Цифровий архів фольклору

А й у Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Рано задзвонили, cвятих побудили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Вставайте, cвятії, думати-гадати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Думати-гадати, яке ім’я дати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Дали йому ім’я святоє Василя,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я неприви(чна).

Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх бою(ся).

Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кря(че).

То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною пла(че).

Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі ту(же).

Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не зду(жа).

Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носи(ла)?

Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопи(ла)?

Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копа(ла)?

Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?

Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в прова(лля).

Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горюва(ння).

Меланія румнянія,
Й Меланія пребагата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Та дала на церкву срібла, злата,
Золотом церквуй обливала,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Золотом церкву й обливала,
Нищих, убожих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Нищих, убожих наділяла,
На три же часті розділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первая часть же Меланія,
Другая часть же Василія,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другая часть же ж Василія,
Третяя часть же Іван Хреститель,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третяя часть же Іван Хреститель,
А й у тій церкві престол стоїть,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

А й у тій церкві престол стоїть,
За тим престолом сам Бог ходить,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

(За тим престолом сам Бог ходить,
Божая Мати Бога просить,
Прибав, Боже, іще віку
Цьому пану чоловіку.
Його жінці милесенькій,
Його діткам манесеньким.

Дай Бог, вечір добрий! Винесіть пиріг довгий!)

На річці, річці, на Яридані,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Там вмовлялося три товарищі,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первій товариш –ясноє сонце,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другий товариш – ясен місяць,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третій товариш – дробен дощик,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясноє сонце вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я рано-вранці,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясен місяць вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я пізно звечіра,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Дробен дощик вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як упаду я тричі на маю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То уродить жито-пшениця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Жито-пшениця, всяка пашниця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Та ой тупнули воронії коні за двором,
Та як тупнули воронії коні за двором.

Та як почула молода Галюся за столом,
Та як почула молода Галюся за столом.

Та й уклонилась своєму батеньку й у ноги,
Та й уклонилась своєму батеньку й у но(ги).

Та й не дай, не дай, ти ж, мій батенько, від себе,
Та й не дай, не дай, ти ж, мій батенько, від се(бе).

Та ой рад би я, доню ж моя, не віддати,
Та ой рад би я, доню моя, не відда(ти).

Та й налетіли такі ж гуси, що й узяти,
Та й налетіли такі гуси, що й узя(ти).

Та й налетіло сімсот(и) голубів та й на наш двір,
Та й налетіло сімсот голубів та й на наш двір.

Та й вибирай же, сивая голубко, ой де твій,
Та й вибирай же, сивая голубко, ой де твій.

Та й наїхало сімсот(и) боярів та й на наш двір,
Та й наїхало сімсот боярів та й на наш двір.

Та й вибирай же, милая Галюша, ой де твій,
Та й вибирай же, милая Галюша, ой де твій.

Та ой що в сирім та на коні сивім той не мій,
Та ой що в сирім та на коні сивім той не мій.

Та ой що в голубім та на коні воронім, ой то ж мій,
Та й ой що в голубім та на коні воронім, ой то ж мій.

Та й ходив чумак, та ходив бурлак
Сім год по Криму.

Сім год по Криму,
Та не случалось та причиноньки
Ізроду йому.

А як случилась та причинонька
Із Криму йдучі.

Та сірі воли похрамали
А чумак болєн став.

Та болять ручки, та болять ножки,
Та болить голова.

А бідна моя та голівонька,
Що товарища нема.

ВІтер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садітся. (двічі)

Ой ти, орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Жила вдова на край села,
Та було в вдови дев'ять синів,
А десята дочка Галюточка.

Сини зросли, в розбій пішли,
А Галя зросла, заміж вийшла,
Вийшла Галя за крамаря.

Вийшла Галя за крамаря,
Крамарь їде крамарювати,
Та бере Галю шинкувати.

Як набігли розбійники,
Крамаря вбили, а крамарчатко,
А крамарчатко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Уставайте, брати, що ж ми наробили?
Зятя вбили, а племінятко,
А племінятко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Ой з-за гори та й вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й пита(є).

Спитай, мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя та й на морі ночу(є).

Сіре вутя та й на морі ночує,
Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).

Ой, Петра й Павла минає,
Половина літечка немає.

Ой, поорю землю плугами
Та й засію землю житами.

Ой, родися земле, родися,
Пора ж тобі, Василечку, женитися.

Вилітала галка ой з глибокого балка же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

Та й вилітала друга з зеленого луга же,
Та й сіла вона на сосні, на гілці й розко(шній).

Ой не хилися, гілько, бо й так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені то(шно).

Зайшло сонце за віконце, за сад(и)-виноград(и),
Целуйтеся жи милуйтеся жи, ой хто кому й рад.

Целуйтеся, милуйтеся, ой хто кому жи рад(и),
Шо дівчина й козакові раденька й була.

Шо дівчина козакові раденька була й,
Взяла жи його за рученьку та й у сад(и) повела.

Взяла парня за рученьку та в(и) сад(и) повела й,
Білу постіль постелила жи, положила й спать.

Білу постіль постелила, положила спать,
Сама й сіла край постелі, зажурилася.

"Не журися й, дівчинонько, ти буде моя,
Єсть у мене бочка й пива ще й друга вина.

Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Єсть у мене й красна дівка - плохо зробила".

А чи дома, дома пан хазяїн?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А я знаю, що він дома,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А він сидить в кінці столу,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А на ньому шуба люба,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А на шубі любій поясочок,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А на поясочку калиточка,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

(А в калиточці сім червонців (шеляжечків),
Сьому-тому по золотому (шеляжечку)).

Було літо, було літо,
Та й стала зима,
Як не було пригодоньки,
Гей, гей, та й досі нема. (двічі)

Була ж йому пригодонька
З Криму ідучи,
В чистім полі, край дороги,
Гей, гей, воли пасучи. (двічі)

Занездужав чумаченько,
Заслаб та й лежить,
Жалується отаману,
Гей, гей, голова болить. (двічі)

Отамане, отамане,
Рідний батьку мій,
Бери воли, бери вози,
Гей, гей, та й додому їдь. (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й жупан,
Воли ж мої круторогі,
Гей, гей, хто ж вам буде пан? (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й кожух,
А сам припав к сирій землі,
Гей, гей, віддав Богу дух. (двічі)

Заревіли сірі воли,
Тіло везучи,
Заплакали чумаченьки
Позаду йдучи. (двічі)

А в неділю рано вранці
Ударили в дзвін,
Це ж по тому чумаченьку,
Гей, гей, що ходив на Дін. (двічі)

Ой дівчино незамужня,
Не лягай з козаком спати, бо й не можна. (двічі)

Бо козаки чужі люди,
Не одную дівчиноньку з ума звели. (двічі)

Ой звів з ума, сів на коня,
Зоставайся, дівчинонько, тепер сама. (двічі)

Ой не сама я зостаюся,
Єсть у мене кущ калини, розцвілася. (двічі)

Ой розцвілася, присов'яла,
До чого я в тебе, мамінька, догуляла? (двічі)

(Як гуляла та й казала,
З молоденьким козаченьком спать лягала.)