Цифровий архів фольклору

Ой відтіль гора, ой відтіль друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, дівчина моя,
Тоді будеш, коня напувати, як будеш моя...

Калина-малина над лугом стояла,
Чого ж ти, калина, рано присов'я(ла)?

Чого ж ти, калина, рано присов'яла,
Чи суші боїшся, чи дощу бажа(єш)?

Суші не боюся, дощу не бажаю,
Кого вірно люблю по тім помира(ю).

Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Та й замічай, мила, де моя моги(ла).

Шо моя могила в степу при дорозі,
В степу при дорозі жито полові(є).

В степу при дорозі жито половіє,
Жито половіє, травка зелені(є),

Шо я теє жито та й повижинаю,
Шо я тую травку та й повирива(ю).

Шо я тую травку та й повириваю,
А я ж ту могилу сама розкопа(ю).

А я ж ту могилу сама розкопаю,
Із милого кості та й повибира(ю).

Із милого кості та й повибираю,
Шовковим платочком поперетира(ю).

Шовковим платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком попересипа(ю).

Жовтеньким пісочком попересипаю,
Кленовим листочком попереклада(ю).

Ой по морю, морю, по тихой воді,
Там плавали, плавали аж два лебеді.

Там плавали, плавали аж два лебеді,
Та й не лебеді - два парня молоді.

На одному парню шапка по брова,
На другому парню лєнта голуба.

Лєнта голубая розвивається,
За козаком дєвіца побивається.

Не спобивайсь, дєвіца, ти ще молода,
Літа не минули, розпрощаємся.

Ой, місяцю, місяцю, й товаришу мой,
Розсвєти доріженьку до вдовушки в двор.

А у вдовушки, вдовушки дєвка молода,
Ходе по кімнаті, чеше волоса.

Чеше волоса, ще й приглажує,
Сестрицям-подруженькам ще й наказує (переказує):

"Сестриці-подруженьки, слушайте мєня,
Не виходьте замуж в чужиї края.

Нє виходьтє замуж в чужиї края,
Чужая сторонушка нєвесьолая".

Ой ти сад, ти мой сад, сад зельоненькой,
А зачєм рано цвєтьош, ой осипаєсся?

А й осипаєсся же,
Ой куда же, та й милой друг, ой собираєсся?

Ой чи в ход, чи в поход, чи в дороженьку?
Та заночував та й милой друг ой усю ноченьку.

Ночував я з тобой цілу зімоньку же,
Й а тепер я ж боюсь поговіроньку.

Ой не бійсь, милой друг, нічогісінько,
Ой бо я ж рано встаю, ще й тебе розбужу.

Бо я рано встаю, ще й тебе розбужу,
Та й за новиї та й ворота ой сама випроважу.

Ще й не світ, ні зоря, нам прощаться пора,
А й в саду пташки й кують, нам розлуку дають.

Ой походжено, та поброджено,
А й коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то не кіньми, та то не кіньми,
А й журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, та журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дєвка та нерозумна,
Що за козаком плаче.

За козаком плаче,
Ой не плач, дєвка, та не плач, красна,
Бо яка ти й нещасна.

Яка ти нещасна,
Ой нема щастя, та нема долі,
А й нема перестану.

(Сватай мене, козаченьку,
Не вводь серце в славу!

Не я тебе, дівчинонько,
У славоньку воджу,
Сама ти, дівчинонька,
По славоньці ходиш,
Не раненько, а пізненько,
А з вулиці ходиш!)

Та ой чия ж то ж ой пшениченька ж та й шо довгії же гони?

Та шо довгії гони ж,
Та ой чиї ж ой сірі ж воли ж та й по горі ходили?

Та й по горі ходили ж,
Та ой то ж того ж ой козаченька ж та й шо ми й утрьох любили.

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Ой рубай дерево ж, куда й хилиться.

Ой рубай дерево ж, куда й хилиться,
Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться.

Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться,
Ой ні за старого, ні за малого.

Ой ні за старого, ні за малого,
Ой за козаченька розудалого.

(За старим жити - тіло сушити,
За малим жити - засада моя.
За козаченьком - ...)

Ой там у лісі, у лісі стелиться гаєм туман,
Там у зеленому гаю козак з дівчиной гуляв,
Там у зеленому гаю козак з дівчиной гуляв.

Вони гуляли, гуляли, до них же циганка прийшла,
– Дай мені правую ручку, правду скажу тобі я,
– Дай мені правую ручку, правду скажу тобі я.

– Я в гадання не вірю, милий кохає мене,
Вийди, циганочка, з гаю, бачить не хочу тебе,
Вийди, циганочка, з гаю, бачить не хочу тебе.

Циганочка з гаю не вийшла, стала вона на краю,
Чує, як плаче дівчина, плаче в зеленім гаю,
Чує, як плаче дівчина, плаче в зеленім гаю.

– Ой ти, козаче, козаче, не зводь же дівчини з ума,
Кругла вона сиротина, батька і неньки нема,
Кругла вона сиротина, батька і неньки нема.

– Я дівчини не зводжу, бо її вірно люблю,
Ніжно її обнімаю, душу свою віддаю,
Ніжно її обнімаю, душу свою віддаю.

Ой чиї ж то воли по горі ходили,
Ой то ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

Одна полюбила, друга й покохала,
А третяя, чорнявая, чари готува(ла). (двічі)

Чари готувала, в гості приглашала:
"Прийди, прийди, мій миленький, та й до мене в го(сті)!". (двічі)

Як прийшов же він у хату та й сів на край столу,
Вона ж йому...

Та ой чия ж то та й пшениченька ж,
Та й що довгії да гони?

