Цифровий архів фольклору

Ой, гоп та й усе, да й Сидор паску несе,
Да Сидориха порося, да похристосилися!

Трам, там, тіда, тіда, зарізала баба діда,
Повісила на кілок, щоб не бігав до дівок!

Трам, там, тіда, тіда, укусила баба діда,
А дід с пєчки упал, та в лоханку попал,
А в лоханке вода – обмочилась борода!

Дед бабку замотав у тряпку,
Поливав бабку водой, чтоб бабка стала молодой!

Очерет, очерет очереткуватий,
Чо ти вчора не прийшов, пришелепкуватий?

Колядую, колядую,
На печі горілку чую,
Не дасте горілки,
Поб’ю вам всі тарілки!

Колядую, колядую,
Я не п’ю і не блядую,
Не дасте колядувати,
Буду пить і блядувати!

Ой чарка нова, та горілки нема,
Хилю, хилю – не тече, коло серця пече!

Ой не ходи, та розкудрявче, понад моїм садом,
Не товчи же, розкудрявче. ой саду-виногра(ду).

Не для тебе сад(и) садила, не я й поливала,
Для того сад садила, кого я люби(ла).

Та нема гірш нікому же, та як тій, як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне ж батько же, та й не при-, не пригорне мати,
Та й не пригорне батько же, та й не при-, не пригорне ма(ти).

Та й тілько той пригорне же, та й що ду-, що думає брати же,
Та й тілько той пригорне же, та й що ду-, що думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале-, з далекого краю же,
Та й налетіли гуси та й з дале-, з далекого кра(ю).

Чогось мені та й дрімається,
Ой да конь вороной спотикається.

Конь вороной спотикається,
Ої да як пущу я коня й у долину.

Як пущу я коня й у долину,
Ої да й а сам ляжу спати на часину.

Й а спав не спав ні час, ні годину,
Ої да пришла к йому молода дівчина:

"Встань, козаче, годі тобі спати,
Ої да прийшли турки, турки воювати.

Прийшли турки, турки воювати,
Хотят коня, коня твого з собой взяти.

Хотят коня, коня твого взяти,
А твою головку хотять зарубати".

Чумаче, чумаче, чого зажурився,
Чи воли пристали, чи з дорожки збився?

Воли не пристали, з дорожки не збився,
Того зажурився, без долі вродився.

Того зажурився, без долі вродився,
Як піду я в поле шукать собі долі.

Як піду я в поле шукать собі долі,
Не найшов я долі - найшов синє море.

Не найшов я долі - найшов синє море,
А в тім синім морі самі риболовці.

А в тім синім морі самі риболовці,
Ой, ви, риболовці, ви, вдалі молодці.

Ой, ви, риболовці, ви, вдалі молодці,
Ви закиньте сєті через бистрі рєки.

Ви закиньте сєті через бистрі рєки
Та й піймайте долю парню молодому.

Та й піймайте долю парню молодому,
Не піймали долю, а піймали щуку.

Не піймали долю, а піймали щуку,
Щука-риба грає, собі пару має.

Щука-риба грає, собі пару має,
Мені, молодому, парочки немає.

Мені, молодому, парочки немає,
Тільки мені пари, що очиці карі.

Весняночко-паняночко, де ти зімувала?
Я в лісочку на дубочку пряла на соро(чку).

Ой лели-лели,
Питається парень дівку, чи підеш за мене?
Ой не хочу я й за тебе, піду за Іва(на).

Не хочу я за Івана, піду за Пилипа,
Бо в Пилипа в саду липа, буду щодня би(та).

Не хочу я за Пилипа, піду я за Гната,
Бо й у Гната нова хата, буду я й бага(та).

А на ті Меланки та щедрі подарки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й сів Христос та й вечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й прийшла к ньому та й Божая мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й дай, сину, та й золоті ключі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й одомкнути та й праведні душі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й одну душу та й не випустили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й налаяла отца та ще й неньку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й не лаяла тільки подумала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Діва рада стала як на небі хмара,
Над вертепом звізда ясна та й весь світ осіяла.

Де Христос родився - там ангєл явився,
Там чоловік перед Богом, перед Богом споклонився.

Перед тим дитятком пастушок з ягнятком
На колінах припадає, Христа Бога сохваляє.

Ой дай же нам, Боже, великую дару Божу,
................................

А у цому домі анголи співали,
Вони з неба та й на землю поклонялись, миро подавали.

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
У чужу сторону, у велику сім`ю.

А велика сім`я вся вечеряти сіда,
А мене, молоду, посилають по воду.

А я по воду йшла, як голубка гула,
До криниці дойшла, умивалася.

Вишитим рукавом утиралася,
До віконця дійшла, прислухалася.

Вся сімєйка сидить, одна мати бурчить,
Одна мати бурчить, свого сина учить:

Ой ти, сину, сукин сину, чом горілочки не п`єш?
Чом горілочки не п`єш, чого жіночки не б`єш?

Ой зачем же її бить, вона вміє все робить,
І спекти, і зварить, і до мене говорить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить,
І до неньки, до отця, ще й до мене, молодця.

Я ж її брав не за наймичку, я ж брав за хазяєчку,
Я ж її брав, как малиновый свєт, а теперь же її половиноньки нєт.

Дрібний дощик іде, ще й дуба колише,
Козак коника веде, а дівчина кличе.

Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Взяв би я тебе за себе, так не велить батько.

(Та й не велить батько, та й уся родина,
Ой дівчина ти моя, личко, як калина.

Личко, як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш.

Вже й націлувався, вже й намилувався,
Як у саду соловейко та й нащебетався.

Нема в саду солов'я, нема щебетання,
Нема милого мого, нема міні гуляння.

Став у саду соловей, стало щебетання,
Став мой милий прибувать, стало мні гуляння.)

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала,
За миленьким зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать "ратуйте",
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте,
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте.