Головна
Шо й у первім садочку

Шо й у первім садочку

Назва	Шо й у первім садочку
Жанр	Солдатська
Дата запису	1 вер. 1990 р.
Місце запису	с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Максюта Оксана Андріївна (1928), Петренко Ганна Андріївна (1915), Петренко Ганна Іллівна (1919), Буряк Марія Федорівна (1913), Гончаренко Катерина Мартинівна (1924), Козарь Тетяна Василівна (1919)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський, Віра Осадча, Сьюзен Крейт, Ольга Прядкіна
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 2Подобається Поділитися

Шо й у первім садочку там зозуля кувала,
А й у другім садочку канарейка щебетала.

А у другім садочку канарейка щебетала,
А у третім садочку мати з сином стояла.

Мати з сином стояла, в сина правди питала:
"Ой скажи, мій синочок, а хто ж тобі найвірніше?

Ой чи тьоща старая, чи жена молодая,
Чи жена молодая, а чи матінка родная?".

"В мене тьоща для привєту, а жена для совєту,
А матуся родная, нєт на бєлому свєту.

Вона мною ходила, вона свєтом нудила,
Як мене спорожала, собі смерті бажала.

Як мене спорожала, собі смерті бажала,
Три годочки не спала та все мене колихала.

Три годочки не спала та все мене колихала,
А в солдати давала — дрібні сльози проливала".

«Ой іди, мій синочку, на чотири годочки,
А на п'ятім годочку повертайся додомочку.

А на п'ятім годочку повертайся додомочку,
Повертайся додомочку, ізмий мені голівочку».

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:31 100	На возмор’ї ми стояли	Солдатська	с. Клюшниківка, Миргородський район	03:31	На возмор'ї ми стояли, на германськом бережку да На возмор'ї ми стояли на германськом бережку. А з возмор'я ми смотрелі як волнується волнується волна да А з возмор'я ми смотрелі як волнується волнується волна. Вдруг туман з моря поднявся, сильной (громний) дощичок пройшов да Вдруг туман з моря поднявся, сильной (громний) дощичок пройшов. А з-под етого тумана враг-германець подойшов да А з-под етого тумана враг-германець подойшов. Врьош ти, врьош ти, враг-германець, ми тебе живим возьмьом да Врьош ти, врьош ти, враг-германець, ми тебе живим возьмьом. Угостим свинцьовой пульой, на закуску - стальной штик да Угостим свинцьовой пульой, на закуску - стальной штик. Штик стальной чотирьохграний ше й з загостренним концом да Штик стальной чотирьохграний ше й з загостренним концом.
0:00 02:48 100	Ой колись була розкошонька	Солдатська	с. Клюшниківка, Миргородський район	02:48	Ой колись була розкошонька, А тепер стала неволенька. Ой тепер стала неволенька, Ой болить серце, головонька. Ой берут брата у солдати, А за ним плаче батько й мати. А й за ним плаче батько й мати, Ще й три сестриці-жалібниці. Ой що старша сестра коня веде, Середульша сестра сідло несе. Середульша сестра сідло несе, А найменша сестра листа пише. Ой вона пише-виписує, Та й свого брата випитує: «Ой ти, братіку наш, ти один у нас, Ой коли прийдеш в гості до нас?» «А ти, сестро моя, найменшая, Ти досада моя найгіршая. Ой піди, сестро, до Дунаю Та візьми, сестро, піску з краю. Та візьми, сестро, піску з краю, Та й посій же, сестро, на камені. Як на камені пісок зійде, Ой тоді ж братік в гості прийде". Ой нема піску, нема сходу, Ой нема брата із походу. Ой нема піску, вода змила, Та нема брата, пуля вбила.
0:00 04:03 100	Ой по тихому та Дунаєчку	Солдатська	с. Клюшниківка, Миргородський район	04:03	Ой по тихому та Дунаєчку а вітер хвилю гонить, Та й молоденький новобранець полковничка про(сить). «Ой пусти мене, та й полковнику, а із полку додому же, Та розплакалась-розтужилась дівчина за мно(ю)». «Ой нехай плаче та й нехай плаче, а нехай ше й потуже, Та й нехай же той новобранець три годи прослу(же)». А служив службу та й воєнную, а начав помирати же, Та начав собі перед смертю дівчину й бажа(ти). Ой не по правді та й козаченьку а в могилу лягаєш, Та шо ти собі перед смертю дівчину бажа(єш). А й умер, умер та й новобранець а у неділю вранці же, Та й положили новобранця в світлиці на ла(вці). А коня ведуть та й тіло несуть, а кінь головку клонить, Та стоїть дівка на воротіх, білі ручки ло(мить). Ой ламай, ламай, та дівчинонько а з мізинного пальця же, Та світ ізійдеш, та й не найдеш такого краса(вця).