Цифровий архів фольклору

Та світилка - шпилька при стіні,
Та на ній сорочка не її,
Та прийшла сусідка, торкає,
Скидай сорочку, смеркає

Без кукілю, без мітлиці,
Дай, паніматко, шмат паляниці!

Хоть не цілу – половину,
А я її не закину!

А я її не закину,
А її в торбу викину!

Дай, Боже, вечір добрий та пиріг довгий!
З руками, з ногами, щоб бігав за нами!

Вийде мати з хати,
Вийде мати з хати,
Огляне дитяти,
Що тобі бояри привезли?
Ой чи подушки, чи скриню?
Чи мою Марусю княгиню?

Гадала, матін(и)ка, гадала,
До купки перин(и)ки складала,
До купки, до куп(и)ки, до купи,
Задля невістки, голу(бки).

Дружко палахатий,

Дружко пелехатий,
Біга кругом хати,
З великою ломакою,
За сірою собако(ю).

Ішла Марія
Та й з монастиря
Алілуйя, алілуйя
та з монастиря
Зустріло її
Троє жидов'ят
Алілуйя, алілуйя
Троє жидов'ят
Оце ті жиди
Хреста мучали
Алілуйя, алілуйя
Хреста мучили
Ми не мучили
Ми не бачили
Алілуйя, алілуйя
Ми не бачили

Дай боже вечір добрий!

Їхали бояри горою,
Кликали Марусю з собою,
Поїдем, Маруся, із нами,
Ми тобі квітоньку з перами,
Я тії квітоньки не зношу,
Полюбила Ванюшу, як душу.

Люлю, люлю, мій синочок,
Зроблю тобі колисочок,
Та й повісю на дубочок,
Сонце зійде – обігріє,
Роса впаде – іскупає.

Не йдіть, молодиці,

Не йдіть, молодиці,
До нас гільця вити,
Ми ізів’ємо сами,
Попід небесами,
Попід хмарочками,
З чорними галочка(ми).

Ой полем, полем, полечком,
Їхав Ванюша конечком,
На йому шапонька боброва,
А в його хустина шовкова,
Ой хто ж її шив, шив? - Маруся,
А темної ночі при свічі,
І ясного сонця віконця,
Задля Ванюші молодця!

Та думай, думай, та й Маруся,
Думай, ще й гадай.

Та думай, ще й гадай,
Брести ж і тобі ж дві річеньки,
А третій Дунай.

А третій Дунай,
Перепливла ж дві річеньки,
А Дунаю ні.

А Дунаю ні,
Я й забула ж дівування,
А розкошів ні.

А розкошів ні,
Як піду я ж до батенька,
Й у неділеньку.

Та й у неділеньку,
Сидять мої ж всі розкоші,
Позастіллю.

Та й понад нашим(и) яром(и)
Та й пшениченька ланом, гей,
Горою овес.

Горою овес,
Та й не по правді, милой,
Не по правді, соколе, гей,
Зо мною й живеш.

Зо мною живеш,
Та як вечір настане й,
Та вечір-вечірочок, гей,
До другой ідеш.

До другой ідеш,
Та свій голос нєжний,
Та голос невгасимой, гей,
Мені подаєш.

Та й ходила та й Маруся по новім дворі,

Та й по новім дворі,
Та й гонила жи селезенька тихо по воді.

Та й тихо й по воді,
Пливи жи, пливи жи, мій селезню, тихо й по воді.

Та й тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько, тепер жи к міні.

Та й тепер же к міні,
Та й дай же ж міні жи порадоньку, бідній сироті.

Та й бідній сироті,
Ой, рад би я жи, дитя жи моє, прибути жи к тобі.

Та прибути к тобі,
Насипали жи сирої землі на груди мені.

Та й летять галочки у два рядочки,
Зозуля й попере(ду),
Зозуля й попере(ду).

Та й ідуть і дружечки у два рядочки,
Маруся й попере(ду),
Маруся й попере(ду).

Та й усі ж галочки по лужкам сіли,
Зозуля й на кали(ні),
Зозуля й на кали(ні).

Та й усі ж дружечки по лавкам сіли,
Маруся й на поса(ді),
Маруся й на поса(ді).

Та й усі ж галочки защебетали,
Зозуля й закува(ла),
Зозуля й закува(ла).

Та й усі ж дружечки заспівали,
Маруся й заплака(ла),
Маруся й заплака(ла).

Та й прощай, прощай, та й Маруся, від тебе йдемо.

Та й від тебе йдемо,
Ми же твоє жи гуляннячко собі беремо.

Та нас мати рано побудила,
Черепочку каші наварила.

Ой у лісі-лісочку, та й на жовтім пісочку,
Там плаває мальований човник,
Там плаває мальований човник.

А у тім же човночку молодая Маруся,
З човночком(и) та й говорила,
З човночком(и) та й говорила.

Та розсукин син човник,
Та розсукин син човник,
Трошки мене й та й не вивернув,
Трошечки мене й та й не вивернув.

Та якби не весельце,
Та не Ваніне серце,
Пішла вже я кременем на дно,
Пішла вже я кременем на дно.

Та шо батенько чує,
Та він мене не рятує,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько,

Посилала мене мати,
Зеленого жита жати,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько.

А я жита не жала,
В борозеньці лежала,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько.