Цифровий архів фольклору

(Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує,)

А в козака дві дівчини, одна одну перепитує. (двічі)

Пдруженько, голубонько, чи бачила мого милого? (двічі)

Ой бачила, ще й виділа, ще й трошечки з ним постояла. (двічі)

А він стояв, мене питав, чого вчора не виходила? (двічі)

Ой ти місяцю, я ж зіронька ясная,
Ой ти парубок, а я дівка красная. (двічі)

Ой ти парубок, а я дівка красная,
Ти в саду гуляв, я ж тобі коня пасла. (двічі)

Ой пасла, пасла з вечора до півночі,
Та й впала роса на мої карі очі. (двічі)

Не так на очі, як на русую косу,
Серце, козаче, віночок не доношу. (двічі)

А я, молода, віночок доносила,
Своїх ворогів на весілля просила. (двічі)

Повій, вітре, на Вкраїну, повій, вітре, на село,
Скажи, сину, скажи, сину, як чекаю я його. (двічі)

Повій, вітре, вітре буйний, розжени ти сум мені,
Щоб ніколи не почули чорну звітку про синів. (двічі)

Хай цвіте калина в полі, хай сміються діточки,
Хай їх тато обнімає і шепоче казочки. (двічі)

Ой синочки, соколята, дай вам, Боже, щастя й мир,
Щоб додому повертались всі здорові і живі.

Повій, вітре, на Вкраїну, повій, вітре, на село,
Скажи, сину, скажи, сину, що чекаю його. (двічі)

Посіяла й огірочки близько над водою,
Сама й буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огирочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила, як череду гнала,
Не сказала й «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать «здраствуй", шоб не насвари(вся). (двічі)

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)

Чи дома, дома пан-господар?
А я знаю, що він дома,
Сидить же він в кінці стола,
А на ньому шуба нова,
А в калиточкі сім…

Ой у полі, полі сам плужок оре,
А за тим плужком сам Господь іде,
А за Господем Діва Марія,
Діва Марія ризи носила,
Ризи носила, Бога просила:
"Ой уроди, Боже, жито-пшеницю,
Всяку пашницю!".

Ой у полі криниченька,
Там крин-вода протікає, (двічі)
Ой там чумак сірі воли пасе
Та з криниці напуває.

Воли ревуть, воду не п'ють,
Та в Крим доріженьку чують,
В Крим доріженьку чують,
А хто знає, а хто відає,
Де чумаченьки ночують?

А ночують чумаченьки
Битим шляхом при долині, (двічі)
Розпустили сірі воли
По широкій муравині.

Ой помер чумак
Та в неділеньку вранці, (двічі)
Поховали чумаченька
Та в зеленому байраці.

Звелів собі насипати
Та й високую могилу, (двічі)
А в головах посадити
Та й червоную калину.

Будуть пташки прилітати
Та й калину клювати,
Та й калиноньку їсти,
Будуть мені приносити
Та й з України вісти.

Із-за гори та й із-за гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й питає.

Мати дочку та й мати дочку ой про життя питає,
Та спитай мати ой сірого й вутяти.

Спитай мати та спитай мати ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя ой по морю плаває.

Сіре вутя та й сіре вутя ой по морю плаває,
Та й воно ж моє ой все горечко знає.

Воно ж моє та й воно ж моє ой все горечко знає,
Ой перве горе ой дитина малая.

Перве горе ой перве горе ой дитина малая,
А друге горе ой сама молодая.

Друге горе та й друге горе ой сама молодая,
А третє горе ой свекруха лихая.

Третє горе та й третє горе ой свекруха лихая,
А четверте горе ой мій милий ревнивий.

Четверте горе та й четверте горе ой мій милий ревнивий,
Та як поїде ой у поле орати.

Як поїде та як поїде ой у поле орати,
Та й мене бере та й воли ж поганяти.

Мене бере та й мене бере ой воли поганяти,
Ой цабе, воли, та й сірі ж половії!

