Цифровий архів фольклору

Нема ходу через воду,
Нема переходу,
Як наважусь до дівчини -
Перебреду й во(ду).

Усі курочки до купочки,
Півень на повітці,
Усі хлопці на вулиці,
А мій пасе ві(вці).

Усі курочки до купочки,
Півень на порозі,
Усі хлопці на вулиці,
А мій у доро(зі).

А млин меле, вода реве,
А камінь гуркоче,
Шо Іванко та Мотрьошку
Любити не хо(че).

Злетів півень на повітку,
Кричить "кукуріку",
Бодай же ти, та й Іванку,
Не женивсь дові(ку).

Що на нашій та й вулиці
Ряба жаба лізла,
Бодай тобі, та й Іванку,
Голова облі(зла)!

До нас, до нас, зарічани,
До нашої чести,
Ми наварим вареничків
З собачої ше(рсті).

Скочив козел
В огород, в огород,

Поїв козел
Лук-часник, лук-часник,

Упіймали козла,
Повели додому,
Стали йому наказать…

Летіла сорока з подолу,
Звалила решето додолу.

Час вам, дівчата, додому,
Парити свиням полову.

Поки дівчата добігли,
Хлопці полову поїли.

А ви, дівчата, у комірку,
Пийте з панами горілку.

А ви, хлоп’ята у хлівець,
Пийте свинячий воронець.

Скочила коза на воза,
Крикнула коза до сторожа:
«Ой ти, стороже, сторожоньку,
Посади на віз та й зимоньку,
Зиму повезем візочком, візочком,
Весну привезем човночком, човночком, гу!».

Перекиньмо, подруженьки,
Через яр верьовку,
Чи не прийдуть по верьовці
Та й селянські хло(пці)?

До нас, до нас, боківчани,
До нашої честі,
Наварили вареників
З собачої шерсті.

До нас, до нас, боківчани,
До нас через воду,
Ой єсть у нас три дівчини
Хорошого роду.

Весна красна!
Ткала баба на печі кросна,
Піч провалилася,
Баба з печі покотилася,
Упав дід з груби
Та й забив груди,
Впала баба з печі
Та й забила плечі!

Ти, місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додо(му).

Тільки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через рі(чку).

Річку брести, Дунай плисти
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не запізни(ться).

Скрізь погасло, скрізь погасло,
В одній хаті сяє,
Ой, там моє серденятко
Вечерять сідає.

Ой, вечеряй, ой, вечеряй
Та й бери потрошку,
Як зачуєш голосочок,
То кидай і ложку.

Весняночка-паняночка,
Нерублені поли,
Не ходила на вулицю,
Не піду ніколи.

Як піду я на вулицю
Та й сяду на призьбі,
Не займайте мене, хлопці,
В краснім намисті.

Як піду я на вулицю
Та й сяду в куточку,
Не займайте мене, хлопці,
Я всрала сорочку.

Серед двору, двору стояла бірьоза,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А на тій бірьозі дзіндзірьова кора,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Дзіндзірьова кора, золотеє гілля,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Вітер повіває, листя обдуває,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Мати Марія листячко збирала,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Листячко збирала, світлоньку квітчала,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А у тий світлоньці Сус Христос вечеряв,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Прийшла до Його Мати Марія,
Щедрий вечір, добрий вечір!

«Ой дай, Синку, ключі золотиї,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й повідкривати всі раї і пекла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й повідпускати всі праведні душі,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на весь вечір! (промовляючи)

А в нашого пана береза стояла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Тонка та висока на листя широка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А тую березу гляділа Галочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Гляділа, гляділа та й пізно заснула,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Налетіли пташки, пташки канарейки,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Кору подзьобали, росу позганяли,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та як проснулась молода Галочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Кору позбирала, росу позганяла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й понесла до золотаренка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та ізкуй мені золотий перстньочок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотий перстньочок, золотий віночок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотим перстньочком буду любуваться,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотим віночком буду я вінчаться,
Щедрий вечір, добрий вечір!

В сопілочку грає та й сопілочка
Та й з барвіночка та й оріхове дєнце.

Оріхове дєнце та як заграє,
Та й трава в'яне та й болить моє серце.

Вилітала галка з глибокої балки,
Вилітала друга з зеленого лу(га). (двічі)

Вилітала друга з зеленого луга,
Та й сіла на сосну, на гілку розко(шну). (двічі)

Та й сіла на сосну, на гілку розкошну,
Не хилися, гілко, бо й так мені гі(рко). (двічі)

Не хилися, гілко, бо й так мені гірко,
Не х(в)илися, море, бо й так мені го(ре). (двічі)

Ой, орьол, ти орьол, ти таваришу мой,
Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був(и) ти, орьол, над моєю (й) стороной. (двічі)

Чи не був ти, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя (й) дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й остала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Ой на горі ой щурята,
Ой ладом(и), ладом(и) ой щурята.

А під горою ой дівчата,
Ой ладом(и), ладом(и) ой дівчата.

Ой на горі ой корито,
Ой ладом(и), ладом(и) ой корито.

Та повно води ой налито,
Ой ладом(и), ладом(и) ой налито.

Та хлопці води ой налили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой налили.

Дівки ноги ой помили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой помили.

Та хлопці юшку ой попили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой попили.

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого же лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо так мені же то(шно).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по ча(рці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та совила гніздечко, де моє сердечко же,
Та й совила другоє, де сердечко же мо(є).