Цифровий архів фольклору

Да за речкою, за рекою
Цинбалушки бьют,
Ей-йой! Цинбалушки бьют.

А то ж мою сударушку
До венца ведут,
Ей-йой! До венца ведут.

Один ведёт за рученьку,
Другой за рукав,
Ей-йой! Другой за рукав.

Третий стоить, горько плаче,
Любил та й не взял,
Ей-йой! Любил та й не взял.

Скормил, споил сударушку,
Чаял за себе,
Ей-йой! Чаял за себе.

Досталася сударушка
Суседу мому,
Ей-йой! Суседу мому.

И не свату, и не брату,
Не приятелю,
Ей-йой! Не приятелю.

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Да свёкр невестку встречает,
Да и встревши её, поздаравляет.

Да и встревши ней, поздравляет,
Да здорова, невестка, ой здорова.

Да здорова, невестка, ой здорова,
Ой будешь здорова, как вода.

Да ой будешь здорова, как вода,
Ой будешь богатой, как земля.

Да тиха вода, да тиха вода да бережечки зносить,
Да молоденький новобранець полковника про(сить):

«Да пусти, пусти да полковнику да із полку й додому,
Да й уже ж плаче, уже плаче дівчина й за мно(ю)!».

«Ой нехай плаче, та й нехай плаче, та й нехай ше й затужить,
А й молоденький новобранець три года й прослу(жить)!».

Ой служив службу да воєнную, ой став помирати,
Та ой став собі перед смертю дівчину й бажа(ти).

Ой не по правді, да й не по правді козаченько вмирає(ш),
Да шо ти собі перед смертю дівчину й бажа(єш).

Ой умер, умер да й новобранець да й у середу вранці,
Да положили новобранця в світлиці й на ла(вці).

Да шелкова ниточка стежки вьет,
Да Марьюшка батюшке чалом бьеть.

Ой Марьюшка батюшке чалом бьет,
Да прости же, батюшка, да благослови.

Да прости, батюшка, да благослови,
Да й у хоть дорожку поехать.

Де б я, де б я цей деньочок прожила,
Ой куди я та й з досадоньки пішла.

Ой піду я ай у вишневой ой садочок,
Та й зорву я ой оріховий листочок.

Та й іспишу я всю досаду ой на листок,
І пошлю я в славний город та й Москву.

Ой хто буде цього листа читати,
Той буде про досаду знати.

Перва досада - вийшла заміж молода,
Друга досада - ще й дитинонька мала.

Третя досада - невірна дружина,
Вона мене ізсушила, ізв'ялила.

Вона мені в світі пожить не дала

(Де бояри волочилися)
Шо по пояс замочилися?
Чи по селу хліба просили,
Чи попові сіно косили?

Чи в соломі ночували,
Миші уші пооб`їда(ли)? у!

Де ви, бояри, бували?

Де ви, бояри, бували?
В млині ночували,
Обметицю їли,
Тим і поділи(ли)(подуріли).

Де ви, бояри, забарились?

Де ви, бояри, забарились?
Чи на мосту провалились,
Чи сіно косили,
Чи хліба проси(ли)?

Чи по полю з грабельками,
Чи по селу з торбинка(ми)?

Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?
Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?

Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,
Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,

Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?
Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?

(Ой дівчино моя кароока (кароглаза),
Чого з личка зімнилася так?

Чи того, що козака любила,
Чого того, що ходила в сад гулять?

Не того, що козака любила,
Не того, що ходила в сад гулять.

А того, що ти сів та й поїхав,
А мене заставляєш горювать!)

Де ж тут була подоляночка,
Де ж тут була молодесенька?
Тут вона впала, до землі припала,
(Сім літ не вмивалась, бо води не мала.)

Устань, устань, подоляночка,
Умий личко, як та скляночка,
Та берися в бочки, скакай собі скочки,
Біжи до Дунаю, бери дівку скраю.

Де твої, свашко, да(ри),

Де твої, свашко, дари,
Шо ми їх бажали,
Хусточки, рушнички,
Дружечкам шишечки.

Десь тут була подоляночка,
Тут вона впала, до землі припала....

Устань, устань, подоляночко,
Умий своє личко, як скляночка.
Біжи до Дунаю, візьми ту, шо скраю.

Дєва Марія Ісуса Христа спородила,
У ясельця положила,
Ісус Христос лежить -
Увесь світ держить.
Анголи літають,
Христа звеселяють!
З празником вас!

Дивноє диво, яко нарождене, Сус Христос народивсь,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть.

Хотіла потаїть,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить.

Воскрікнули та й три анголи, ріки розлились,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли.

Воскрікнули та й три анголи, з небес летючи:
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш,
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш!

Діва рада стала як на небі хмара,
Над вертепом звізда ясна та й весь світ осіяла.

Де Христос родився - там ангєл явився,
Там чоловік перед Богом, перед Богом споклонився.

Перед тим дитятком пастушок з ягнятком
На колінах припадає, Христа Бога сохваляє.

Ой дай же нам, Боже, великую дару Божу,
................................

А у цому домі анголи співали,
Вони з неба та й на землю поклонялись, миро подавали.