Що довгії гони,
Та й ой то ж того ж та й козаченька ж,
Та й що чорниї да брови.

Та й по горі ходили,
Та ой того ж та й козаченька ж
Та й що ми втрьох любили.

А й через гору та й у контору, а й орел воду носе,
Та й молоденький а й новобранчик полковника про(се).

А й пусти ж мене, та й полковнику, а й із полка й додому,
Бо вже скучила, а й і змарніла дівчина за мно(ю).

А й нехай плаче, та й нехай плаче, а й нехай ще затуже,
Та й нехай же він а й новобранчик три годи послу(же).

А й служив службу, та служив другу, а й начав помирати,
Та й начав же він а й перед смертю дівчину бажа(ти).

Коло млина, коло броду,
Ой коло млина, коло броду,
Ой два голуби пили во(ду).

Вони пили, гуркотіли,
Ой вони пили, гуркотіли,
Ой стрепенулись, полеті(ли).

Крилечками стрепенулись,
Ой крилечками стрепенулись,
Ой про кохання спом'яну(ли).

Як ми колись кохалися,
Ой як ми колись кохалися,
.......

(Тому горе, хто кохає,
З стремен ніжок не виймає).

Кому воля, нам, братця, неволя,
Да ой да й довела любов до горя. (двічі)

Що із горя ніженьки не ходять,
А вой да й білі ручки ділечка не роблять. (двічі)

Світ головонці кружиться,
А вой да сизий орьол на плечах садиться. (двічі)

Сизий орел на плечах садиться,
А вой да й дівка орла питається: (двічі)

«Ой ти, орле сизокрилий,
А вой да скажи правду де мій милий. (двічі)

Шо мій милий на роботі,
А вой да на сахарному заводі». (двічі)

Та на могилі вітер віє,
Та й на покосі сонце гріє,
Ой на мой зельон сад.

На мой зєльон сад,
Ой там дівчина цвіти рвала,
Ой у ....... завивала
Ой завила вінок.

Завила вінок,
Та й завила вона віночок,
Ой на руках держить платочок,
Ой переходь сюда.

Переходь сюда,
Та й переходь через місточок,
Ой там калиновий кусточок,
Ой шолкова й трава.

Шолкова трава,
Та ой та травка шевелиться,
Ой там дівчина спать ложиться,
Ой тільки що й лягла.

Тільки що й лягла,
Ой а ще ж вона не вляглася,
Ой цілуванням зайнялася,
Ой цілує його.

Цілує його,
Ой цілувала, милувала,
Ой роздушою називала,
Ой роздуша моя.

Роздуша моя,
Ой як я тебе не побачу,
Ой разів сорок на день плачу,
Плачу, що й не бачу.

Ой під калиною трава схилилася,
Молода дівчина та й зажурилася. - двічі

"Ой ти, дівчинонько, ой зарученая,
Ой через кого ж ти та й засмученая?" - двічі

"Кохала милого, кохала довгий час,
Війна почалася та й розлучила нас". - двічі

Ой під калиною трава схилилася,
Молода дівчина з милим простилася. - двічі

"Вернись, мій соколе, будь мужнім у бою,
Героєм жду тебе та з перемогою". - двічі

Прощай, дівчинонько, серце коханеє,
Прощайте, кучері, личко рум’янеє".- двічі

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

Ой ти, голубчик сизокриленький,
Скажи мнє правду жи, де мій миле(нький)? (двічі)

А мій миленький в чистому полі
Стоїть, обнявся жи з милой, з друго(ю). (двічі)

Стоїть, обнявся, поцілувався,
З мене, сиротки, жи та й насмія(вся). (двічі)

Якби я з… я б крила мала,
Я б до милого жи за час зліта(ла). (двічі)

Я б до милого за час злітала,
Я б йому правду жи та й розказа(ла). (двічі)

Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина чорноморця: (двічі)

«Чорноморець, мамєнька, чорноморець,
Вивів мене босую на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчино, чи немає?». (двічі)

«Ой немає морозу, тільки одна роса,
Бо я цілу ніченьку стою боса». (двічі)

Простояла ніченьку, та й байдуже,
Бо я чорономорчика люблю дуже. (двічі)

«Ой куди ж ти, моя доню, дивилася,
Що ти в чорноморчика влюбилась?». (двічі)

«Я дивилась, мамєнька, на кімнати,
Я думала, мамєнька, панувати. (двічі)

Я думала, мамєнька, панувати,
Довелося, мамєнька, горювати. (двічі)

Довелося, мамєнька, горювати,
В чистому полечку жито жати. (двічі)

В чистому полі жито жати,
Ще й малу дитиночку колихати». (двічі)

Ой од станції та до станції топтана дорожка,
Ой хто ж її та й утоптав же - а й дівчина сиро(тка). (двічі)

Дівчина втоптала,
Вона свого та й миленького ой на Дон виряжа(ла). (двічі)

На Дон виряжала,
Дала йому сиву зозулину, ой шоб рано кува(ла). (двічі)

Ой нехай тобі ой сива зозуля – мє(і)ні соловейко,
Нехай тобі та й там легенько, а міні веселе(нько). (двічі)

Ой нашо ж ме(і)ні та сива зозуля, як я соловейко,
Рано встану та й защебечу, а мє(і)ні веселе(нько). (двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую й на морозець,
Вивів мене босую й на морозець.

Вивів мене босую та й питає:
– Чи є мороз, дівчино, чи немає,
– Чи є мороз, дівчино, чи немає?

– Немає морозу, самая й роса,
Простояла дівчина всю ніч боса,
Простояла дівчина всю ніч боса.