Головна
Ти й орьол, ти й орьол

Ти й орьол, ти й орьол

Назва	Ти й орьол, ти й орьол
Жанр	Козацька
Дата запису	19 лип. 1989 р.
Місце запису	с. Добропілля, Валківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Індик Варвара Харитонівна (1929), Макаренко Олександра Денисівна (1924), Комірна Наталія Максимівна (1912), Федченко Прасковія Іванівна (1941), Прядка Анастасія Максимівна (1910), Кобель Олександра Євсеївна (1929), Боброва Марія Олексієвна (1913), Синиця Олександра Іванівна (1923)
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 2Подобається Поділитися

Ти й орьол, ти й орьол, ти товаришу мой,
Ти літаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти літаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной? (двічі)

Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ше й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:28 100	Чогось мені та дрімається	Козацька	с. Геніївка, Зміївський район	03:28	Чогось мені тай дрімається, Конь вороний спотикається. Пущу коня, коня й на долину жи, А сам піду(ляжу) спати на часину. Ой спав - не спав ні час, ні годину, Пришла к йому молода дівчина. Прийшла к ньому молода дівчина Та й вирвала кущик травичини. Та вирвала кущик травичини Та й мочила в глибоку криницю.
0:00 02:23 100	Ой у лузі та ще й при березі	Балада	с. Добропілля, Валківський район	02:23	Ой у лузі, та й ще при березі черво-, червона калина (двічі). Спородила й молода дівчина хоро-, хорошого сина (двічі). Коли ж вона його спородила в зеле-, в зіленій діброві (двічі).
0:00 03:01 100	Ой зіма, зіма, ти холодная	Козацька	с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район	03:01	Ой зіма, зіма, ти холодная, Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня. З походу йдучи, коня ведучи, Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи. Зброя ти моя, зброя ясная, Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная. Як жена мужа зненавиділа, Ой, та й повела й у сад, та й зарізала. Не зарізала, та й замучила, Ой, та й протів серденька та й не влучила. (Прийшла додому, сіла за столом, Пише пером, каже словом. Горе, Боже, з таким мужем жить, А ще гірше, як такого нєт. Ой піду я в сад, та й візьму назад, Уставай, милой, та й ходім домой. Бо уже ж ти в саду та й належався, Різних пташечок та й наслухавася. Красних яблучок та й накушався.)