Цифровий архів фольклору

А вже петрівочки дві неділечки,
Напивайтесь, хлопці, горіло(чки).

А вже петрівочка та мина, мина,
Напивайтесь, хлопці, вина, ви(на).

А що звечіра а син Божий народився,
А з пів ночі небо, землю сотворив.

Та народився із Дівиці Марії,
Причастився Присвятої Богородиці.

Та на Ордані тихо вода стояла,
Там Пречиста свого сина купала.

А купаючи ше ризами сповила,
А, сповивши, у (я)селечки вложила.

Та над тим дитям три анголи дихало,
До схід сонця аж три царі приїхало.

А шо первий цар миром Божим мирував,
А другий цар сином Божим називав.

А що другий цар сином Божим називав,
А третій цар квіточкою дарував.

Та то ж не квітка - то Святоє Рожество,
По всім світу, поміж миром радісно.

Добрий вечір! З празником! Будьте здорові!

Весняночка-паняночка,
Де ти зимувала?
У садочку на дубочку
Пряла на сорочку.

Що сорока оснує,
А ворона витче,
А білії лебеді
Та й вибілять на воді.

Сонечко блисне,
Сорочечка висхне,
А сонечко опівдні,
Сорочечка на мені.

Ой, нате вам, борисяни,
Корову з рогами,
Та й поставте Марусину
Догори ногами.

Нехай стоїть, нехай стоїть
Догори ногами,
Поки прийде та й Ванюша
З чорними бровами.

Ой, зійдемось, подруженьки,
Де вчора стояли,
А вже теї василечки
Од вітру пов’яли.

Нехай в’януть, нехай в’януть,
Нехай пов’явають,
Як зійдемось до купочки -
Вони повставають.

Ти місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.

Тіки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через річку.

Річку брести, Дунай плисти,
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не опізниться.

Видно рєчку далєко,
Вода сколивнулась,
А й у мене, молодца,
Ой серце стрепенуло.

Серце стрепенуло.
Сів на бистрого коня,
Ой далєко скочился.

Далєко скочився.
Возлє церковки святой
Ой конь остановився.

Став, остановився.
Я іскочив із коня
Та й перехрестився.

Та й перехрестився.
Я у церковку ввійшов,
Ой весь народ толпою.

Весь народ толпою.
Водять милую мою,
Ой водять кругом столу.

Водять кругом столу.
"Ой ти, милая моя,
Ой шо ж ти наробила?

Шо ти наробила?
З другим клятьбу прийняла,
Ой мінє позабила?".

"Ой ти миленький же мой,
Розовой цвіточок,
Подарую я тобі
Ой носовой платочок!".

"А ти, милая моя,
Ти моє сердечко,
Подарую я тобі
Ой золоте колечко!".

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого же лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо так мені же то(шно).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по ча(рці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та совила гніздечко, де моє сердечко же,
Та й совила другоє, де сердечко же мо(є).

Відно рєчку далєко,
Вода сколивнулась,
А й у мене, молодца,
Ой серце стрепенуло.

Серце стрепенуло.
Сів на бистрого коня,
Ой далєко скочился.

Далєко скочився.
Возлє церковки святой
Ой конь остановився.

Став, остановився.
Я і скочив із коня
Та й перехрестився.

Та й перехрестився.
Я у церковку ввійшов,
Ой весь народ толпою.

Весь народ толпою.
Водять милую мою,
Ой водять кругом столу.

Водять кругом столу.
"Ой ти, милая моя,
Ой шо ж ти наробила?

Шо ти наробила?
З другим клятьбу прийняла,
Ой мєнє позабила?"

"Ой ти миленький же мой,
Розовой цвіточок,
Подарую я тобі
Ой носовой платочок!"

"А ти, милая моя,
Ти моє сердечко,
Подарую я тобі
Ой золоте колечко!".

Гойда, гойда, гойдино,
Засни, мала дитино,
Засни, засни, задрімай,
Та нічого не думай,
Тіки думай спати,
Не рано вставати,
А-а, а-а, а!