Цабе, воли, та й цабе, воли, ой сірі ж половії,
Ой пройшли мої та й літа й молодії.

Та не стой, вербо, та й над водою,
Бо гірка вода під тобо(ю).

Та стань, вербице, та й на йулиці,
Де челядонька збирає(ться).

Де челядонька та й збирається,
Червоним маком квітчає(ться).

Червоним маком ще й калиною,
Ще червоною калино(ю).

Ой на горі ой щурята,
Ой ладом(и), ладом(и) ой щурята.

А під горою ой дівчата,
Ой ладом(и), ладом(и) ой дівчата.

Ой на горі ой корито,
Ой ладом(и), ладом(и) ой корито.

Та повно води ой налито,
Ой ладом(и), ладом(и) ой налито.

Та хлопці води ой налили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой налили.

Дівки ноги ой помили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой помили.

Та хлопці юшку ой попили,
Ой ладом(и), ладом(и) ой попили.

Я меланки ходила,
Я Васильку просила,
Васильку, мій татку,
Пусти мене в хатку,
Я жита не жала,
Чесний Хрестик держала!
Радуйтеся, люди,
До вас Христос буде,
А ви (свічу дбайте)
Та й нам передайте!
Дайте пиріг з руками,
З ногами, щоб бігав за нами!

Там на річці, на Ярдані,
Там Пречиста ризи прала,
Прала-прала, не випрала,
Повісила на ялину,
Сама сіла на калину,
Добрий вечір добрим людям!

Де взялися анголята,
Взяли ризи на крилята,
Понесли на небеса,
Небеса розтворились,
Всім святим поклонились,
Добрий вечір добрим людям!

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона провожала синочка в солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочка додому вернися. (двічі)

Ой мамо, ой ненька, не плач, не турбуйся,
Відслужу Вітчизні, додому вернуся. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду веселенько. (двічі)

Ой вишенька-черешенька, чом рясно не родиш?
Молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?
Гей, молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?

Ой як мені рясно родить, як цвіт опадає?
Ой як мені гулять ходить, милий покидає?
Гей, ой як мені гулять ходить, милий покидає?

Тече річка невеличка попід осокою,
Взяла дівка нові відра, пішла за водою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою.

Іще води не набрала, стала, постояла,
За козаком зажурилась, та й у воду впала,
Гей, за козаком зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати, та й кричать: "рятуйте!",
А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!",
Гей, А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!

Було б тобі жалкувати, як була малою,
А тепер же прощавайте, пливу за водою!
Гей, А тепер же прощавайте, пливу за водою!"

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипочку грати. (двічі)

Я в неділю п’ю, п’ю, в понеділок сплю, сплю.
А в вівторок, снопів сорок, пшениченьку жну, жну. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала - з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

І до діла не я, до роботи не я,
З хлопцями погуляти - вся охота моя. (двічі)

Тиха, тиха на дворі погода,
Нема мого милого з походу. (двічі)

Іще тихша погодонька буде,
Як мій милий з походу прибуде. (двічі)

Іде милий, іде по дорозі,
Стріча милу з дитям на порозі. (двічі)

– Здоров, мила, здоров, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина? (двічі)

– Була в мене циганка уранці,
Та й забула дитину на лавці. (двічі)

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина. (двічі)

А в циганки дитина чорнява,
А у тебе на руках білява. (двічі)

– Був у мене козак опівночі,
Та й оставив свої карі очі. (двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди - горе.
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)

А піду я за такого, що сміються вуса,
Він на мене кивне-моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила хату, мила сіни - та й засміялася,
Вийшла з хати стара мати - та й догадалася. (двічі)

-Знаю, доню, знаю, мила, чого ти смієшся,
Полюбила чорнявого та й не признаєшся. (двічі)

Не з піску була зліплена, щоб я розсіпалась,
Та хіба я дурна була, щоб я признавалась? (двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди- горе,
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)