобою. (двічі)

Пощитай, дівчино, ті зорі на небі,
Тоді я, дівчино, вернуся й до тебе. (двічі)

Ой як тяжко й важко ті зорі щитати,
Й а ще тяжче, важче тебе забувати. (двічі)

Ой наступає та й чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой зібралася бідна голота й до корчми гулять. (двічі)

Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем пить,
А й хто з нас, браття, буде сміяться й того будем бить. (двічі)

Ой йде багач, ой йде дукач, насміхається:
«Ой за що, за що бідна голота й напивається?». (двічі)

Ой беруть дуку ж за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, превражий сину й, де голота п’є!». (двічі)

І сюди гора, і сюди крута,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, ой то ж не ясна,
О й то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

Дівчино ж моя, ти напій коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра.(двічі)

Ой зав'яжи ж ти міні, ненько, чорним платком очі,
Одведи мене та втопи мене темненької но(чі).

Та й не дивися, ненько моя, що я одиниця,
Одведи мене та втопи мене, де найглибша крини(ця).

Понесу ж я свою долю в базарь продавати,
Ой чи не будуть а люди добрі долі купува(ти).

Ой купуйте ж, люди, долю, в мене доля добра,
Як нап'ється та й з людьми б'ється, ой не ночує вдо(ма).

Як у вас так і в нас та й на вулиці гарно. (двічі)

Молодого ж й Іванька у солдати забрали. (двічі)

У солдати забрали,
Та й дали ж вони йому та й коня вороного. (двічі)

Та й коня й вороного,
Поняй, поняй, та й Іванько попереду войська. (двічі)

Ой червоний бурячок, зеленая гичка,
Сватав мене мужичок, а я невеличка. (двічі)

Сватав мене мужичок, думав мене брати,
Давав мені новий серп: «Іди жито жати!». (двічі)

А я отой новий серп закину за грубу:
«Як не жала я у батька, то в тебе не буду! (двічі)

Ой не веди мене в поле,бо болить головка,
Ой не кидай саму дома, бо боюся вовка!». (двічі)

«Ой де ж тебе посадить, моя кукурузко,
Як на пічі гаряче, на припічку вузько?» (двічі)

«Як на печі гаряче, на долівці блохи,
Підем, милий, у садок, погуляєм трохи!». (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

А од горя світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садиться. (двічі)

Ой ти, орьоол сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

...хуй та пизда
Та полізли до гнізда,
Видрали яйця,
Начали їбаться.
Виїбали німця,
Хуй по колінця.
Ходить німець по горі,
Стріля хуєм в журавлі,
Не попав в журавель, а попав в лисицю,
А лисиця на дурна
Та в суд подала,
А суд присудив,
Щоб по яйця засадив.

Мати доні та й питається,

Мати доні та й питається,
Куди, доню, й убирає(сся)?

Піду, мамо, між чужії люди,

Піду, мамо, між чужії люди,
Ой там люди та й не наші(ї).

Ой там люди та й не нашії,

Ой там люди та й не нашії,
Роблять діло не по-нашо(му).

Діло зроблю – вона переробе,

Діло зроблю – вона переробе,
Слово скажу – вона перека(же).

Шо свекруха вечеряти варе,

Шо свекруха вечеряти варе,
А свекорко дубиноньку па(ре).

Парся, парся, сирая дубина,

Парся, парся, сирая дубина,
Начувайся, чужая дити(на).

Нашо парить сирую дубину?

Нашо парить сирую дубину,
Нашо лаять чужую дити(ну)?

Ой ти, ненько, та не лай мене,

Ой ти, ненько, та не лай мене,
Докучила - так віддай ме(не).

Не ти, доню, надокучила,

Не ти, доню, надокучила,
Докучили твої подружень(ки).

Під віконце підбігаючи,

Під віконце підбігаючи,
На вулицю викликаю(чи).

Діжди, ненько, до неділеньки,

Діжди, ненько до неділеньки,
Не побачиш жодной діво(ньки).

Діжди, ненько, та й до другої,

Діжди, ненько, та й до другої,
Й не побачиш мене молодо(ї).

Куда, доню, собираєсся,

Куди, доню, собираєсся,
Що так біло й умиває(сся)?

Піду, ненько, між чужії люди,

Піду, ненько, між чужії люди,
Ой там міні все горенько бу(де).

Ой там гора кременистая,

Ой там гора кременистая,
Там свекруха наровиста(я).

Вона ж мені наровей покаже,

Вона ж мені наровей покаже,
Вона міні правдоньки не ска(же).

Якби ж моя рідна ненька знала,

Якби ж моя рідна ненька знала,
Вона б мені вечерять присла(ла).

Хоч місяцем, хоч зірницею,

Хоч місяцем, хоч зірницею,
Хоч братіком, хоч сестрице(ю).

Й а братіка та й дома немає,

Й а братіка та й дома немає,
А сестриця дорожки не зна(є).

А в полі береза, а в полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряжала,
Мати свого сина в військо виряжала.

Іди, мій синочок, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися,
На третій годочок додому вернися.

На третій годочок їде мій синочок,
Та не сам з собою, з вірною женою,
Та не сам з собою, з вірною женою.

Сина посадили за столом рядочком,
Нелюбу невістку в сінях у куточку,
Нелюбу невістку в сінях у куточку.

Сину наливали горілочки з медом,
Нелюбій невістці зеленого яду,
Нелюбій невістці зеленого яду.

Чоловік та жінка та й вірно любились,
Вони тим же ядом вдвох переділились,
Вони тим же ядом вдвох переділились.

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

За горами гори високі, за горами сонце горить. (двічі)

Поїхав мой милой дальоко, за миленьким серце болить. (двічі)

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".