Цифровий архів фольклору

Та ой з сєвера ой вітер віє,
А із запада сонце гріє
ой на мой зельон сад.

На мой зельон сад,
Та в саду була, ой цвіти рвала,
Та ой там дівка цвіти рвала,
Ой совила вінок.

Совила вінок,
Та й а совивши ой та й віночок,
Та в руках біленький платочок,
Ой перейди сюда.

Перейди сюда,
Та брил я річку, ой ше й місточок,
Ой там калиновий кусточок,
Ой шовкова трава.

Шовкова трава,
Та комиш-травка ой шевелиться,
А дівка з парнем спать ложиться,
Ой только шо лягла.

Только шо лягла,
Та вона влягла й уляглася,
Цілуванням зайнялася,
Ой цілує його.

Цілує його,
Та вона цілує, обнімає,
А до серденька пригортає:
«Ой серденько ж моє!.

Серденько моє,
Та як я тебе не побачу –
Разів сорок на день плачу,
Ой плачу ж за тобою!

Та шо я плачу за тобою,
Як рибонька за водою,
Так я за тобою!».

Та думай, думай, (двічі)
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай-май.
Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина
Ще й розсішкувата,
Препогана парубота
Ще й насмішкувата.

Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина –
З бузини сопілка,
Сім парубків на копійку –
Три тисячі дівка.

А хто ж то пішов,
Шо халяви сяють,
А за того ж дурака
Мене дома лають.

Я стояла на порозі,
На білому гарбузі,
Я давала тому дулі,
Шо в білому картузі.

Пішла кізоньки доїть,
А кізонька не стоїть,
А я її кулаком:
Іди к чорту з молоком!

Ой на горі, на горі
Телята пасуться,
Питається, малохольний,
Чи кури несуться?

Бузина, бузина,
Ше й надудкувата,
Чортова парубота,
Ше й придуркувата!

Бузина, бузина,
З бузини листочки,
Полюбили Василя
Розсукини дочки!

Та ой не ходи ой, розкудрявче,
Ой коло мого же саду же,
Та й не топчи же, а й, розкудрявче, же,
Ой саду-виногра(ду).

Ой не для того та й сад садила,
Ой кого ж я любила же,
Ой задля того же ой поливала,
Ой кого цілува(ла).

Ой цілувала та й милувала,
Ой хорошого же парня,
Та й хорош парень та й розкудрявче же,
А в його кудрі в'ю(ться).

Ой він киває, та він моргає,
Ой дівку викликає же:
«Ой вийди, дівко, же, ой вийди же, красна,
Ой на нове криле(чко).

Ой вийди, дівко, та й вийди, красна
Ой на нове крилечко же,
Та й промов, дівко же, ой промов, красна,
Ой хоть одно слове(чко)».

Та що Божоє нарождення,
Божого сина.

Та вона його спородила,
Діва Марія.

Та вона ж йому рекла ім’я,
Святоє й Ілля.

Та слава ж тобі, сину Божий,
З нині й довіку.

Та де Сус Христос страждається,
За чоловіка.

Та де анголи трепечуться,
Над Сусом поють.

Та всьому ж миру хрещеному,
Радість создають.

Та запоїло три янголи,
З небес летючи.

Та по Святому Рожествові,
Сніги залягли.

Та по Святому ж Великодню,
Річки потекли.

А по Святій же неділеньці,
Сади зацвіли.

Та як зацвіло Боже древо,
Ше й разні цвіти.

Та возрадувавсь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Добрий вечір!

Благослови, моя ненько,
Мене молоду,
Благослови, моя рідна,
Я кликать іду,
Я кликать іду
Од роду твого до роду мого.

Калина-малина над лугом стояла,
Чого ж ти, калина, рано присов'я(ла)?

Чого ж ти, калина, рано присов'яла,
Чи суші боїшся, чи дощу бажа(єш)?

Суші не боюся, дощу не бажаю,
Кого вірно люблю по тім помира(ю).

Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Та й замічай, мила, де моя моги(ла).

Шо моя могила в степу при дорозі,
В степу при дорозі жито полові(є).

В степу при дорозі жито половіє,
Жито половіє, травка зелені(є),

Шо я теє жито та й повижинаю,
Шо я тую травку та й повирива(ю).

Шо я тую травку та й повириваю,
А я ж ту могилу сама розкопа(ю).

А я ж ту могилу сама розкопаю,
Із милого кості та й повибира(ю).

Із милого кості та й повибираю,
Шовковим платочком поперетира(ю).

Шовковим платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком попересипа(ю).

Жовтеньким пісочком попересипаю,
Кленовим листочком попереклада(ю).

Тобі, мати, не журитися,

Тобі, мати, не журитися,
Тобі, мати, веселитися,
Тобі, мати, хатки не мести,
Тобі, мати, порядок ве(сти).

