Цифровий архів фольклору

Та як посію та й жито, ячмінь,
Та й нікому буде жать.

Та й ой нікому ой буде жать,
Ой вийди, дєвко, та й вийди, красна,
Ой поможи мнє ой жито жать.

Ай поможи мнє ой жито жать,
Ой ой рада б я та й виходити,
Край воріт течьот рєка.

Ой край воріт течьот ріка,
Ой за річкою, та й за бистрою же,
Парень з дєвкой та й розмовля.

Ой парень з дєвкой та й розмовля,
Ой признайсь, дєвко, та й признайсь, красна,
Ой чи підеш ти ой за мєня?

Ай чи підеш ти ой за мєня?
Ой ой рада б я та й виходити,
В тебе жонка ой молода.

А в тебе жонка ой молода,
Ой в тебе жонка, та й два ребьонки,
Ой та й похожи ой на тєбя.

Тиха, тиха на дворі погода,
Нема мого милого з походу. (двічі)

Іще тихша погодонька буде,
Як мій милий з походу прибуде. (двічі)

Іде милий, іде по дорозі,
Стріча милу з дитям на порозі. (двічі)

– Здоров, мила, здоров, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина? (двічі)

– Була в мене циганка уранці,
Та й забула дитину на лавці. (двічі)

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина. (двічі)

А в циганки дитина чорнява,
А у тебе на руках білява. (двічі)

– Був у мене козак опівночі,
Та й оставив свої карі очі. (двічі)

Та як посію та й жменю жита,
А й а другую ж та ячменя.

А й а другую та ячменя,
Та як уроде жито ячмінь,
Ой а нікому буде жать.

Ой нікому та й буде жать
А вийди, дівко, та вийди, красна,
Ой поможи мнє та й жита жать.

Та й поможи мнє та й жита жать,
Ой ой рада б я виходити,
Ой край воріт течьот рєка.

Тай край воріт течьот ріка,
Ой за рєчкою ой за бистрою,
Ой парень з дєвкой ой розмовля.

(продовження тексту дивитися в записах сусіднього с. Матяшівка)

Не палайте, сухі дрова, бо заллю водою,
Не втішайтесь, та й воріженьки, ой моєю бідою. (двічі)

А я твою та бідоньку та й перебідую,
Як піду я ой до дівчини, та й переночую. (двічі)

Як прийшов він до дівчини: "Одкрой, дівко, двері!",
Дівка стала, ой одказала: "Ой заріж жінку вперше!"

(Прийшов він додому, став ножа гострити,
Його жінка, як голубка, почала просити.

"Не ріж мене, мій миленький, хоч одну хвилину,
Поки сяду погодую малую дитину!"

"Тоді будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!"

А сусіди, не вороги, дали неньці знати,
Біжить ненька, ....... як рибонька в'яла?)

Ходила, блудила по зельоному саду,
Щипала й ламала сад зельоной, виноград.

Щипала ж, ламала сад зельоной, виноград,
Кидала й бросала миленькому на кровать.

Ой кидала ж, бросала миленькому й на кровать,
Чи спиш ти, мой милой, ой чи так ти ж лежиш?

Ой чи ти ж милий спиш, ой чи так ти лежиш?
Задумав жениться, а мене бросаєш?

Ой задумав жениться, а мене бросаєш?
Женись, Бог з тобою, та бери кого хоч.

Ой женись, Бог з тобою, ой бери кого хоч,
Берьош ти красиву, та й не краще й од міня.

Ой берьош ти красиву, ой не краще й од міня,
Берьош ти багату, не багаче й од міня.

Що за місяць, що за ясний, що за ясная й зоря,
Ой що в мене за миленький, вечір прийде - п’ять нема. (двічі)

Вечір прийде - п’ять нема,
А на шостий він приходе, ще говорить без кінця. (двічі)

Ще й говорить без кінця,
Шукай тобі, дівчинонько, ще другого молодця. (двічі)

Ще й другого молодця,
А я піду в цю неділю з другою до вінця. (двічі)

Із другою й до вінця,
Їжджяй, їжджяй, мій миленький, я й не дуже тороплюсь. (двічі)

Я й не дуже тороплюсь,
А як будеш вінчатися, а я прийду й подивлюсь. (двічі)

А я прийду, подивлюсь,
Увійшла вона до церкви та й стала біля стіни. (двічі)

Та й стала біля стіни,
Облили козака сльози ще й дрібніші, чим її. (двічі)

А священник це помітив, промовля до молодця:
"Із якою дівчиною приступаєш до вінця? (двічі)

Чи з тією дівчиною, що за рученьку узяв,
Чи з тією дівчиною, що три года прогуляв?" (двічі)

"Не з тією дівчиною, що за рученьку держав,
А з тією дівчиною, що три года прогуляв. (двічі)

