Цифровий архів фольклору

Як у саду, так і в лісі,
Як у саду, так і в лісі,
Широкий лист на орісі,
Широкий лист на орі(сі).

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе ж голуб голубочку,
Кличе ж голуб голубо(чку).

А він кличе, та й не свою,
А він кличе, та й не свою,
Прийди ж, серце, поцелую,
Прийди ж, серце, поцелу(ю).

Нащо чужу цілувати,
Нащо чужу цілувати,
Серцю жалю завдвати,
Серцю жалю завдава(ти)?

Й не завдавай серцю жадю,
Й не завдавай серцю жалю,
Бо я й у чужому краю,
Бо я й у чужому кра(ю).

Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувать
Та й за вушка витягать,
Та й витяг за вушка,
Посадив на сушку,
Сиди, кицю, не мурчи,
Коли впала, так мовчи!

Наше гілечко рясне,
Наше гілечко рясне, звили його красне,
Звили його пани, отецькії сини,
Звили його паняночки, отецькії до(чки).

Хто не буде гільця вити,
Хто не буде гільця вити,
Той не буде пивця пити,
Гільце вʼють, гільце вʼють,
І горілку пʼють,
Горілочка, вишнівочка, нам не дають!

Ой ти, коту, котусю,
Займи мою телусю,
На попови толоки,
Там травиці по боки,
І кінь біжить – трава шумить,
Під тим конем козак лежить,
Сокиркою порубаній,
І ножиком поштриканій,
І від вітру почорнів,
А від сонця погорів.

Та думай, думай, (двічі)
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай-май.
Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина
Ще й розсішкувата,
Препогана парубота
Ще й насмішкувата.

Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина –
З бузини сопілка,
Сім парубків на копійку –
Три тисячі дівка.

А хто ж то пішов,
Шо халяви сяють,
А за того ж дурака
Мене дома лають.

Я стояла на порозі,
На білому гарбузі,
Я давала тому дулі,
Шо в білому картузі.

Пішла кізоньки доїть,
А кізонька не стоїть,
А я її кулаком:
Іди к чорту з молоком!

Ой на горі, на горі
Телята пасуться,
Питається, малохольний,
Чи кури несуться?

Бузина, бузина,
Ше й надудкувата,
Чортова парубота,
Ше й придуркувата!

Бузина, бузина,
З бузини листочки,
Полюбили Василя
Розсукини дочки!

Стелили мости з калини-трости,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Через ті мости бігла коляска,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А в тій колясці - дівка в наряді,
Калина, калина рясна,
Дівчока красна й дівчина.

Зустріло її три розбойнички,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Загадали їй дві загадочки,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Як одгадаєш - батькова будеш,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Не одгадаєш - то наша будеш,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой шо ж то росте без коріннячка?
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой що ж то горить без полум’ячка?
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А зоря горить без полум’ячка,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А камінь росте без коріннячка,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой відтіль гора, ой відтіль друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, дівчина моя,
Тоді будеш, коня напувати, як будеш моя...

Я варенички варила, (двічі)
Я варенички варила, поки пелену спалила. (двічі)

Та нікому не кажу, (двічі)
Та нікому не кажу, що без пелени хожу. (двічі)

Чи не той то Микита, (двічі)
Чи не той то Микита, що на йому сіра свита. (двічі)

Під віконцем зігнувся, (двічі)
Під віконцем зігнувся – чи не вийде Маруся. (двічі)

А Маруся виходить, (двічі)
А Маруся виходить ще й варенички виносить. (двічі)

Я й варенички забрав, (двічі)
Я й варенички забрав, і Марусю цілував.(двічі)

Пішла мати, пішла я напувати бугая,
Я за його:" Бицю, бицю!", а він лізе під спідницю.

Ой мамінька, я українка,
За козака вийду замуж, буду барінька.

Ми з подружкою вдвойом молотілі в полє льон,
Молотілі, говорілі, давай замуж не пайдьом!

Ой не ходи, та розкудрявче, понад моїм садом,
Не товчи же, розкудрявче. ой саду-виногра(ду).

Не для тебе сад(и) садила, не я й поливала,
Для того сад садила, кого я люби(ла).

Та ой не ходи ой, розкудрявче,
Ой коло мого же саду же,
Та й не топчи же, а й, розкудрявче, же,
Ой саду-виногра(ду).

Ой не для того та й сад садила,
Ой кого ж я любила же,
Ой задля того же ой поливала,
Ой кого цілува(ла).

Ой цілувала та й милувала,
Ой хорошого же парня,
Та й хорош парень та й розкудрявче же,
А в його кудрі в'ю(ться).

Ой він киває, та він моргає,
Ой дівку викликає же:
«Ой вийди, дівко, же, ой вийди же, красна,
Ой на нове криле(чко).

Ой вийди, дівко, та й вийди, красна
Ой на нове крилечко же,
Та й промов, дівко же, ой промов, красна,
Ой хоть одно слове(чко)».

Хрон мой дорогой, хто тебе сіяв? Хто тебе поливав?
Хвилимон, Хвилимон, Хвилимонова жена,
Край дорожки жила, край дорожечки, криві ножечки,
Поспів хрон!

А в пана хазяїна та на його дворі,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А Божая Мати сина породила,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Сина породила, три празники дала,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник – Рожество Христове,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А другий же празник – Святого Василя,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А третій же празник – та й Іван Хреститель,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник радість нам принесло,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А Святий Василій хліба нам насіяв,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

Дай, Боже, діждати того жита жати,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Та нема гірш нікому же, та як тій, як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне ж батько же, та й не при-, не пригорне мати,
Та й не пригорне батько же, та й не при-, не пригорне ма(ти).

Та й тілько той пригорне же, та й що ду-, що думає брати же,
Та й тілько той пригорне же, та й що ду-, що думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале-, з далекого краю же,
Та й налетіли гуси та й з дале-, з далекого кра(ю).

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик ратувати,
Та за вушка витягати,
Витяг кицю за вуші,
Та й поставив на суші,
Дивись, кицю, де весело,
Та й поїдем у те село,
Та й виорем нивку,
Та й посієм материнку,
Не виросла материнка,
А виріс лопушок,
Пошиємо Жені хвартушок,
А-а, а-а, а!

Та що Божоє нарождення,
Божого сина.

Та вона його спородила,
Діва Марія.

Та вона ж йому рекла ім’я,
Святоє й Ілля.

Та слава ж тобі, сину Божий,
З нині й довіку.

Та де Сус Христос страждається,
За чоловіка.

Та де анголи трепечуться,
Над Сусом поють.

Та всьому ж миру хрещеному,
Радість создають.

Та запоїло три янголи,
З небес летючи.

Та по Святому Рожествові,
Сніги залягли.

Та по Святому ж Великодню,
Річки потекли.

А по Святій же неділеньці,
Сади зацвіли.

Та як зацвіло Боже древо,
Ше й разні цвіти.

Та возрадувавсь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Добрий вечір!

Хроне, хроне, хто тебе сіяв? Хто тебе поливав?
Салимон, Салимон, Салимонова жена, край дорожки жила,
Край дорожечки, криві ножечки, і хрін поспів, пора вибира(ти)!

Старша дружка коса,
Наїлася проса,
Сюди-туди повертаїться,
З неї просо висипаї(ться).