Цифровий архів фольклору

Вилітала галка ой з глибокого балка же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

Та й вилітала друга з зеленого луга же,
Та й сіла вона на сосні, на гілці й розко(шній).

Ой не хилися, гілько, бо й так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені то(шно).

Годі тобі, та й зозуленько, ой годі ж кувати,
Да прийди, сядеш коло мене – шось маю ж сказа(ти). (двічі)

Ой чи будеш, та й дівчинонько, за мною ж журиться,
А як я ж сяду та й поїду в чужий край жени(ться)? (двічі)

Ой не буду, та й козаченьку, їй-Богу ж, не буду,
Ой ти за гору, я за другу, про тебе й забуд(у). (двічі)

Як виїхав та й козаченько за нові ж ворота,
А й а дівчину не бере ні сон, та й ні робот(а). (двічі)

(Як виїхав та й козаченько за жовтії піски,
Ой оглянеться назад себе, біжить посол пішки.

"Ой вернися, та й козаченько, матуся вмирає!",
"Ой не вернуся, бо спізнюся, нехай Бог приймає!"

"Ой вернися, та й козаченько, дівчина вмирає!"
"Ой треба швидше коня гнати, щоб живу й застати!")

Катя, Катерина, купечеська й доч,
Ой вона ж прогуляла всю тьомную ноч.

Вона прогуляла всю тьомную ноч,
Та й ложилася спати на бєлу й кровать.

Ложилася спати на бєлу й кровать,
Ай пройшли пароходи, вже їх не видать.

Ой давно-давно я в батька була,
Вже ж та стежечка та й терном заросла.

Ой терном, глодом, ще й шипшиною,
Я в батька була же ще й дівчиною.

Я в батька була, як рожа цвіла,
Свекруха стала, як рожа в'яла.

Ой лечу, лечу через Гадячу,
Десь сяду - впаду же, в батенька в саду.

Ой зійшов, зійшов місяць, а ще й ясна зоря,
Просвітив доріженьку, ой де живе вдова (двічі).

Ой де живе вдова,
А й у тії вдовушки а й дочєрь молода (двічі).

А й дочєрь молода,
А й по світлоньці ж ходить, ой чеше волоса (двічі)

(Голубою лєнтою перев'язує,
Сестрицям-подружкам переказує.

Сестриці-подружки, кайтесь по мені,
Та й не довіряйтесь козаченькові.

Що у козака ласки, як на морі ряски,
А й дівчини гуму, як на морі шуму.)

Ой летів орел та через море,
Та й подай мо…, ой подай море пити.

Ой подай море же пити, ой,
Ой горе ж тому коза…, ой козакові
Та й на чужби…, а й на чужбині жити.

Ой на чужбині жити, ой,
Та й ішов козак доро…, та й дорогою
Та й ой сів на, ой-ой сів на могилі.

Та ой сів на могилі, ой,
Та й сидячи на, ой на могилі
Ой сорочку, ой сорочку латає.

Ой сорочку й латає, ой,
Ой прийшла к йому дівчи…, ой дівчинонька
Та й стиха й про…, ой стиха же промовляє.

Та стиха промовляє, ой:
«Ой скажи, скажи коза…, ой козаченько
Та що сього…, ой що сьогодні за день?

Ой що сьогодні за день, ой?».
«Ой а сьогодні субо…, ой суботонька
Ой а завтра, ой а завтра неділя.

Ой а завтра неділя, ой!».
«Ой чого ж в тебе коза…, ой козаченько
Та й сорочка, та й сорочка не біла?.

Та й сорочка не біла, ой?".
«Ой не біла та й не біла, та не буде біла,
Мати стара, сестра мала, дівчина далеко.»

Ой синку, синку, синку Васильку,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Ой чи ти же був та на тий войні?
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

А в його ненька сильно старенька,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Як виряжала, тай найучала:
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Поперед війська не виривайся,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

А позад війська не зоставайся,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

А держись синку тай середини,
Славен, ясен!
Ой славен, ясен Христос над нами на небеси!

Ой там за лісочком,
Сушив-крушив парень дєвку своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не я ж тебе сушив-крушив, ти сама зів'яла.

Ти сама зів'яла,
Як я ж тебе тричі сватав, а ти ж відказала.

Ой ти петрівня зозулино,
Та й не куй рано по дібро(ві).

