Цифровий архів фольклору

Меланки ходили, Василька просили,
Васильку, мій батьку, пусти мене в хатку,
А я жито жала, у копи складала,
Золотий хрест держала, золоту кадільницю,
Кадітеся, люди, до вас Христос прийде,
Богу свічку ставте, а нам пиріг дайте!

З руками, з ногами, щоб не бігав за нами,
Без рук, без ніг, щоб упав у сніг!

Ой учора ізвечора, пасла Маланка два качора,
Пасла, пасла, загубила, шукаючи, заблудила.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Пішла вона в чисте поле,
Де Василько плужком оре,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Ой ти дубе кучерявий, лист на тобі рясен.

Лист на тобі рясен,
Ой ти парень харош, бравий. словами прекрасен.

Словами прекрасен,
Слова твоої ласкавії, а проклята думка.

А проклята думка,
Була ж би я полетіла, як сизая голубка.

Як сиза голубка,
Гула-гула голубонька, полетіла в поле.

Ой летіла зозуленька через сад-діброву,
Виклювала пшениченьку, осталась полова. (двічі)

Ой що ж мені по полові, як зерна немає,
Ой що ж мені по родині, як мами немає. (двічі)

Ой що ж мені по родині, як рід веселиться,
На маминій могилоньці косарь накосився. (двічі)

Ой що ж мені по родині, що рід пʼє, гуляє,
На маминій могилоньці трава вилягає. (двічі)

Понад садом, садом та пшениченка ланом,
Та пшениченка ланом, горою овес.

Горою овес, та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе, зо мною живеш.

Зо мною живеш, а як вечір настане,
А як вечір настане, до другої йдеш.

До другої йдеш, а мені молоденькій,
А мені молоденькій жалю ой завдаєш.

Тече річка, тече бистра, береги крутії,
А в тюрмі сидять жульмани, хлопці молодії. (двічі)

Сплять жульмани, сплять жульмани, лиш один не спить,
Він своєму начальнику потихеньку говорить. (двічі)

Ти, начальник, ти, начальник, одпусти додому,
Бо вже скучилась, бо вже змучилась дівчина за мною. (двічі)

Одпустю тебе додому, так ти красти будеш,
Ти напийся води холодної, про любов забудеш. (двічі)

Пив я воду. пив холодную. та й не напивався,
Любив жульман дівчиноньку, нею милувався. (двічі)

Умер жульман, умер жульман. умерла надія,
Лиш остався кінь вороний, збруя золотая. (двічі)

А ви збрую золотую товарушу дайте,
А коника вороного в полі розстріляйте. (двічі)

Побреду, побреду по коліна в лободу, - двічі
Та до тії дівчини, що хороша на виду. – двічі

Хорошая дівчина хорошого стану, - двічі
А хто ж мене ж любить буде, як я перестану. – двічі

Ненька віри не йняла, за нелюба віддала, – двічі
Вона ж мені приказала, щоб я його шанувала. – двічі

А я його шаную, як собаку рудую, – двічі
На припоні припинала, макогоном поганяла. – двічі

Привʼязала до стола, а він зуби вишкиря, – двічі
Вишкирь, вишкирь, сукин сину, поки найду хворостину. – двічі

Хворостини не знайшла, та й одсердилася, – двічі
Вона ж мого (Я на свого) миленького змилосердилася. – двічі

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ-головонька кружиться,
Ой да й на плече орьол садітца. (двічі)

(Ой ти, й орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правду, де мой милий? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі) (двічі)

Понад нашим яром та й клениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Чом не до любові, чом не до розмови,
Мой милой живеш?

(фрагмент)

Водять пальцем по долоні дитині:
Сорока-ворона на припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Перебирають пальчики дитині:
Цьому давала, цьому давала,
Цьому давала, цьому ...,
А цьому не давала!
Цей дров не рубав, водичку не носив,
Кашку не варив, не дамо йому!

Меланка ходила, Василька просила,
Василечку, татку, пустіть мене в хатку,
Я жита не жала, чесний крест держала,
По церкві ходила, кадилом кадила,
Кадітєся, люди, до вас Господь буде!
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоровʼя!

Понад лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)