Діва сьогодні Найвищого народжує,
Народжує. (двічі)

І земля вертеп Недосяжному приносить,
Приносить. (двічі)

Анголи, анголи з пастушками
Виславляють. (двічі)

А волхви, а волхви із звіздою подорожують,
Подорожують. (двічі)

Бо задля нас народилось мале дитятко,
Надвічній Бог. (двічі)

Бо задля нас народилось мале дитятко,
Надвічній Бог. (двічі)

Бо задля нас народилось мале дитятко,
Надвічній Бог. (двічі)

(Це – кондак Різдва Христового)

Долина широка, калина висока,
Аж до долу гілля гнеться. (двічі)

Під той калиною, під той червоною,
Стояв козак з дівчиною. (двічі)

А дівчина плаче ше й гірко ридає,
Свою долю проклинає. (двічі)

Якби знала долю, якби ж знала долю,
Не стояла б я з тобою. (двічі)

Простояла щастя, простояла долю,
Дівчиною молодою. (двічі)

Дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Ой рад би я тебе взять, так не велить батько. (двічі)

Так не велить батько ше й уся родина,
Ой, дівчино-серденя, личко як калина. (двічі)

Личко як калина, васильками пахне,
Цілував би я тебе поки ти не заснеш. (двічі)

Я й націлувався, я й намилувався,
Як у саду соловей та й нащебетався. (двічі)

Сидить утка на пеньку та, сидячи, кряче,
То ж не утка, то дівчина за козаком плаче. (двічі)

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).

За річкою Дунайцем
Та й за річкою Ду…, ой Дунайцем
Та стоїть дєвка же з мо…, ой з молодцем.

Стоїть дівка з молодцем
Та й стоїть дівка з мо…,ой з молодцем,
Та й накрилася же ру…, ой рукавцем.

Накрилася обома
Та й накрилася обо…, ой обома,
А парень дєвку же о…, ой обніма.

Парень девку обніма
Та й парень девку о…, ой обніма,
Та й серденятком на…, ой назива.

«Серденятко ж ти моє
Та серденятко ти, ой ти моє,
Та ой викохав я, ой я тебе.

Ой викохав я тебе
Та ой викохав я, ой я тебе,
Та не для людей - для, ой для себе".

Зайшло сонце за лісок
Та прийди милий, чорнобривий,
Ой хоч до мене на…, ой на часок.

Хоч до мене на часок
Та й ляжем спати на кроваті,
Ой розкажу я то…, ой тобі сон.

Розкажу я тобі сон
Та сон про тебе, сон про мене,
Ой сон про нашую ой любов.

Сон про нашую любов
Та шо ти клявся, ше й божився:
"Ой не покину я, ой я тебе!".

"Не покину я тебе!"
Та й а сєчас же покидаєш,
Ой серцю жалю за…, ой завдаєш.

Серцю жалю завдаєш
Та серцю жалю ще й печалі,
Ой серденятку мо…, ой моєму.

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Із-за гори то не грім гримить,

Із-за гори то не грім гримить,
То Ванюша конем біжить,
По каменнім мості
До Марусі в гост(і).

Коні наші та й поковані,

Коні наші та й поковані,
Вози наші помальовані,
Грайте, коні,з нами,
Ми йдемо з пана(ми).

Хоч з панами, не з панами,
З молодими бояра(ми).

Калина-малина ні сладка, ні горка,
Ой там заплакала козацькая жонка. (двічі)

А вона заплакала, горко заридала,
Любила, кохала - в армію оддала. (двічі)

А в армію оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б'ють барабани. (двічі)

А де б'ють барабани, громко вибивають,
Молоді реб'ята призов призивають. (двічі)

А за багатим сином отець, мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином брати та сестриці,
А за сиротою дівки-жалібниці. (двічі)

Та й а за сиротою – дівки-жалібниці,
Пойдьом захищати совєцькі границі. (двічі)

Коту, коту, котів два,
Сірі, білі обидва,
Йдіть до нас ночувать,
Дитятко колихать,
У нас хатка тепленька,
Й дитятко маленьке,
Е-е, е-е, е!

Коту, коту, коту,
Не лізь на колоду,
Бо розб’єш голову,
Буде вона боліти,
Нічим буде заверті(ти),
Була одна хустина,
Та й ту вкрала дівчина,
На куколки порвала,
Діткам пороздавала,
Е-е, е-е, е!

Кукуріку, півнику,
Сів на повівнику,
Стару бабку не бив,
Стой, бабко, не тікай,
Моїх синів не лякай,
Мої сини красні,
Поїхали в маслі,
Батька шукати,
Батько - вальошник,
Син - веретьошник,
Мати - ткаля,
Дочка - Наталя!