Цифровий архів фольклору

Ой не ходи, та й розкудрявче, біля мого саду
Та й не топчи, розкудрявче, саду-виногра(ду). (двічі)

Не для тебе сад садила, кого я любила же,
Не для тебе поливала, кого целува(ла). (двічі)

Целувала, милувала, холостого парня же,
Холостой парень гуляє, кудрі завива(є). (двічі)

Кудрі руси, брови чорні, глаза розвесьолі же,
Он киває, он моргає, дєвку визива(є): (двічі)

"Вийди, дєвка, вийди, красна, на нове крилечко же,
Промов, дєвка, промов, красна, хоч одне слове(чко)". (двічі)

Ой котилась зоря з неба та й упала додолу, да ой,
Ой упала же додолу.

Журилася та молода дівчина та й по своєму же горю, да ой,
Ой по своєму же й горю.

Ой хто ж мене, та молоду дівчину, та й одведе й додому,
Та й одведе додо(му).

Обізвався та молодий козаче та й на сірому й коню, да ой,
Ой на сірому коню.

На сірому коню, та гуляй, гуляй ой молода дівчина, да ой,
Я й одведу ж додому!

Збунтувалась серед моря хвиля,
Та й збунтувалась серед моря чорна.

Ой вивернулась дівчинонька з човна,
Ой напувало три козаки коней.

Ой один каже - ой синє море грає,
Та й другий каже - дівка потопає.

Третій каже - хоть коника збуду,
Й а таки ж дівку ратувати буду.

Ратуй мене, козаченько, з моря,
Та й бери з мене великою плату.

Бери з мене великою плату.
Та й сірі воли, ще й рублену й хату.

Я й не хочу з тебе плати брати,
Та й хочу тобі дружиною стати.

Лучче буду в морі потопати,
Та чим з тобою на рушничок стати.

Ой подайте довгую ж тичину,
Та й пристромити скажену дівчину.

Ой подайте довгую ломаку,
Та й присторомити скажену собаку.

Дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Ой рад би я тебе взять, так не велить батько. (двічі)

Так не велить батько ше й уся родина,
Ой, дівчино-серденя, личко як калина. (двічі)

Личко як калина, васильками пахне,
Цілував би я тебе поки ти не заснеш. (двічі)

Я й націлувався, я й намилувався,
Як у саду соловей та й нащебетався. (двічі)

Сидить утка на пеньку та, сидячи, кряче,
То ж не утка, то дівчина за козаком плаче. (двічі)

Та ішов козак дорогою,
Ой зеленою ж дібровою.

Та й зеленою дібровою,
Ой зустрів дівку чорнобровою. (двічі)

Ої дівчино, моя й Галю,
Ой щось я же тобі сказать маю. (двічі)

Та я щось тобі сказать маю,
Ой сім загадок загадаю. (двічі)

Ой а що росте без кореня,
Ой а що горить же без полумʼя? (двічі)

Ой а що вʼється кругом древця,
Ой а що болить коло серця? (двічі)

Та любов горить без полумʼя,
Ой камінь росте же без кореня. (двічі)

Ой а хміль вʼється кругом древця,
А любов болить кругом серця.

Як одгадаєш, моя будеш,
Як не одгадаєш, чужа будеш.

Думай, думай!
За вгородом качки пасла,
Назбирала горщик масла,
Назбирала горщик сира,
Вареничків наварила.
Думай, думай, думай, думай!

Вареничків наварила,
Собі хлопців наманила,
Їжте, хлопці, та вмочайте,
За горілку вибачайте.
Думай, думай, думай, думай!

За вгородом жита много,
Половина зеленого,
А в тім житі качки вʼються,
За дівчину хлопці бʼються,
Думай, думай, думай, думай!

Вони бʼються, нема за що,
Хоч красива, так ледаща,
Кури хату вимітають,
В вікна хлопці заглядають,
Думай, думай, думай, думай!
Думай!

Та відкіль вітер віє,
Та відкіль вітер віє, туди я й хилю(ся).

Ой туди я хилюся,
Та й що люди ой говорять, а я й не бою(ся).

Ой веліть мені мати,
Та веліть ой мені мати королівну бра(ти).

Ой ой то королівна,
Ой то же королівна, то ж мені й не рів(на).

Ой ой то мені пара,
Ой ой то мені пара, де дівчина Га(ля).

Ой де дівчина Галя,
Ай де дівчина й Галя, а ще й.....

Петре, Павле ще й Іване,
А вже петрівочка й мина(є).

Та й минає,
Половина літечка й нема(є).

Ой немає,
Із-за гори сонце йде та й ся(є).

Та й сяє,
Козаченько кониченька й сідла(є).

Та й сідлає,
Вийшла його стара мати й пита(є).