Та й не куй рано по діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

Хоч збудять мене раніш тебе,
Сива зозуля не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

(Невістка встала. послухала,
Взяла відерце й постукала.

Взяла відерце й постукала,
Та вп'ять головку укутала.

Свекорко каже - розбудімо,
Свекруха каже....)

Ой у полі, в полі, в широкім роздолі,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Там стояла сосна, невеличка зросла,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

А на тій же сосні пташка сиділа,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Пташка сиділа, кору дзьобала,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Десь узявся молодий Василько,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Ружжо заряжає, пташку стріляє,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Ой, не стріляй, молодий Василько,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Бо буде на тебе дробний дощик іти,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Дробен дощик іти ще й метелиця мести,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

А я свою милу крилечками вкрию,
Щедрий вечір, ще й добрий вечір!

Та й забєліли сніжки, ой забєлєли бєли же,
Та й ще й дібровонька.

А й ще й дібровонька, да ей,
Та заболіло тіло ой козацькоє бєло же,
Та й ще й головонька.

А й ще й головонька, да гей,
Та ніхто не заплаче ой по бєлому тілу же,
Та й по козацькому.

А й по козацькому, да ой,
Та ні батько, ні мати, ой ні брат, ні сестриця,
А й ні жонка його.

Та як посію та й жменю жита,
А й а другую ж та ячменя.

А й а другую та ячменя,
Та як уроде жито ячмінь,
Ой а нікому буде жать.

Ой нікому та й буде жать
А вийди, дівко, та вийди, красна,
Ой поможи мнє та й жита жать.

Та й поможи мнє та й жита жать,
Ой ой рада б я виходити,
Ой край воріт течьот рєка.

Тай край воріт течьот ріка,
Ой за рєчкою ой за бистрою,
Ой парень з дєвкой ой розмовля.

(продовження тексту дивитися в записах сусіднього с. Матяшівка)

Хоч би швидше вечір, та й повечоріло,
Та може б моє серденько та й повеселіло.

Хоть би швидше вечір, та й сонечко зайшло,
Та й може б моє серденько та й до мене же прийшло.

Прийшло, прилинуло, та й до моєї хати,
Та й стукає в віконечко, а й де я буду спати.

Стукає в віконечко, та де я буду спати же,
Та одчиня й дверечка, та щоб не чула мати.

(А як і почує, то буде мовчати,
Вона й не осуде рідного дитяти.

А як одчиняла, правдоньки питала,
А як виряджала - плакала, ридала.

"Скажи мені правду, чи ти мене любиш?
Чи з мене смієшся?
До другої ходиш, та й не признаєшся".

"Що я тебе люблю, ще й любити буду,
Признаюсь по правді, сватати не буду.

Ой як тебе брати, як не велить мати?
Велить мені мати багатую брати."

З тиї багатої воли та корови,
З тієї убогої личко й чорні брови.)

Як приїхав братік ой до сестриці в гості же,
Та й і прив'язав коня на новім помо(сті).

Ой стій же ти, коню, ой не тупай ногою же,
Та й поки поговорю з рідною ж сестро(ю).

Сестро ж, моя сестро, ой перепіличенько же,
Та й де ділося твоє білеє личе(нько)?

(Постаріла, брате, все думки та гадки,
А що і до того страшного достатку.

Синів не женила, дочок не давала,
За малеє врем'я сама стара стала.)

У пана-хазяїна та на його дворі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та на його дворі, та й на його столі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Сів Сус Христос вечеряти ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Було літо, було літо,
Та й стала зима,
Як не було пригодоньки,
Гей, гей, та й досі нема. (двічі)

Була ж йому пригодонька
З Криму ідучи,
В чистім полі, край дороги,
Гей, гей, воли пасучи. (двічі)

Занездужав чумаченько,
Заслаб та й лежить,
Жалується отаману,
Гей, гей, голова болить. (двічі)

Отамане, отамане,
Рідний батьку мій,
Бери воли, бери вози,
Гей, гей, та й додому їдь. (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й жупан,
Воли ж мої круторогі,
Гей, гей, хто ж вам буде пан? (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й кожух,
А сам припав к сирій землі,
Гей, гей, віддав Богу дух. (двічі)

Заревіли сірі воли,
Тіло везучи,
Заплакали чумаченьки
Позаду йдучи. (двічі)

А в неділю рано вранці
Ударили в дзвін,
Це ж по тому чумаченьку,
Гей, гей, що ходив на Дін. (двічі)