Що три года прогуляв,
Розійдися вся родина, а ти, мила, йди сюди,
Аж тепер я признаюся, шо ти вєрная моя." (двічі)

Чом ти, Галю, сумна ходиш і не чуть твоїх речей,
Раньше була щебетала, як у саду соловей. (двічі)

Соловейко-канарейко, ти пташечка лісова,
Сядь на вєтку, сядь на другу, передай, милий, слова. (двічі)

Не ходи зеленим лугом, не топчи зелений луг,
Не суши мого серденька, не люби моїх подруг. (двічі)

Я ходив зеленим лугом, і топтав зелений луг,
Я сушив твоє серденько, полюбив одну з подруг. (двічі)

Лєнта бантом, лєнта бантом, ой нашо ж ти розв'язав?
Ми з тобою лягли тайно, нащо людям розказав? (двічі)

Та й усі зорі піднялися, й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці й, та й а мій опізни(вся).

Та й а мій опізнився,
Та й чого ж він й опізнився й, та й що дома нема(є).

Та й шо дома й немає –
Він в чистім полі край Дунаю й, він коня й напува(є).

Він коня напуває,
А й а кінь ірже ж, води й не п’є й, та й шлях-дорожку й чу(є).

Та й шлях-дорожку й чує,
Ой десь мій милий, чорнобривий, та й з другою й ночу(є).

Він з другою й ночує,
Ой ночуй, ночуй, мій миленький, та й ближче й пригорта(йся).

Та й ближче й пригортайся,
Та й а до мене й, молодої, та й більш не поверта(йся).

Та усі зорі зайнялися, й а місяць підбився,
Та й усі ж хлопці на вулиці жи, а мій опізни(вся).

Ой чого ж він опізнився, що дома немає,
Та в чистім полі, на роздолі жи коня й напува(є).

А кінь ірже, води не п'є й доріженьку чує,
Та десь мій милий, чорнобривий, з другою й ночу(є).

Ночуй-ночуй, мій миленький, ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої жи, більш не поверта(йся).

Одна гора високая, й а другая й нижче,
Та й одна й мила й дорогая жи, а другая бли(жче).

А я тую близенькую й людям подарую,
Та й а до тії ж далекої пішки помандру(ю).

Ой у лузі при долині,
Ой у лузі при долині,
Широкий лист на калині,
Широкий лист на калині.

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе голуб голубочку,
Кличе голуб голубочку.

А він кличе та й не свою,
А він кличе та й не свою,
Прийди, серце, поцелую,
Прийди, серце, поцелую.

Нащо чужу целувати,
Нащо чужу целувати,
Серцю жалю завдавати,
Серцю жалю завдавати.

Тиха, тиха на дворі погода,
Нема мого милого з похода,
Нема мого милого з похода.

А ще тихша погодонька буде,
Як мій милой з похода прибуде,
Як мій милой з похода прибуде.

Іде милий, іде й у дорозі,
Стоїть мила з дитям на порозі,
Стоїть мила з дитям на порозі.

– Здраствуй, мила, здраствуй, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина?
Чия в тебе на руках дитина?

(– Проходила циганочка вранці,
Та й забула дитину на лавці.

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина.

У циганів дитина чорнява,
А у тебе на руках білява.

– Ходім, милий, ходімо до хати,
Буду тобі всю правду казати.

– Ночував у мене козак аж три ночі.
Та й оставив свої карі очі.

– Ходім, мила, ходімо до хати,
Буду тебе, мила, катувати.)

Ой, сорву, сорву я та й з рози цвіточок,
Та й позастеляю, ой, милого слідочок,
Та й позастеляю, ой, милого слідо(чок).

Щоб роса й не впала, пташки не ходили.
Щоб мого милого, ой, другі не любили.
Щоб мого милого, ой, другі не люби(ли).

Вони полюбили, ше й причарували,
Несольоной рибки, ой, вечерять давали,
Несольоной рибки, ой, вечерять дава(ли).

Вечеряй, вечеряй та й не сомнівайся,
Якщо нежонатий, ой, з нами й оставайся,
Якщо нежонатий, ой, з нами остава(йся).

Жонатий, жонатий, та ше й діток двоє,
Розривають серце, ой, начетверо моє,
Розривають серце, ой, начетверо моє.

Я жінку заріжу, діток порубаю,
А з тобою, Галю, ой, в саду погуляю,
А з тобою, Галю, ой, в саду погу(ляю).

(Налетіли гуси з далекого краю,
Чи ви з того краю, шо я жінку маю?)

Ой зійди, зійди та місяць на ту гору,
Ой прийди, прийди, мій милий, на розмову. (двічі)

Ой прийди, прийди, мій милий, на розмову,
Бо й дуже болить ой серце за тобою. (двічі)

Шо в тебе болить, а у мене байдуже,
Молоденька, на кого я зосталась? (двічі)

Ти сів, поїхав паровою машиною,
Мене покинув ой з малою дитиною. (двічі)

Ти сів, поїхав та й будеш там жити,
Мене покинув, ой шо мєні робити? (двічі)

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).