(Ой куди ти, мій синочку, гадаєш,
Вороного кониченька сідлаєш?

Сідлаю, мамо, свого, не твого,
А поїду до тестенька до свого,

Ще й до тиї тещі гордої,
До тиї дівчиноньки молодої.

Стояла дівчинонька на порозі,
Та згадала козаченька у дорозі.
Що покупив їй черевички в обнозі,

Ходи ходи, дівчинонько, поки подереш,
Та за мене рушнички подаєш.

А вона ходила, не подрала,
А за хлопця рушничків не давала.)

Ой на горі цигани стояли, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Один циган не п'є, не гуляє, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

На циганку скоса поглядає, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Оддай, циган, ключі золотії, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Та й відімкну коні воронії, (двічі)
Стояла, думала циганочка й молода, (двічі)
Циганочка й молода. (двічі)

Ой по горі, по горі жи й, та чабан вівці ганяє жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та чабан вівці ганяє.

Та чабан вівці ганяє жи, та на могилу звертає жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та на могилу звертає.

Закувала зозуленька в сінях на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один іде, коня веде, другий козак в'яже, гей,
Третій стоїть під віконцем, "добрий вечір" каже.

Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Кажуть люди - дівка гарна, дозволь подивиться.

Вода в сінях у кадушці, візьми та й напийся, гей,
Сидить дівка у світлиці, піди подивися.

Ой там за лісочком,
Сушив, крушив парень дєвку своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не як же він сушив-крушив, ти сама сов'яла.

Ти сама сов'яла,
Як я тебе тричі сватав, а ти одказала.

А ти й одказала,
Не вспів же я до другої, ти переказала

(Оддай мене, моя мати, за високі хати,
Де свекорко як батенько, свекруха як мати.

Де свекорко як батенько, свекруха як мати,
Де діверки як братики, зовиці - сестриці.)

Та як посію та й жменю жита,
А й а другую ж та ячменя.

А й а другую та ячменя,
Та як уроде жито ячмінь,
Ой а нікому буде жать.

Ой нікому та й буде жать
А вийди, дівко, та вийди, красна,
Ой поможи мнє та й жита жать.

Та й поможи мнє та й жита жать,
Ой ой рада б я виходити,
Ой край воріт течьот рєка.

Тай край воріт течьот ріка,
Ой за рєчкою ой за бистрою,
Ой парень з дєвкой ой розмовля.

(продовження тексту дивитися в записах сусіднього с. Матяшівка)

Недалеко милий оре, ой там за лісочком.

Ой там за лісочком,
Сушив, крушив парень дєвку своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не я тебе сушив-крушив, сама ти сов'яла.

Сама ти сов'яла,
Як я тебе тричі сватав, а ти одказала.

А ти одказала,
Одказала дєвка парню, не піду за тебе.

Не піду за тебе,
Сидить....так не коло тебе.

Так не коло тебе,
Тече річка невеличка, схочу, перескочу.

Схочу, перескочу,
Оддай мене, моя ненько, за кого я схочу.

За кого я схочу,
Оддай мене, моя ненько, заміж за старого,

Заміж за старого,
Буду його дожидати краще молодого.

«Ой здорова, дівчинонько, куди йдеш? (двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?». (двічі)

«А я живу, козаченьку, край води, (двічі)
Поставила хаточку з лободи. (двічі)

А ще тому сінесеньки приплету (двічі)
З високо дерева, з черету». (двічі)

«Ой здорова, дівчинонько, одчини, (двічі)
Сама собі славоньки не вчини!». (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами сходила й зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то й не ясна,
Ой то й моя молода дівчина по воду й пішла. (двічі)

А я за нею, як за птицею,
Сивим конем понад синім морем за дівчиною. (двічі)

Дівчино моя, напій же коня ,
З рубленої, та й ще криниченьки, з повного відра. (двічі)

Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистоє поле до мого й двора. (двічі)

А в моїм дворі нема ні кола,
Тільки стоїть три кущі калини, та й та не цвіла. (двічі)

Ой відтіль гора, ой відтіль друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, дівчина моя,
Тоді будеш, коня напувати, як будеш моя...

Садила, полола червону розу,
Зривала, кидала на бистру рєку. (двічі)

Зривала, кидала аж на ворота,
Не смійся, козаче, шо я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, шо я сирота,
Якби прийшов сватать, то я б не пішла. (двічі)

«Не бійся, дівчино, сватать не прийду,
Поїду в Росію, багачку знайду». (двічі)

Об’їхав Росію, села й города,
Не найшов такої, як ця сирота. (двічі)

Під’їхав коником аж під ворота:
«Вийди, дівчино, вийди, сирота!».(двічі)

Вийшла дівчинонька та й засмучена,
По личеньку видно, шо заручена. (двічі)