Цифровий архів фольклору

Та як сів Сус Христос та вечеряти,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та прийшла к йому та Божая Мати,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Подай, синку, ключі золотії,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

(Та й одімкнемо та рай і та пекло,
А однії душі та не випускаєм,
Бо одна душа согрішила,
Батька, матір налаяла,
Старшій сестриці брешеш казала,
А старшому братові дулі давала.
А я не давала – тіко подумала,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!)

Глянь же ти, Марійко, крізь калач,
Карими очима, та й не плач,
Ось він іде,
Розмай косу,
Загубив красу,
Зав`язав тобі світ на весь вік.

Ми гілечко вили,

Ми гілечко вили,
Ми горілочку пили,
Не йдіть молодиці,
До нас гільця вити,
Ми самі ізвиєм,
Попід небесами,
З чорними хмарочка(ми)!

Наказали люди, зять багач,
Наказали люди, грошій міх,
Дає полушку, як на (сміх),

Та й та не його, позичив у тещі,
Викупить вінок у сві(йсті).

Не йди, не йди, і ой,
Та дівко Марійко,
У чужу слободу за(між).

Бо в чужій слободі, і ой,
Та все люди чужі,
Ой горе тобі буде.

Та велика сімня, ой,
Вечеряти сіда,
А тебе пошлють по во(ду).

Та швиденько іди, е ой,
Та повненькі бери,
Ой що вечерять заста(ти),

Та швиденько я йшла, е ой,
Та й повненькі брала,
А вечерять не заста(ла),

Та тіки я дійшла, е ой,
До пилу на двору,
Ой брязнули ложки з сто(лу),

Та тіко й увійшла, е ой,
У присіночкі,
Ой брязнули таріло(чки).

Та тіко увійшла,
Та на поріг стала,
А зовиця ложки бане.

Ой, звиняй, звиняй,
Та чуже дитятко,
Ми про тебе забули,

А вона другий раз ішла,
Та й до неньки зайшла,
Та й сіла вечеряти.

Ой чи вечеряти,
Чи поглядати,
Чи не йдуть заганяти.

Та покотилась слізонька,
По білому личеньку,
Та Марійці прямо в ложечку.

А як ненька гляне,
В неї серденько в’яне,
Ой чого доненько плачеш?

А чи тебе бито,
Чи тебе лаяно,
Чи тобі їсти не давано?

І не бито,
І не лаяно,
Тіко їсти не давано.

Ой котилась зоря з неба та й упала додолу, да ой,
Ой упала же додолу.

Журилася та молода дівчина та й по своєму же горю, да ой,
Ой по своєму же й горю.

Ой хто ж мене, та молоду дівчину, та й одведе й додому,
Та й одведе додо(му).

Обізвався та молодий козаче та й на сірому й коню, да ой,
Ой на сірому коню.

На сірому коню, та гуляй, гуляй ой молода дівчина, да ой,
Я й одведу ж додому!

Ой по горі, по горі жи й, та чабан вівці ганяє жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та чабан вівці ганяє.

Та чабан вівці ганяє жи, та на могилу звертає жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та на могилу звертає.

Понад садом, садом, садом виноградом, да ой,
Ой дорож(и)ка й лежала.

Дорожка й лежала, ну да ой,
Та туди наша, й наша сударушка, да ой,
Ой некрут(и) виряжала.

Некрут виряжала,
Та виряжала, ой да споружала, да ой,
Ой вдова жи свого й сина.

Вдова свого сина,
Та іди, синку, ой служи, ой синку, да ой,
Ой служи же, не барися.

Сьогодні я тут же, й а завтра ой уєду,
Будеш, мила, припадати аж до мого й слєду.

"Я й не припадала, припадать не буду,
Горювала я з тобою, ще й без тебе буду".

Ой убито-вбито, завезено в жито,
Червоним(чорним) шолком, китайкою личенько покрито.

Прилетіла пава, серед жита впала,
Та й підняла китайочку та й защебетала.