Як піду я понад лугом, ой як піду я понад лугом,
Ой оре милой ой своїм плу(гом).

А він оре та й гукає, а він оре тай гукає,
Чужа мила ой поганя(є).

(Чужа мила погонила, ой чужа мила погонила,
Своя їсти варила.)

Як понесу йому їсти, як понесу же йому їсти,
Та й чи не скаже ой милой сі(сти)?

Вже наївся, вже напився, вже наївся, вже напився,
Ой на борозду ой похили(вся).

(Чого лежиш, що думаєш?
чому не пйєш, не гуляєш?)

А я лежу та й думаю, а я лежу та й думаю,
Ой нехорошу ой жінку ма(ю).

(Що товариш хужій мене, що товариш хужій мене,
А жінка краще, ніж у мене.

А в мене руда та погана, а в мене руда та погана,
Чорнявого сподобала.

А я брови в сажу вмажу, а я брови в сажу вмажу,
І з чорнявим спати ляжу.

А русява приберуся, а русява приберуся,
І на чорнявих придивлюся.

А я руда препогана, а я руда препогана,
Я й до плуга та й до рала.

Я й до плуга та й до рала, я й до плуга та й до рала,
Та до пана генерала.

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й зостала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Видно рєчку далєко,
Вода сколивнулась,
А й у мене, молодца,
Ой серце стрепенуло.

Серце стрепенуло.
Сів на бистрого коня,
Ой далєко скочился.

Далєко скочився.
Возлє церковки святой
Ой конь остановився.

Став, остановився.
Я іскочив із коня
Та й перехрестився.

Та й перехрестився.
Я у церковку ввійшов,
Ой весь народ толпою.

Весь народ толпою.
Водять милую мою,
Ой водять кругом столу.

Водять кругом столу.
"Ой ти, милая моя,
Ой шо ж ти наробила?

Шо ти наробила?
З другим клятьбу прийняла,
Ой мінє позабила?".

"Ой ти миленький же мой,
Розовой цвіточок,
Подарую я тобі
Ой носовой платочок!".

"А ти, милая моя,
Ти моє сердечко,
Подарую я тобі
Ой золоте колечко!".

Сади мої, ой сади, сади зеленії,
Рано цвіли, а позно, позно й опадали.

Рано цвіли, а позно, позно й опадали,
Любив милий, а січас, січас покидає.

Мимо ходить, а в гості, в гості не заходить,
Хоть і зайде, так не до.., не довго гостює.

Хоть і зайде, так не до…, не довго гостює,
Він за мною а всю ноч, всю ноч протоскує.

Стане зоря, ой зоря, зоря заніматься,
Стане милой ой з мило…, з милою прощаться.

Прощай, мила, ой любов, любов дорогая,
Есть у мене а жіна, жіна молодая.

Косарі косять, а вітер повіває,
Шолкова трава на косу ж налягає.

Шолкова трава й на косу налягає,
Проміж той травой галочка ж пролітає.

Проміж той травой галочка ж пролітає,
Скажи, галочка, й де ж моя милая?

Скажи, галочка, й де ж моя милая?
Твоя милая в лузі над водою.

Твоя милая, в лузі над водою,
Умивається горючею сльозою.

Умивається й горючею сльозою,
Утирається вишитою хустиною.

Утирається вишитою хустиной,
Вихваляється й невірною дружиною.

Вихваляється й невірною дружиною,
Ой, Боже, Боже, коли той вечір буде?

Ой Боже, ой Боже, коли той вечір буде,
Коли ж про мене люди наговоряться?

Ой не так люди, як нерідная мати,
Кладе сироту не вечерявши спати.

Кладе сироту й не вечеряти спати,
Не вечеряла й не буду я й снідати.

Не вечеряла й не буду я снідати,
Пусти сироту й матінку ж одвідати.

Відно рєчку далєко,
Вода сколивнулась,
А й у мене, молодца,
Ой серце стрепенуло.

Серце стрепенуло.
Сів на бистрого коня,
Ой далєко скочился.

Далєко скочився.
Возлє церковки святой
Ой конь остановився.

Став, остановився.
Я і скочив із коня
Та й перехрестився.

Та й перехрестився.
Я у церковку ввійшов,
Ой весь народ толпою.

Весь народ толпою.
Водять милую мою,
Ой водять кругом столу.

Водять кругом столу.
"Ой ти, милая моя,
Ой шо ж ти наробила?

Шо ти наробила?
З другим клятьбу прийняла,
Ой мєнє позабила?"

"Ой ти миленький же мой,
Розовой цвіточок,
Подарую я тобі
Ой носовой платочок!"

"А ти, милая моя,
Ти моє сердечко,
Подарую я тобі
Ой золоте колечко!".