Цифровий архів фольклору

Ой у яру та й криниця ж, ой на чотирі ж зводи.

На чотирі зводи,
Та й напували та й три козаки же, ой ворониї ж ко(ні).

Ворониї коні,
Та й списали та й змалювали же, ой дівці чо.., ох і чорні бро(ви).

Дівці чорні брови,
Та й один пише, а й на бумазі же, а й другий на.., ох і на китай(ці).

Другий на китайці,
Та й третій каже: «Та й передаймо ой дівчині, ох і та й кохан(ці)».

Дівчині коханці,
А я дівчина та й воду ж брала же, ой руту й по.., ох і полива(ла).

Руту поливала,
Та й вона собі та й козаченька же, ой в гості за.., ох і зазива(ла).

Ой ти місяцю, я ж зіронька ясная,
Ой ти парубок, а я дівка красная. (двічі)

Ой ти парубок, а я дівка красная,
Ти в саду гуляв, я ж тобі коня пасла. (двічі)

Ой пасла, пасла з вечора до півночі,
Та й впала роса на мої карі очі. (двічі)

Не так на очі, як на русую косу,
Серце, козаче, віночок не доношу. (двічі)

А я, молода, віночок доносила,
Своїх ворогів на весілля просила. (двічі)

А на ті Меланки та щедрі подарки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й сів Христос та й вечеряти,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й прийшла к ньому та й Божая мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й дай, сину, та й золоті ключі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й одомкнути та й праведні душі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й одну душу та й не випустили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й налаяла отца та ще й неньку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й не лаяла тільки подумала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Меланка ходила,
Василька просила,
Васильку, мій батьку,
Пусти мене в хату,
Я жита не жала,
Чесний хрест держала,
Сребну тарілочку,
Золоту каділочку
Радуйтеся, люди,
До вас Христос буде,
Богу свічу ставте,
А нам пиріг дайте!

Не ламайте, та ціленький давайте!

Бігла теличка та й стала -
В усі кисличка застряла!

Ішли воли із діброви, а ....(овечки?) з поля,
Розмовляла дівчинонька з козаченьком стоя. (двічі)

Куда їдеш, виїжджаєш, сизокрилий орле?
Ой хто ж мене, молодую, в цей вечір пригорне? (двічі)

Пригортайся, дівчинонько, к другому такому,
Та й не каже тії правди, що мені самому. (двічі)

Сидів Ісус Христос та й на покуті,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Прийшла к йому та Божая Мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Ой, на ж тобі, синку, ключі золотії,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та випусти, синку, всі грєшниї душі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Тільки не випусти одну грішну душу,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

У п'ятницю рано та й проспівала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

(А в неділю рано поснідала,
А в Великий піст – прострибала,
А ще більше нагрішила – отця, неньку та й налаяла,
Не налаяла – тільки подумала,
Тільки подумала – та й то согрішила).

А в нашого пана серед двору древо,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А на тому древі сизокрилий орлик,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А під тим же древом молодий Іванко,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Ружжо заряжає, в орлика стріляє,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Ой, не стріляй, молодий Іванку,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А я же тобі у пригоді стану,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Ой як будеш ти женитися,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й буде на тебе сніг і метелиця,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Сніг і метелиця, ще й ожеледиця,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Ой як пожену я воли до води,
А я сам і зайду, зайду до вдови,
А я сам і зайду, зайду до вдови.

Зайду до вдови,
Та й здоров була, вдово молода,
Та й чи не полюбиш мене молодця,
Та й чи не полюбиш мене молодця?

Мене молодця,
А я й не полюблю тебе молодця,
Бо є в тебе жінка, жінка молода,
Бо є в тебе жінка, жінка молода.

Жінка молода,
Та як прийшов він, та й він додому,
Та й бере він жінку за білу руку,
Та й бере він жінку за білу руку.

За білу руку,
Та й утопив жінку, жінку молоду,
Та й утопив жінку, жінку молоду.

Жінку молоду,
Та як прийшов він, а й він додому,
Та й падають дітки аж у ніженьки,
Та й падають дітки аж у ніженьки.

