Цифровий архів фольклору

Як піду я в сад зелений, наламаю лому,
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му),
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му).

А в чужій сторононьці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки),
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки).

Пойте, пойте, соловейки, всими голосами,
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми),
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми).

Як отдаєш, моя матінко, мене й молоду,
То й дай мені зозуленьку луговую.

Ой, нащо тобі, дитя моє, зозуля й така,
Єсть у тебе, молодої, свекруха лиха.

Ой вона сама рано встане, тебе й не збуде,
Й до сусіди, коли піде, та й обсуде.

Ой, сяка-така невісточка, не хоче й робить,
Ні ложечок, ні мисочок не хоче помить.

Шо в поля, в поля сам Господь ходя,
Сам Господь ходя, Діва Марія,
Діва Марія їсти носила,
Їсти носила, Бога просила:
— Ой, Боже, Боже, дай нам житія,
Дай нам житія на Василія,
А Василія ходе по поля,
Ходе по поля, жито розсіва,
Сюди махньот, туди махньот,
За ним жито кустом ростьот,
Шо в полі стебло – то в домі добро!

Драстуйте! С празником! Будьте здорові!

Шо в дядька, дядька,
Дядина гладка,
Не хоче вставать,
Ковбаси давать,
А дядько встає,
Ковбаси дає.

Чи ти береза в печі не була
В печі не була та й не горіла?

Я в печі була, ясно горіла,
Свекруха лиха огонь залила.

Свекруха лиха огонь залила,
Шоб я, молода, не вечеряла.

Шоб я молода не вечеряла,
Не вечерявши спатоньки лягла.

Заснула я сон, як місяць зійшов,
Заснула другий, як милий прийшов.

А милий прийшов, в вікно стукає,
В вікно стукає, милу гукає.

Чи ти, мила, спиш, а чи так лежиш,
Що ж до мене ти та й не говориш?

(Я, милий, не сплю, думу думаю:
З ким я, молода, віку доживу.
Доживеш, мила, віку ти сама,
Бо у мене є Галочка друга,
Галочка друга, дитина мала.)

Та стелись, стелись, та й барвіночку, не корінем – листом.

Не коренем – листом,
Та викликає ой, парень дівку, не голосом – свистом.

Не голосом – свистом,
Та чи ти чула, ой, дівчинонько, як я тебе кликав?

Як я тебе ж кликав,
Та через твоє, ой, подвір’ячко сивим конем їхав.

Та хоть я чула, та хоть не чула, не обзивалася.

Не обзивалася,
Та темна нічка, ой Петрівочка, іти боялася.

Сьогодні Купала, а завтра Йвана,
А післязавтра Петра й Пав(ла).

Іванова мати порося вкрала,
На печі в куточку захова(ла).

Ой, цитьте ви, діти, та не хваліться,
Буде нам на Петра розгові(ться).

Понад яром, яром пшениченька ланом,
А попід горою комиші з тра(вою).

А попід горою комиші з травою,
Ой там козак ходе, в руках коня во(де).

Ой там козак ходе, в руках коня воде,
Комиш розгортає, водицю шу(кає).

Комиш розгортає, водицю шукає,
Водиця-світлиця, дівка красави(ця).

Ой, шумлять верби в кінці греблі,
Шо я й насадила (двічі).

Ой, нема мого миленького,
Що я й полюбила (двічі).

Ой, нема мого миленького,
Поїхав в Одесу (двічі).

Ой, мені сказав: «Дівчинонько,
Жди на й другу весну» (двічі).

Ой, ждала, ждала дівчинонька,
Та й плакати стала (двічі).

Ой, уже ж моя постіль біла
Пилечком припала (двічі).

Ой, хоч припала, не припала,
Не буду трусити (двічі).

Ой, розсердився мій миленький,
Не буду просити (двічі).

Ой, нехай його ті попросять,
Що греблю розносять (двічі).

Ой, нехай його ті благають,
Що верби ламають (двічі).

Ой ходила та дівчина по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

Пливи, пливи, селезнику тихо по воді,
Ой будь, прибудь, мій батенько, теперо к мені.

Ой рад би я, дитя моє, прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на груди мені.

