Цифровий архів фольклору

Зібрав батько кумпанію,
Невеличку, але чесну,
Гей!
Карпа, Гліба і Дем'яна,
Павла, Гриця і Івана,
Яцька, Стецька і Кирила, (і Данила)
Петра, Дмитра і Архипа,
Хому, Левка і Тараса,
Гарасима, Опанаса,
Максима, Омелька,
Ще й Терешка.

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Стрічать батька Купріяна,
Гей!
Біжить Ганна ще й Данилко,
Тітка й тато, куди видко,
Ось мамуся йде, всім буде,
Одні кажуть - сховаймося,
Другі кажуть - признаймося,
Одні кажуть сидім тихо,
Другі кажуть - буде лихо,
А Купріян каже:"Якось то буде!".

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочки додому вернися. (двічі)

Я думала, синку, восени женити,
А ти їдеш, синку, в салдати служити. (двічі)

Я ж думала, синку, що то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче. (двічі)

А я в неньки та й на відході (двічі),
Посадила оріх на вгоро(ді).

Посадила оріх на вгороді (двівчі),
Рости, рости, та й оріше(чку).

Рости, рости, та й орішечку,
Рости, рости, та й укорінися,
Й а ти ж, ненько, не плачь, не жури(ся).

А ти, ненько, не плачь, не журися (двічі),
Кохай собі другую таку(ю).

Кохай собі другую такую (двічі),
Як викохав мене молоду(ю).

Братіку, сокільчику,
Братіку, сокільчику,
Сядь собі на стільчику,
Не віддавай сестри за півзолото(го),
Проси червоного від зятя молодо(го),
Від зятя молодого, від поїзда йо(го).

Глянь же ти, Галюша, крізь калач,
Карими очами та й заплач,
Он він іде, розмай косу,
Загубив красу, зав'язав світ тобі.

І світ зав'язали, гулять наказали.

Ви, дружечки, паняночки,
Ви, дружечки, паняночки,
Підніміться всі з лавочки,
Та дайте дорогу парню молодо(му).

Не сідай, зятю, боком,
Не сідай, зятю, боком,
Це ж тобі ненароком,
Сядь собі рівнесенко,
Коли любиш вірнесе(нько).

Ми думали, що приїхали,
Ми думали, що приїхали,
Вони пішки прийшли,
Молодого в мішку принесли,
А свашку в торбині,
Щоб не з'їли сви(ні).
Світилку в коробці,
Щоб не вкрали хло(пці).

Ой доки ми та й стоятимем,
Сиру землю тай топтатимем,
Золотими підковками,
Червоними чобітка(ми).

О й засвіти, мати, свічку постав на столі,
А я стану, подивлюся, чи пара мені?

Чи пара мені?
Засвітила мати свічку, неясно горить.

Неясно горить,
З ким любилась, розлучилась, серденько болить.

Серденько болить,
З ким не зналась, розписалась, тай треба з ним жить.

Приступи, ненько, та й до столика (двічі),
Пригладь доньці та й голово(ньку).

Гладка, донько, твоя головонька (двічі),
Бог зна буде ,яка доле(нька).

Бог зна буде, яка доленька (двічі),
Як удасться твій милий ревни(вій).

Як удасться твій милий ревнивій (двічі),
Та ще й к тому та й п'яниче(нька).

Та ще й к тому та й п'яниченька (двічі),
Проп'є твою всю худобо(ньку).

Ой там коло річки, ой там коло броду
Кликав козак дівку собі на пораду.
Ой там коло річки, ой там коло броду
Кликав козак дівку собі на пораду.

-Ходімо ж, дівчино, в комірчину спати,
Не чутиме батько, не знатиме мати.
Ходімо ж, дівчино, в комірчину спати,
Не чутиме батько, не знатиме мати.

Як батько почує, то скаже – ночує,
А мати узнає, то скаже – гуляє.
Як батько почує, то скаже – ночує,
А мати узнає, то скаже – гуляє.

Не бійся, дівчино, не бійся нічого,
Козак молоденький не зрадив нікого,
Не бійся, дівчино, не бійся нічого,
Козак молоденький не зрадив нікого.

Ой на горі та дуб зелений (двічі),
Ще й біла береза (двічі).

А з-під тої та й березоньки (двічі),
Вода протікає (двічі).

Ой там козак та й молоденький (двічі),
Коня напуває (двічі).

Ой пий, коню, та цюю воду (двічі),
Вода ключевая (двічі).

Люби, козак, та й цюю дівку (двічі),
Дівка молодая( двічі).

Ой думай, думай!

І сюда, і туда розливається вода,
Ходе милий до подружки, а до мене нікогда.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой не стій під вікном, не махай рукавом,
Бо не вийду, не постою, і з тобою, дураком.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой не стій під вікном, не дразни собачки,
Бо як вийду з макогоном, то полізеш рачки!
Думай, думай, ой думай, думай!

Стоїть милий у ворот широко разінув рот,
І нікто не разберьот, гдє ворота, а гдє рот.
Думай, думай, ой думай, думай!

У мєня мільонок єсть, срам по уліце провєсть,
Лошаді пугаются, ізвозчікі ругаются.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ти не вмієш припєвать, не вмієш приказувать,
Твоїм довгим язиком припічки примазувать.
Думай, думай, ой думай, думай!

І сюда, і туда розливається вода,
Ходе милий до подруги, а до мене нікогда.
Думай, думай, ой думай, думай!

Я по садіку ходила, нашла ценну брошку,
Разрєшитє припєвать под вашу гармошку.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой подружка моя, ти зелений баклажан,
Я любила, ти одбила, ти думаєш, мнє нє жаль?
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой подружка моя, я не одбивала,
Он запіску пєрєдал, я й не одказала.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой топну ногой, да притопну другой,
Сколько раз не топочу, всє равно плясать хочу.
Думай, думай, ой думай, думай!

А в Володі на городі чорная смородіна,
Через год, через два буду я володіна.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Ой рубай дерево ж, куда й хилиться.

Ой рубай дерево ж, куда й хилиться,
Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться.

Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться,
Ой ні за старого, ні за малого.

Ой ні за старого, ні за малого,
Ой за козаченька розудалого.

(За старим жити - тіло сушити,
За малим жити - засада моя.
За козаченьком - ...)

Ой рано-рано,
Сонечко сходить,
Плужок виходить,
А за тим плужком
Сам Господь ходить,
Свата Ілія воли поганя,
Дєва Марія в поле ходила,
Їсти носила,
В бога щастя просила!

Ходила Ілля
Коло Василя,
Носило пугу,
Та все житяну,
Куди рукой він махньот,
Там все житечко растьот.
З колосочка жменька,
А з жменьки мірка,
А з мірки мішечок,
А мішечка лантушечок,
З лантушечка ворошечок!

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

– Сестро, моя сестро, сестро-українка,
Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі)

–Хоч я й не привикла, треба привикати.
Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі)

Мати, моя мати, де ж тебе узяти?
Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі)

Маляра найняла, матір змалювала,
Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)