Цифровий архів фольклору

Чогось мені та й дрімається,
Ой да конь вороной спотикається.

Конь вороной спотикається,
Ої да як пущу я коня й у долину.

Як пущу я коня й у долину,
Ої да й а сам ляжу спати на часину.

Й а спав не спав ні час, ні годину,
Ої да пришла к йому молода дівчина:

"Встань, козаче, годі тобі спати,
Ої да прийшли турки, турки воювати.

Прийшли турки, турки воювати,
Хотят коня, коня твого з собой взяти.

Хотят коня, коня твого взяти,
А твою головку хотять зарубати".

Дрібний дощик іде, ще й дуба колише,
Козак коника веде, а дівчина кличе.

Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Взяв би я тебе за себе, так не велить батько.

(Та й не велить батько, та й уся родина,
Ой дівчина ти моя, личко, як калина.

Личко, як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш.

Вже й націлувався, вже й намилувався,
Як у саду соловейко та й нащебетався.

Нема в саду солов'я, нема щебетання,
Нема милого мого, нема міні гуляння.

Став у саду соловей, стало щебетання,
Став мой милий прибувать, стало мні гуляння.)

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

Ой під дубом, під дубком
Стоїть дівка з парубком,
Вітер дуба хита,
Парень дєвку пита.

Вітер дуба хита,
Парень дєвку пита,
Не питай ти мене,
Не кохав ти мене.

Кохав мене батько,
Годувала мати,
Довелося дураку
Руки потирати.

Потирай, негодяй,
Коли довелося,
Коли мені, молодій,
На горе пішлося.

А горе таке (промовляючи):

Через сад-виноград
По воду ходила,
За собою, молодою,
Писаря водила.

Писарь пише ше й малює,
Обернеться – поцілує,
Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене, дурак.

Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене, дурак,
Нехай мене поцілує
Чорноморський козак.

Чорноморець іде -
За ним вулиця гуде,
Як почула голосок,
Розчесала волосок.

Двері вистучила,
Сама вискочила,
Праву ручку подала
Ше й поцілувала.

Праву ручку подала
Ще й поцілувала,
Здрастуй ти, здрастуй я,
Здрастуй, ягодка моя!

Ой у полі а криниченька же
Ой на чотирі зво(ди).

На чотирі зводи.
Ой там напували а три козаки же
Ой воронії ко(ні).

Воронії коні.
Та й ісписали, ой змалювали же
А й дівці чорнії бро(ви).

Дівці чорні брови.
Один пише та й на бумазі же,
А другий на кита(йці).

Другий на китайці.
А третий каже: "Та передайте же,
Ой дівчині-коха(нці).

Дівчині-коханці.
Нехай вона знає же,
Та й з другим не гуля(є).

3 другим не гуляє.
Ой нехай вона чує же,
З другим не ночу(є)".

Годі тобі, та й зозуленько, ой годі ж кувати,
Да прийди, сядеш коло мене – шось маю ж сказа(ти). (двічі)

Ой чи будеш, та й дівчинонько, за мною ж журиться,
А як я ж сяду та й поїду в чужий край жени(ться)? (двічі)

Ой не буду, та й козаченьку, їй-Богу ж, не буду,
Ой ти за гору, я за другу, про тебе й забуд(у). (двічі)

Як виїхав та й козаченько за нові ж ворота,
А й а дівчину не бере ні сон, та й ні робот(а). (двічі)

(Як виїхав та й козаченько за жовтії піски,
Ой оглянеться назад себе, біжить посол пішки.

"Ой вернися, та й козаченько, матуся вмирає!",
"Ой не вернуся, бо спізнюся, нехай Бог приймає!"

"Ой вернися, та й козаченько, дівчина вмирає!"
"Ой треба швидше коня гнати, щоб живу й застати!")

Та й забєліли сніжки, ой забєлєли бєли же,
Та й ще й дібровонька.

А й ще й дібровонька, да ей,
Та заболіло тіло ой козацькоє бєло же,
Та й ще й головонька.

А й ще й головонька, да гей,
Та ніхто не заплаче ой по бєлому тілу же,
Та й по козацькому.

А й по козацькому, да ой,
Та ні батько, ні мати, ой ні брат, ні сестриця,
А й ні жонка його.

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

Ой сів пугач на могилі, та й крикнув він: "Пугу!"
Ой ще й серце козацькеє а й не збоїться тугу.

Наші шаблі поржавіли, мушкети без курків,
А й ще й серце козацькеє а й не збоїться турків.

Панували на Вкраїні, а тепер не будем,
Того щастя, тії слави повік не забудем!

Та дуб зелений, та дуб зелений,
Ще й біла берьоза, ще й біла берьоза.

А з під тієї та й берьозоньки, ай з під тієї та й берьозоньки
А й вода протікає, та й вода протікає.

Ой там козак та й молоденький, а й ой там козак та й молоденький,
Ой коня напуває, коня напуває.

А й не пий, коню, та тієї ж води, а й не пий, коню, та тієї ж води,
Ой вода ключовая, ой вода ключовая.

Не бий, козак, та своєї жінки, а й не бий козак, та своєї жінки,
Та жінка молодая, та жінка молодая.

