Цифровий архів фольклору

Було в вдови дві дочки, (двічі)
Обидві як зірочки.

Старша меньшу питає, (двічі)
Кого ж вона кохає?

Старша меншій відмовля, (двічі)
Що кохає Василя.

Ходьом, сестро, до броду, (двічі)
Подивімось на воду.

Подивімось у воду, (двічі)
Котра краща на вроду.

Старша меншу попхнула, (двічі)
Та й на море гукнула.

Пливи, сестро, потопай, (двічі)
Про кохання забувай.

Коляд-коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п'ятака!

А п'ятак не важний,
Дайте руб бумажний!

Колядин день,
Дайте вдень,
Бо ввечері не прийду,
Бо колядку загублю.
Вечор добрий!
Виносьте дохід довгий!
Не ламайте та ціленький давайте!
Хоть коротенький, дак ситенький!

Колядую-дую,
Де ковбасу чую,
А де не чуваю,
Там і не буваю!

Ой Дєва Марія сина породила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Вона породила, в ясла положила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

В ясла положила, пеленами вкрила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син божий народився.

Пане господарю, одчиняй же двері,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що до тебе прийшло три празники в гості,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що перший же празник – да святе Рожество,
Радуйся, ой радуйся, земле. Син Божий народився.

А другий же празник – да Василь Великий,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник – та Іван Хреститель,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Шо Іван Хреститель воду освящає,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й остала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Ой ясна, красна в лузі калина,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А іще краща Василя дочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

По саду ходить, як місяць сходить,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Пани вставають, шапки скидають,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Шапки скидають, її питають,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Чи ти царівна, чи королівна,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Я й не царівна, не королівна,
Щедрий вечір, добрий вечір!
...

Та била жінка мужика,
Пошла позивати,
Присудили мужикові
Ше й жінку, ше й жінку, ше й жінку прохати. (двічі)

«Прости мені, моя мила,
Що ти мене била,
Куплю тобі шахан меду,
Карнавочку, карнавочку, карнавочку пива!». (двічі)

«Та вже й от пива болить спина,
От меду - голова,
Купи мені горілочки,
Шоб весела, шоб весела, шоб весела я була!». (двічі)

Як посію рожу да над водой(ю),
Чи не піде дощик да стороно(ю)?

Чи не піде дощик да стороною
Да на мою рожу да червону(ю)?

Да на мою рожу да червоную,
Да на мою м’яту кучеряву(ю)?

Да на мою м’яту кучерявую,
Да на мою косу да й русяву(ю)?

У полі, в полі сам Господь ходив,
Дєву Марію за руку водив,
Дєва Марія Бога просила:
«Вроди, Боже, жито‑пшеницю,
Жито‑пшеницю, всяку пашницю».

Сію‑вію, повіваю, з Новим Годом поздоровляю!

Братику, да немислику,
Сядь собі, да на креслику,
Не продавай сестри,
Не русої коси,
За руб, за чотири,
За два золоти(ї).

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

(Де бояри волочилися)
Шо по пояс замочилися?
Чи по селу хліба просили,
Чи попові сіно косили?

Чи в соломі ночували,
Миші уші пооб`їда(ли)? у!

Калина-малина, не сладка й не горка,
Чого заплакала солдатськая жонка? (двічі)

Чого заплакана(ла), чого заридала?
Любила, кохала – в солдати й оддала. (двічі)

В солдати оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б’ють барабани. (двічі)

Де б’ють барабани, громко вибивають,
Молодих реб’яток в солдати приймають. (двічі)

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой веселая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

А вони ідуть під рясні дуби,
Та й чекаючи та й отамана, поради й собі. (двічі)

«Отамане, брате, вже й час настає,
Да й уже наше да й товариство коней сідлає!». (двічі)

Ой матінко-вишня, чи я у вас лишня?
Шо ви мене туди дали, де я й неприви(шня).

Ой матінко-пава, тепер я пропала,
Шо ви мене туди дали, де я й не бува(ла).

Ой матінко моя, тепер я й не твоя,
Хіба тоді твоя буду, як строку й добу(ду).

Ой вийду я на гору та й крикну додому,
Вари, мати, вечеряти та й на мою долю.

Варила, варила, небагато, трошки,
Нема тобі, моя доню, ні миски, ні ло(жки).

Що миска розбилась, ложка розлупилась,
Така вже ти, моя доню, нещасна вроди(лась).

(Матінко моя, де ти долю діла?
Чи в морі втопила, чи в полі згубила?

Як у полі загубила, то піду шукати,
Як у морі затопила, буду й горювати,

Матінко моя, нащо ти вродила?
Як уродила, чом ти не втопила?

Чо у морі б утопила, камнем придушила,
Що б я й не зринала, долі нешукала)

Ой орьол, ти, орьол, ти товаришу мой,
Чи літав ти, орьол, на Вкраїнушку домой? (двічі)

Чи летав ти, орьол, на Вкраїнушку домой,
Чи не бачив дівчиноньку, чи не журиться за мной? (двічі)

Вона журиться ше й пєчалиться,
За тобою, козаком, побивається! (двічі)