Як топила - так топитимеш,
Як варила - та й варити(меш).

Аби ж тая слава,
Що невістка ста(ла)!

Та ой ходила ой дівчинонька по садочку,
Підколола ой білу ножку на трісочку. (двічі)

Ой болить моя біла ножка, болить больно,
Ходив козак ой до дівчини так недовго. (двічі)

Ой ходив козак та й до дівчини три годочки,
А дівчині а й здалося три деньочки. (двічі)

Ой забирають та й миленького у солдати,
Та й не вспіла ой дівчинонька розпитати. (двічі)

Ой розпитати:
"Ой чи мені заміж іти чи гуляти?". (двічі)

Ой гуляй-гуляй, дівчинонько, як гуляла,
Чеши, чеши та й русу косу, як чесала. (двічі)

Чеши, чеши русу косу, як чесала,
Та не стели постіль білу, як ти слала. (двічі)

Бо він твою постіль білу перемаже,
Ходитиме, любитиме - всім розкаже. (двічі)

Бо він твою постіль білу перетопче,
Ходитиме, любитиме – та й не схоче. (двічі)

Ой зав'яжи ж ти міні, ненько, чорним платком очі,
Одведи мене та втопи мене темненької но(чі).

Та й не дивися, ненько моя, що я одиниця,
Одведи мене та втопи мене, де найглибша крини(ця).

Понесу ж я свою долю в базарь продавати,
Ой чи не будуть а люди добрі долі купува(ти).

Ой купуйте ж, люди, долю, в мене доля добра,
Як нап'ється та й з людьми б'ється, ой не ночує вдо(ма).

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Бігла теличка та й стала -
В усі кисличка застряла!

За вгородом,
За вгородом нам случилася біда. (двічі)

Там убито,
Там убито же молодого же козака. (двічі)

Схоронили,
Схоронили же край широкой долини. (двічі)

Насипали,
Насипали же високую же могилу. (двічі)

Посадили,
Посадили же червоную же калину. (двічі)

Кажу казу (казку),
Зарізав дід козу,
А вовк наївся,
Отняв у його
Та дристав,
А хазяїн тоді біг
Та хлестав!

Маленькая дівочка як розова квіточка,
Читаю, читаю – нічого не знаю,
Тіки знаю аз та буки – дайте копієчку в руки!

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

«Ой здорова, дівчинонько, куди йдеш? (двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?». (двічі)

«А я живу, козаченьку, край води, (двічі)
Поставила хаточку з лободи. (двічі)

А ще тому сінесеньки приплету (двічі)
З високо дерева, з черету». (двічі)

«Ой здорова, дівчинонько, одчини, (двічі)
Сама собі славоньки не вчини!». (двічі)

Ой на горі больниця стояла,
В тій больниці Маруся лежала. (двічі)

В тій больниці Маруся лежала,
Чорним шовком головку в’язала. (двічі)

Чорним шовком головку в’язала,
Із-за моря зіллячка бажала: (двічі)

«Ой хто ж мені зіллячка достане,
Той зо мною на рушничок стане!». (двічі)

Де взялися три козаки з полку,
Розв’язали Марусі головку. (двічі)

Один каже: «Я Марусю люблю!»,
Другий каже: «Я Марусю возьму!». (двічі)

Третій каже: «Три коники маю,
Я Марусі зіллячка достану. (двічі)

Одним конем до моря доїду,
Другим конем море переїду. (двічі)

Третім конем на камені стану,
Із-за моря зіллячка достану». (двічі)

«Остав, козак, зіллячко копати!», -
Стала йому зозуля кувати. (двічі)

«Ой не копай, козаченьку, зілля,
Бо в Марусі в неділю весілля!». (двічі)

Ой став козак коня підганяти,
Щоб Марусю дівкою застати. (двічі)

Їде козак селом, доріжками -
Зустрічає Марусю з дружками. (двічі)

Для дружечок шапочку знімає,
Для Марусі шаблю винімає. (двічі)

Шо в козака шабля заблистіла,
А в Марусі головка злетіла. (двічі)

Шо на горі млиночок, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці млиночок. (двічі)

А в долині жидочок, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці жидочок. (двічі)

А в жидочка дві дочки, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці дві дочки. (двічі)

Одна пішла за дяка, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці за дяка. (двічі)

Друга пішла за попа, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці за попа. (двічі)

Шо за дяком дякувать, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці дякувать. (двічі)

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик витягать,
Та й витяг за вуші,
Посадив на суші,
Дивись, кицю, веселенько,
Та й поїдем на селенько,
Та й купим пушок,
Пошиєм кожушок.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувати,
Та й за уха витягати,
Витяг, витяг за уші,
Посадив же на суші,
Сиди, кицю, весело,
Як поїду на село,
Рибки ловити,
І кицю кормити.