Годі тобі, та й зозуленько по саду літати,
А й прийди, сядеш коло мене - щось маю сказа(ти).(двічі)

Чи не будеш та й дівчинонько за мною журиться,
А й як я сяду та й поїду в чужий край жени(ться)?(двічі)

("Ой не буду, та й козаченько, їй-Богу, не буду,
Ой ти за гору, я за другу, про тебе забуду".)

Як виїхав та й козаченько за нові ворота,
А й не бере та й дівчиноньки ні сон, ні робо(та).(двічі)

(Як виїхав та й козаченько за жовтії піски,
Ой оглянеться назад себе, біжить посол пішки.

"Ой вернися, та й козаченько, матуся вмирає!",
"Ой не вернуся, бо спізнюся, нехай Бог приймає!"

"Ой вернися, та й козаченько, дівчина вмирає!"
"Ой треба швидше коня гнати, щоб живу й застати!")

Ой біжи ж ти, коню, хоч вихром несися,
Протів милої дворця стань, остановися. (двічі)

Та вдарь копитами перед воротами,
А й чи не вийде молода дівчина з чорними бровами? (двічі)

Не вийшла дівчина - вийшла її мати:
"Здрастуй, здрастуй, милою зятю, пожалуй у хату!".(двічі)

А я в хату не піду, піду й у світлицю,
Розбужу я крєпкой(ий) сон красивой дівиці.(двічі)

А дівчина спала так, мов і не спала,
Правой ручкой обняла та й поцілувала.(двічі)

Ой гук, мати, гук, де козаки йдут,
І веселая та й дорі(о)женька, куди вони йдут.

Куди вони йдуть, там бори гудут,
І під білою та й березою отамана ждут.

Ой зіма, зіма, ти холодная,
Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня.

З походу йдучи, коня ведучи,
Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи.

Зброя ти моя, зброя ясная,
Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная.

Як жена мужа зненавиділа,
Ой, та й повела й у сад, та й зарізала.

Не зарізала, та й замучила,
Ой, та й протів серденька та й не влучила.

(Прийшла додому, сіла за столом,
Пише пером, каже словом.

Горе, Боже, з таким мужем жить,
А ще гірше, як такого нєт.

Ой піду я в сад, та й візьму назад,
Уставай, милой, та й ходім домой.

Бо уже ж ти в саду та й належався,
Різних пташечок та й наслухавася.
Красних яблучок та й накушався.)

Недобрая годинонька була, як матуся свого сина й била,
Й а син неньці ой покорився, ой у ніженьки ой уклонився,
"За що ж мене, ой моя мати, би(ла)?"

"Як будеш ти мене, мати, бити, та й піду я на чужину жити,
А й піду я на чужину, ой там я же молод та й не загину,
А я ж молод, ой парень не жона(тий)."

"Ой вернися, мій сину, вернися, та в голубий жупан одягнися,
А й нехай я подивлюся, ой слізоньками ой умиюся,
Чи є кращий ой козак на Вкраї(ні)?"

Виходила всі тьомні лужечки, витоптала круті бережечки,
Та й не найшла ой сина свого, ой тільки найшла ой слідок його,
Де дитина ой рідна походи(ла).

"Ой зорву я кленовий листочок, та й накрию синовой слідочок,
Що б і пташки ой не літали, ой щоб зозулі та й не кували,
Синового ой сліду ж не топта(ли)."

Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол,
Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой? (двічі)

Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой,
Ой чи бачив ой ту дівчину, котра журиться за мной? (двічі)

Котра журиться, ще й печалиться,
І за мною, серденям, побивається. (двічі)

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ,
А матуся, як зоря, та й рано заміж оддала. (двічі).

Рано заміж оддала,
У великую сім'ю та й у чужую сторону. (двічі)

(А велика сім'я вся вечерять сіда,
А мене молоду посилають по воду.

А я по воду йшла, усміхалася,
А з водою ішла, прислухалася.)

Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:
"Чом горілочки не п'єш, чом ти жіночки не б'єш?" (двічі)

(Як горілочки пить, то головка болить.
Нащо жіночку бить? вона вміє все робить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить.)

Ой у полі й а криниченька же
Ой на чотирі же зво(ди).

На чотирі зводи.
Ой там напували а три козаки же
Ой воронії ко(ні).

Воронії коні.
Та й ісписали, ой змалювали же,
А й дівці чорнії же бро(ви).

Дівці чорні брови.
Один пише та й на бумазі же,
А другий на кита(йці).

Другий на китайці.
А третий каже: "Та передайте же,
Ой дівчині-коха(нці).

Дівчині-коханці.
Нехай вона знає же,
Та й з другим не гуля(є).

3 другим не гуляє.
Ой нехай вона чує же,
З другим не ночу(є)".

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

Із-за гір, з-за гір та вилітав сокіл,
А із-за терна вилітало два.

А із-за терна та вилітало два,
Сокіл сокіла братом назива.

Ой, ти брат, сокіл та високо літав,
А скажи, брате, що ти там видав?

Ой, я там видав зелене жито,
А в зеленім житі козака вбито.

Ой, вбито, вбито та не теперечки,
Ой, проросла трава крізь реберечка.

(А над козаком три ластівочки,
Три ластівочки, три голубочки,
Де мати плаче – річечка біжить,
Де сестра плаче – криниця стоїть,
Де мила плаче – там роси нема.)