Цифровий архів фольклору

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

За горами гори високі, за горами сонце горить. (двічі)

Поїхав мой милой дальоко, за миленьким серце болить. (двічі)

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Ми думали, що приїхали,
Коли ви пішки прийшли,
Молодого в мішку несли,
А свашку в торбині,
Шоб не з’їли сви(ні),

Світилку в халоші,
Шоб не з’їли во(ші).

Ох та ідут воли в чисте поле, та й а овечки з по(ля).

Ех, й а овечки з поля, ох і же,
Та й заплакала же дівчинонька та й край козака сто(я).

Ой край козака же стоя, ех і,
Та й ти козаче, сизий орле, та й хто ж мене ой приго(рне).

Ой хто ж мене пригорне, ех і,
Та й пригортайся же дівчинонько та й к другому тако(му).

Ей к другому такому, ех і,
Та й не кажи ти тиї правди, та й що мені ой само(му).

Ой що мені самому, ех і,
Та як мені не казати, та як буде ой пита(ти).

Ой як буде питати, ех і,
Та як пригорне, поцелує, та треба розказа(ти).

Ой треба же розказати, ех і,
Та попід мостом травка росте, та й стелиться ли(стом).

Та й ой стелиться листом, ох і,
Ой викликає парень дєвку та й не голосом, сви(стом).

Ой не голосом, свистом, ех і,
Та й вийди же, вийди, дівчинонько, та й з возрубленої ха(ти).

Та й з возрублєной хати, ех і,
Та порадь мене, дівчинонько, та як рідная мати.

Ой як рідная мати, ох і,
Та ой чи (жениться та ой тебе.....???)

Поїхав козак та й через байрак, на коника схилився,
А й за ним, за ним отець, матуся: «Синочок, вернися!». (двічі)

«Не вернуся я, матуся моя, поїду на Вкраїну,
В мене кінь вороний, а я сам молодий, надіюсь не загину». (двічі)

Зелений дубочок та й на яр похилився,
А й молодий козаче, ой чого зажурився?

Молодий козаче, а чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дорожки збився?

Чи воли пристали, чи з дороги збився?
Та й воли не пристали, та й з дорожки не збився.

(Того зажурився, що біз долі вродився,
Та як піду я в поле, та й шукать свою долю.

Як піду я в поле, в поле долиною,
Та й пошукаю свою щастя-долю.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі...)

Над озеречком чаєчка в’ється, і ніде бідняжкі прожить.
Лети ж ти в Сибір, край дальокий, неси ж ти печальною вєсть.

А в полі, в полі сам плужок оре,
А за тим плужком сам Господь іде,
Дєва Марія їсти носила,
Дєва Марія Бога просила:
Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю!
З Новим Годом, то будьте здорові!

А до мене вечірком, (двічі)
А до мене вечірком прийшов кум потайком. (двічі)

Треба піч затопить, (двічі)
Треба піч затопить і вечерю зварить. (двічі)

Я насипала пшенця, (двічі)
Я насипала пшенця та впіймала горобця. (двічі)

Крильця, стегна обідрала, (двічі)
Крильця, стегна обідрала та в горнятко ізклала. (двічі)

А з задка і з реберець, (двічі)
А з задка і з реберець я зварила холодець. (двічі)

Цілу ніч ми гуляли, (двічі)
Цілу ніч ми гуляли, горобця доїдали. (двічі)

Ще надворі не світало, (двічі)
Ще надворі не світало, як кума завітала. (двічі)

Ми в постелі ще лежали, (двічі)
Ми в постелі ще лежали, як шибки забряжчали. (двічі)

Кума кума забрала, (двічі)
Кума кума забрала, мені чуба намняла. (двічі)

Кум тікав навпростець, (двічі)
Кум тікав навпростець, розтрушував холодець. (двічі)

Ох, і весело було, (двічі)
Ох, і весело було - сміялося все село! (двічі)

Ой побреду, побреду, по коліна в лободу,
Та й до тиї дівчини, що хароша на виду.

Харошая дівчина, харошого стану,
А хто її любить буде, як я перестану (двічі).

На вгороді будяк, полюбив мене дяк,
Він мене полюбив, черевички купив (двічі).

Черевички з рогозу, не бояться морозу,
А чьолочки з лободи, не бояться води.

Купив мені черевики за цілого пʼятака,
Щоб з вечора до півночі вибивала гопака (двічі).

Ой як сяду край стола,
Гей, ой як сяду край стола, повечеряю сама.

Повечеряю й сама,
Гей, повечеряю сама, коли милого й нема.

А мій милий на Дону,
Гей, а мій милий на Дону, я й до нього й полину.

Кругом Дона й обійшла,
Гей, кругом Дону й обійшла, миленького й не знайшла.

Тільки знайшла й калину,
Гей, тільки знайшла калину, під калиной могилу.

На могилу я впала,
Гей, на могилу я впала, гірко плакать почала.

Вставай, милий, не лежи,
Гей, вставай, милий, не лежи, ой дорожку покажи.

З ким ти, мила, з ким ти йшла?
Гей, з ким ти, мила, з ким ти йшла, що могилу ту знайшла?

Ой що ж то за шум сочинився,
Що комарик та й на мусі оженився. (двічі)

Та й узяв собі жінку(мушку) невеличку,
Що не вміє шити-прясти чоловічку. (двічі)

Полетів наш комарь у лісочок
Та й сів наш комарь на дубочок. (двічі)

Де й не й узялася шуря-буря,
Вона того комарика з дуба здула. (двічі)

Та й упав наш комарь на помості,
Побив, потрощив ребра й кості. (двічі)

Калядин, калядин,
Я у батька один,
Мене батько послав,
Шоб я хліба достав.

Думай, думай!
За вгородом качки пасла,
Назбирала горщик масла,
Назбирала горщик сира,
Вареничків наварила.
Думай, думай, думай, думай!

Вареничків наварила,
Собі хлопців наманила,
Їжте, хлопці, та вмочайте,
За горілку вибачайте.
Думай, думай, думай, думай!

За вгородом жита много,
Половина зеленого,
А в тім житі качки вʼються,
За дівчину хлопці бʼються,
Думай, думай, думай, думай!

Вони бʼються, нема за що,
Хоч красива, так ледаща,
Кури хату вимітають,
В вікна хлопці заглядають,
Думай, думай, думай, думай!
Думай!

(Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує,)

А в козака дві дівчини, одна одну перепитує. (двічі)

Пдруженько, голубонько, чи бачила мого милого? (двічі)

Ой бачила, ще й виділа, ще й трошечки з ним постояла. (двічі)

А він стояв, мене питав, чого вчора не виходила? (двічі)

Час додому, час, час і пора,
Буде мене мати бити,
Та нікому боронити,
Час додому, час, час, час, час,
Час додому, час.

Додому іду, як риба пливу,
А за мною, молодою,
Сім кіп хлопців чередою,
Цимбалочки пнут, пнут, пнут, пнут,
Цимбалочки пнут.

Ой, ну ну ну, люлі,
Налетіли гулі,
Стали думать і гадать,
Чим дитинку годувать,
Чи бубличком, чи медком,
Чи кашкою з сахарьком.