Ой у Русалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Що Діва Марія сина спородила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Сина спородила та й не й охрестила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Дала йому ім'я - пресвяте Василя,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Ой у полі та й криниченька, ой,
Ой у полі та й криниченька,
Там холодна та й водиче(нька).

Ой там улан коня напуває, ой,
Ой там улан коня напуває,
Красна дівка воду підли(ває).

Красна дівка воду підливає, ой,
Красна дівка воду підливає,
Із уланом та й розмовля(є).

Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами, ой,
Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами,
З молодими ой да улана(ми).

Дурна була та й послухала, ой,
Дурна була та й послухала,
З уланами та й поїха(ла).

Проїхали вони чисте поле, ой,
Проїхали вони чисте поле,
Проїхали вони ще й дру(ге).

На третєє стали повертати, ой,
Ой, на третєє стали повертати,
Стала дівка улана пита(ти).

(Ой, де ж твої сади зеленії,
Ой, де ж твої дома кам’янії?
Годі, дівко, про сади питати,
Стели постіль та лягаймо спати.)

Ой, у лузі при битій дорозі,
Там косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та сидить чумак під новеньким возом,
Він з косариків сміється.

Він з косариків сміється,
Та смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде зима ще й люті морози,
Сіна тобі треба буде.

Сіна тобі треба буде,
Та прийшла зима ще й люті морози,
На драбиночку схилився.

На драбиночку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірі воли дивився.

На сірі воли дивився,
Та воли ж мої, сірі, половії,
Хто над вами паном буде?

Хто над вами паном буде,
Та ой хто буде сіном годувати,
То той буде й панувати.

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Ой, скакала жабка понад гречкою,
А за нею хлопець з уздечко(ю).

Постой, постой жабко, я зануздаю
Та поїду дівку й одвіда(ю).

Ой, не пой, не пой, соловеюшко,
Ой, у моєму зельонім саду.

Ой, у моєму зельонім саду,
Ой, бо й так тошно мені, молодцу.

Ой, бо й так тошно мені, молодцу,
Ой, через дівку-розкрасавицю.

Ой, через дівку-розкрасавицю,
Ой, шо не схотіла зо мною гулять.

Ой, шо не схотіла зо мною гулять,
Ой, розпродала свій сад-виноград.

Ой, розпродала свій сад-виноград,
Ой, не дорого – за сто п’ятдесят.

(Ой не дорого – за сто п’ятдесят,
Шо я в батька по волі хожу,
А в матінки в пеленах лежу.
А русу косу та й за тисячу,
А за красу й ціни не зложу.)

Ой на горі на крутії
Там де собірались жидовії.

Там де собірались жидовії,
Та й радили раду Христовую.

Та й радили раду Христовую,
Яку Христу муку дати.

Яку Христу муку дати,
Ше й на хресті розпинати.

Ше й на хресті розпинати,
Гвоздьом руки й ноги прибивати.

Гвоздям руки й ноги прибивати,
З терну віночок надівати.

З терну вінець наложили,
Суса Христа в гроб положили.

Суса Христа в гроб положили,
І каменем наложили.

І каменем наложили,
Сторожу постановили.

А сторожа обиснула,
Обиснула та й не чула.

Прийшла к ньому Діва Марія,
Діва Марія, Божая Мати,
Божая Мати стала плакать і ридати:
"Ой, синку мій, ой Боже мій,
Ой чом ти до мене не говориш?".
"Ой геть, мати, одступися,
Та на мою муку не дивися,
Прийняв муку, прийняв рани
За всі православні христіяни".

Ой, матінко, ой, матінко, та й голубонько,
Ізмий мені, ізмий мені та й головоньку.

Бо більш мати, бо більш мати та й не (митимеш)...

Ой, малая нічка та петрівочка,
Та й не виспалася наша діво(чка).

Цілу ніч не спала та біль білила
Та й до теї білі говори(ла):

"Ой, біль моя, біля та тонесенька,
Ой, коли ж ти будеш білесе(нька)?"

"Ой, тоді я буду та білесенька,
Як ти вийдеш заміж молодесе(нька)".

"Бодай же ти, біля, та не дождала,
Й шоб я вийшла заміж й не гуля(ла)".