Головна
Чумак водку п’є

Чумак водку п’є

Назва	Чумак водку п’є
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Життя вдови, Кохання, Пияцтво, гуляння, Родинне життя
Дата запису	1 черв. 1991 р.
Місце запису	с. Шелудьківка, Зміївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Бабак Галина Микитівна (1927), Бабак Катерина Онанівна (1912), Лисак Ірина Микитівна (1932), Тонка Меланія Митрофанівна (~1925)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський, Олена Балака, Мирослава Семенова
Транскрипція	Галина Лук'янець
Ноти	Завантажити файл PDF

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 1Подобається Поділитися

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 08:44 100	Жила вдова на роздолі	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	08:44	Жила вдова на роздолі, (двічі) Та не мала же щастя та й до(лі). Тіки мала одну дочку, (двічі) Та й купала же й у медо(чку). Та й купала, поливала, (двічі) Щастя й долі же не вгада(ла). Щастя-долі не вгадала, (двічі) За п'яницю же заміж да(ла). Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі) Йде до дому, жінку ла(є): «Іди, жінко, хоч топися, (двічі) Бо ти мені же не годи(шся)!». Пішла жінка до Дунаю, (двічі) Із Дунаєм розмовля(є): «Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі) Прийми мене же, хазяє(чку)!» На камені ноги мила, (двічі) А з каменя же хвиля зби(ла). А з каменя хвиля збила, (двічі) Щука-риба ухопи(ла). «Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі) А ви, раки, розтерза(йте). А ви, раки, розтерзайте, (двічі) А личенько не займа(йте). Нехай личко умиється, (двічі) Прийде милий подиви(ться)». Прийшов милий до Дунаю, (двічі) Із Дунаєм розмовля(є): «Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі) Верни мою же хазяє(чку). Бо четверо діток маю, (двічі) Ще й до печі же припада(ю). А п'ятоє в повиточку, (двічі) Заклопоче голово(чку)». Нехай плаче, розпов'ється, (двічі) Бо вже неньки не дожде(ться).
0:00 03:46 100	Як устану я раненько	Пісні з особистого та родинного життя 1 Козацька	с. Олександрівка, Валківський район	03:46	Як устану я раненько, Та й умиюся біленько, ей! Та й сяду я край віконця, Проти ясного сонця. Та й сяду я край віконця, Проти ясного сонця, Проти ясного сонця, Виглядати чорноморця. Чорноморець не сам іде, Дев’ятеро конів веде, ей! На десятім вороному, ей! Сам в жупані голубому. Я думала він додому, Він поїхав до Дунаю, ей! Там став коней напувати, ей! Стала хвиля воду гнати. Став він коней напувати, Стала хвиля воду гнати, ей! Стала хвиля воду гнати, ей! Чорноморець потопати. Чорноморець потопає, Та й на милую гукає, ей! Ратуй, ратуй, моя мила, ей! Коли вірно любила. Ой, рада б я ратувати, Так не вмію я плавати, ей! Якби човен та весельце, ей! Рятувала б тебе, серце. Поки людей ізібрала, Чорноморця утеряла, ей! Поки люди ізішлися, ей! Чорноморець утопився. Пливи, пливи за водою, Остаюся я вдовою, ей! Пливи, пливи річечками, ей! Остаюся з діточками. Пливи, пливи річечками, Остаюся з діточками, Пливи, пливи вузенькими, ей, Остаюся з маленькими!
0:00 04:43 100	Ой як жила я сім год удовою	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	04:43	Ой я жила я сім год удовою Та й не чула землі під собо(ю). Превраїли превражії люди: «Вийди заміж - добре тобі буд(е)». А я людську воленьку ввольнила, Вийшла заміж, головку втопи(ла). Утопила головоньку в глибоку криницю, Вийшла заміж за гірку п’яни(цю). Та й не знала як з миленьким жити, Пішла ж його раненько буди(ти). Та й забула людей розпитати, Як милого на йменнячко зва(ти). «Уставай же, милий, моє милування, Ой уже ж тобі готове вмива(ння). Та й уже ж тобі водиця в кубочку, Шитий рушник висить на кіло(чку). Та й уже тобі варенички в маслі І на столі горілочка в пля(шці)». Як став милий з постелі вставати, Стала мила в вікно виліта(ти). «Ой як же ти, мила, та й норови знала, Шо й од мене в вікно й виліта(ла)». «Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала, Мені твоя матінка сказа(ла). Шо я твоїй ненці головоньку й ськала, А вона мені всю правду сказа(ла): «Шо й у мене син – червона калина, Будеш, доню, синя як ожи(на)».