Цифровий архів фольклору

Ой ну, люлі, котино,
Засни, моя дитино,
Засни, засни, та й задрімай,
І нічого та й не думай,
Тільки думай те, шо спати,
А я ж буду колихати.

Ой летів орел через море, ей,
Летів орел че-, ой, та й через море,
Та й подай мо-, ой подай, море, пити.

Ой подай, подай, море, пити, ей,
Ішов козак до-, ой та й дорогою,
Та й ой сів на, ой, ой сів на могилі.

Та й ой сів, ой сів на могилі, ей,
Ой сидячі на, ой, та й на могилі,
Та й сорочку, ой сорочку латає.

Од столу до порога,

Од столу до порога,
Втоптана дорога,
Бояри втоптали,
Помиї хльопта(ли).

А найстарший не напився,
З головою утопи(вся).

Ой, добрій вечір, пан хазяїну,
Господь з тобою, ми йдем з козою,
Де коза ходить – там жито родить,
Де не буває – там вилягає,
Нахвалялися кізоньку вбити,
А я й не боюсь ні в полі бойця,
Ні в полі бойця, ні в лузі стрільця,
Тільки боюся старого діда,
В старого діда сива борода,
Він мене й уб’є, він мене стреле,
Крізь полотенце та в живе серце,
Вдруг коза впала, нежива стала,
А ти, міхонос, дуй козі під хвост,
Шоб коза встала, живая була,
Устань, кізенько, обадьорися,
Хазяїнові в ноги вклонися,
Хазяїн іде, щедрівку несе,
Коробку вівса, зверху ковбаса!

Ой добрий вечір,
Ой добрий вечір,
Пан хазяїну.

Уставай рано,
Уставай рано,
Вимітай двори.

Вимітай двори,
Вимітай двори,
Застилай столи.

Буде до тебе,
Буде до тебе
Й аж троє гостей.

Аж троє гостей
Й аж троє гостей,
Троє радостей.

Шо первій же гость,
Шо первій же гость –
Ясне сонечко.

А другий же гость,
А другий же гость –
Ясен місяцю.

А третій же гость,
А третій же гость –
Дробен дощичок.

Ясне сонечко же,
Ясне сонечко,
Чим похвалишся?

Як я ізійду,
Як я ізійду
Рано в неділю.

А я й освічу,
А я й освічу
Небо ше й землю.

Возрадується же,
Возрадується же
Весь звір у полі.

Весь мир хрещаний,
Весь мир хрещаний,
І нарождьоний.

Ясний місяцю же,
Ясний місяцю,
Чим похвалишся?

Як я й ізійду,
Як я й ізійду,
Пізно звечора.

Ой я же й освічу,
А я й освічу
Небо ще й землю.

Возрадується же,
Возрадується
Весь звір у полі.

Дробен дощичок,
Дробен дощичок,
Чим похвалишся?

Як я й упаду,
Як я й упаду,
Тричі й у маю.

Возрадується же,
Возрадується же
Весь хліб у полі.

Весь хліб й у полі,
Весь хліб й у полі,
Пан хазяїн у домі.

Та й не сам з собою же,
Не сам з собою,
З дітками, з женою.

А Ісусом Христом,
Ісусом Христом,
З Святим Рожеством.

Добрий вечір!

Ой ти хмелю, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімував, що й не розвива(вся)? (двічі)

Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині, та й не розвива(вся).(двічі)

Ой сину, мій сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззува(вся)? (двічі)

Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тії дівчини, що сватати бу(ду). (двічі)

Ой у Русалима рано задзвонили,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

Та Діва Марія сина спородила,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

Туди собирались усії святії,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

(Та й стали гадати, яке ймення дати,
Дали йому ймення – святеє Василя,
Вона того ймення та й не залюбила,
Дали йому ймення – Іісус Христос,
Вона за те ймення поблагодарила).

Та й ой загули голубоньки, полем летючи,
Та й а за ними жи та й Галенька сидить, плачучи.

Та чи далеко, голубоньки, та й залетите?
Та чи надовго та й гуляннячко та й занесете?

Та полетимо, та Галинко, через увесь світ,
Та й понесемо та й гуляннячко на твій увесь вік.

Шо й у його домі та за його столом,
Щедрій вечер, ой, добрій вечір!

Та й за його столом сидить Петро з Богом,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Ой, дай, Петре, золотиї клю(чі),
Одімкнути рай і пекло,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Випустити всі праведні душі,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Та й однії душі та й не випускати,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Ой одна да душа согрішила,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Що у п’ятницю проспівала,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

А в суботу не вмивалась,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

А в неділю рано поснідала,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Отця, неньку налаяла,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Та не лаяла – тільки подумала,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Та й то вона согрішила,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Добрий ве(чір)!

Та прощай, прощай, та й Ларісо, сестро наша,
Та й ми не твої та й подруженьки, ти не наша.

Та й прощай, прощай, та Юрасик, товаришу наш,
Та й пускай, пускай, та й Ларису гуляти й до нас.

Та не на те я, подруженьки, її собі брав,
Щоби я ой її, протів нічі гуляти пу(скав).

Та ідіть, ідіть, подруженьки, й од віконця,
Та й не випущу ж та й Лариси до схід сонця.

Із-за гори а й вітрець повіває,
Мати дочку та й про життя пита(є).

Спитай, мати, ой сірого ой утяти же,
Сіре й утя та й на морі ночу(є).

Воно ж мале а й на морі ой ночує,
Воно ж моє та все горенько чу(є).

Перве горе - а й дитина ой малая,
Друге горе - ой свекруха лиха(я).

Друге горе - ой свекруха ой лихая,
Третє горе - та й мой милой ревни(вій).

Що він їде а й у поле й орати,
Мене бере та й волів ой поганя(ти).

Ой гей, воли, а й сірі, половії,
Де ділися та й літа й молодії?

Та петрівочка та мала нічка,
Не виспапася наша діво(чка).

Та до череди гнала, та задрімала,
На пеньки ніжки позбива(ла).

На пеньки ніжки та позбивала,
На терен очі повийма(ла).