Аж у ніженьки,
Ой, тату ж, наш тату, тату, татусю,
Ой, де ж ви поділи нашу матусю,
Ой, де ж ви поділи нашу матусю?

Нашу матусю,
Ой, цитьте ж ви, дітки, дітки, не кричіть,
Та й нікому ж, дітки, дітки, не кажіть,
Та й нікому ж, дітки, дітки, не кажіть.

Дітки, не кажіт,
Та й була в вас ненька, ненька лихая,
А тепер же буде ненька другая,
А тепер же ж буде ненька другая.

Ой як пожену я воли до води,
А я сам і зайду, зайду до вдови,
А я сам і зайду, зайду до вдови.

Повій, вітре, на Вкраїну, повій, вітре, на село,
Скажи, сину, скажи, сину, як чекаю я його. (двічі)

Повій, вітре, вітре буйний, розжени ти сум мені,
Щоб ніколи не почули чорну звітку про синів. (двічі)

Хай цвіте калина в полі, хай сміються діточки,
Хай їх тато обнімає і шепоче казочки. (двічі)

Ой синочки, соколята, дай вам, Боже, щастя й мир,
Щоб додому повертались всі здорові і живі.

Повій, вітре, на Вкраїну, повій, вітре, на село,
Скажи, сину, скажи, сину, що чекаю його. (двічі)

Діва рада стала як на небі хмара,
Над вертепом звізда ясна та й весь світ осіяла.

Де Христос родився - там ангєл явився,
Там чоловік перед Богом, перед Богом споклонився.

Перед тим дитятком пастушок з ягнятком
На колінах припадає, Христа Бога сохваляє.

Ой дай же нам, Боже, великую дару Божу,
................................

А у цому домі анголи співали,
Вони з неба та й на землю поклонялись, миро подавали.

За вгородом,
За вгородом нам случилася біда. (двічі)

Там убито,
Там убито же молодого же козака. (двічі)

Схоронили,
Схоронили же край широкой долини. (двічі)

Насипали,
Насипали же високую же могилу. (двічі)

Посадили,
Посадили же червоную же калину. (двічі)

А під тію калиною, стояв козак з розвідною.
Розвідная плаче, сльози проливає, свою долю проклинає. (двічі)

Ой якби я була знала, не йшла б заміж та гуляла,
У рідного батька, у рідної неньки жила, горя я не знала. (двічі)

А тепер я мушу знати, а тепер я мушу знати,
Пізненько лягати, раненько вставати, свою долю проклинати. (двічі)

А в цім домі як у раю,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Тут хазяїн, як виноград,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

А хазяйка, як панянка,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Тут діточки, як квіточки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

Вечір добрий, давайте дохід добрий!

Тече річечка невеличечка, схочу – перескочу,
Віддай же мене, моя матінько, за кого я схочу,
Віддай же мене, моя матінько, за кого я схочу.

Як віддавала, наказувала в гості не ходити,
А якщо прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати,
А якщо прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати.

Терпіла годок, терпіла другий, третій не зтерпіла,
Перетворилась в сиву зозулю, знялась, полетіла,
Перетворилась в сиву зозулю, знялась, полетіла.

Гаєм летіла, гілля ламала сизими крилами,
Гаєм летіла, землю кропила дрібними сльозами,
Гаєм летіла, землю кропила дрібними сльозами.

Прилетіла в гай та й сіла на край, та й стала кувати,
Вийшов з хати брат, на порозі став ружжо заряжати,
Вийшов з хати брат, на порозі став ружжо заряжати.

Дозволь, матінько, дозволь рідная, цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає, гірко в світі жити,
Бо вона кує, жалю завдає, гірко в світі жити.

Не дозволю я тобі, синку мій, цю зозулю вбити,
Бо цій зозулі, як нашій сестрі, на чужині жити,
Бо цій зозулі, як нашій сестрі, на чужині жити.

Посіяла й огірочки близько над водою,
Сама й буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огирочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила, як череду гнала,
Не сказала й «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать «здраствуй", шоб не насвари(вся). (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годочка. (двічі)