Годі тобі, та й зозуленько
Назва | Годі тобі, та й зозуленько |
---|---|
Жанр | Козацька |
Мотив | Військові походи, бої, Кохання, Прощання, розставання, Дорога, мандрівка |
Дата запису | 1 лип. 1990 р. |
Місце запису | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
Виконавці | Олефіренко Ганна Григорівна (1911), Онищенко Василина Пантелеймонівна (1914), Фесенко Анастасія Іванівна (1924), Лейко Мотря Мусіївна (1918) |
Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський |
Транскрипція | Галина Лук'янець |
Слухати аудіо
Годі тобі, та й зозуленько по саду літати,
А й прийди, сядеш коло мене - щось маю сказа(ти).(двічі)
Чи не будеш та й дівчинонько за мною журиться,
А й як я сяду та й поїду в чужий край жени(ться)?(двічі)
("Ой не буду, та й козаченько, їй-Богу, не буду,
Ой ти за гору, я за другу, про тебе забуду".)
Як виїхав та й козаченько за нові ворота,
А й не бере та й дівчиноньки ні сон, ні робо(та).(двічі)
(Як виїхав та й козаченько за жовтії піски,
Ой оглянеться назад себе, біжить посол пішки.
"Ой вернися, та й козаченько, матуся вмирає!",
"Ой не вернуся, бо спізнюся, нехай Бог приймає!"
"Ой вернися, та й козаченько, дівчина вмирає!"
"Ой треба швидше коня гнати, щоб живу й застати!")
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Ой ти сад, ти мой сад | Пісні з особистого та родинного життя | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район | 03:21 |
Ой ти сад, ти мой сад, сад зельоненькой, А й осипаєсся же, Ой чи в ход, чи в поход, чи в дороженьку? Ночував я з тобой цілу зімоньку же, Ой не бійсь, милой друг, нічогісінько, Бо я рано встаю, ще й тебе розбужу, Ще й не світ, ні зоря, нам прощаться пора, | |||
Козацька | с. Клюшниківка, Миргородський район | 01:36 |
Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть, Куди вони йдуть, там гори гудуть, | ||||
Недобрая годинонька була | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацька | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район | 04:23 |
Недобрая годинонька була, як матуся свого сина й била, "Як будеш ти мене, мати, бити, та й піду я на чужину жити, "Ой вернися, мій сину, вернися, та в голубий жупан одягнися, Виходила всі тьомні лужечки, витоптала круті бережечки, "Ой зорву я кленовий листочок, та й накрию синовой слідочок, |