Головна
Ой по горі барвінок послався

Ой по горі барвінок послався

Назва	Ой по горі барвінок послався
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Родинне життя, Смерть
Дата запису	1 квіт. 1992 р.
Місце запису	с. Дворічний Кут, Дергачівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Лещенко Ганна Арсентіївна (1917)
Збирачi	Галина Лук'янець
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой по горі бавіночок слався,
А вдовин син розпивсь-розгуля(вся).

Ізтоптав-зламав червону калину,
Ізвів з ума дівку Маруси(ну).

Марусина по бережку ходе,
А за нею вітер хвилю го(нить).

Марусина на хвилю ступила,
Мати сина насильно жени(ла).

Мати сина насильно женила,
Оженивши, невістку суди(ла).

Сяка-така дрімлива невістка,
А ше к тому не хоче роби(ти).

(Наїлася, пішла лягла спати,
А за нею свекруха, не мати.

Вставай дочка, годі тобі спати,
Дій корови, що від батька нагнала
І ще й ті вівці, що мать дарувала)

Ой ти, мати, порадниця хати,
Порадь, мати, чим жінку карати?

Іди, синку, на ярмарок пішки,
Купи, синку, ремінниї вішки.

А ще й к тому дротяну нагайку,
Та й бий жінку з вечора до ранку.

Із вечора нагайка гуділа,
А до утра мила одубіла.

Ой ти, мати, порадниця хати,
Порадила, чим жінку карати,
Порадь, мати, де її дівати?

Сідлай, синок, булану кобилу,
Та їдь, синок, по її родину.

А питатимуть чого руки сині,
А питатимуть чого ноги сині?
А ти скажеш, воли задавили.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 06:17 100	Ой мати ж ти, мати	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:17	Ой мати ж ти, мати, мати Василина, Ой нашо ж ти рано сина оженила. (двічі) Ой нашо ж ти рано сина оженила, Ой на третій день невістку судила. (двічі) Ой на третій день невістку судила, Молодого сина в похід нарядила. (двічі) Молодого сина в похід нарядила, Нелюбу невістку стадо коней пасти. (двічі) А невісточка ж пасе, пасе, завертає, Та все теє стадо слізьми обливає. (двічі) «Стадо ж моє стадо, стадо воронноє, Життя моє горке та ще й молодоє. (двічі) Ой пасіться ж, коні, коні вороннії, Ой пройшли мої літа молодії. (двічі) Ой їжте, коні, зеленую травку, Ой пийте, коні, холодную воду. (двічі) Ой пийте, коні, холодную воду, Ой поки прийде мій милий з походу". (двічі) А мій милий не довго барився, На восьмий годочок назад воротився. (двічі) На восьмий годочок назад воротився Та й за свою милу зразу ухватився. (двічі) «Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти, Та й ходім же, мила, до матері в гості». (двічі) Що син до матері із гостинцями, А мати до сина та із радощами. (двічі) Сина ж посадила за тесовий стіл, Нелюбо невістко, у порогах постій. (двічі) Що синові налила та й зеленого вина, Нелюбій невістці чемериці дала. (двічі) А милий з милою вірненько любились, Вони тим же ядом та й переділились. (двічі) «Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці, Шоб нас поховали та й у парочці. (двічі) Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці, Шоб нас поховали в одній труночці». (двічі) Що син умер у суботоньку, Нелюба невістка у неділеньку. (двічі) Сина ж поховали та й під церквою, Нелюбу невістку під оградою. (двічі) На синові посадили червону калину, Нелюбій невістці суху тополину. (двічі) А вєточка за вєточку зачіпається, А мати за дітьми побивається: (двічі) «Ой як би ж я знала та й не чарувала б, Із своїми дітками віку б доживала». (двічі)
0:00 08:44 100	Жила вдова на роздолі	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	08:44	Жила вдова на роздолі, (двічі) Та не мала же щастя та й до(лі). Тіки мала одну дочку, (двічі) Та й купала же й у медо(чку). Та й купала, поливала, (двічі) Щастя й долі же не вгада(ла). Щастя-долі не вгадала, (двічі) За п'яницю же заміж да(ла). Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі) Йде до дому, жінку ла(є): «Іди, жінко, хоч топися, (двічі) Бо ти мені же не годи(шся)!». Пішла жінка до Дунаю, (двічі) Із Дунаєм розмовля(є): «Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі) Прийми мене же, хазяє(чку)!» На камені ноги мила, (двічі) А з каменя же хвиля зби(ла). А з каменя хвиля збила, (двічі) Щука-риба ухопи(ла). «Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі) А ви, раки, розтерза(йте). А ви, раки, розтерзайте, (двічі) А личенько не займа(йте). Нехай личко умиється, (двічі) Прийде милий подиви(ться)». Прийшов милий до Дунаю, (двічі) Із Дунаєм розмовля(є): «Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі) Верни мою же хазяє(чку). Бо четверо діток маю, (двічі) Ще й до печі же припада(ю). А п'ятоє в повиточку, (двічі) Заклопоче голово(чку)». Нехай плаче, розпов'ється, (двічі) Бо вже неньки не дожде(ться).
0:00 02:24 100	Ой не жаль міні та й ні на кого	Пісні з особистого та родинного життя	с. Польова, Дергачівський район	02:24	Ой не жаль міні та й ні на кого, Тільки жаль міні на отца своєго. На й отца своєго, ще й на родного, Оженив мєня малолєтнього. Малолєтнього, малоумного, Та й взяв жінку не до любови. Не до любови, не до розмови, Ні снопа звʼязать, ні слова сказать. Ні снопа звʼязать, ні слова сказать, Сніп ізвʼяжеться, він розвʼяжеться. Слово скажеться - не наравіться. Та й і пішов же він у Китай-город, Та й купив же він корабель новий. Корабель, корабель за сто двадцать рублєй, За сто двацать рублєй ще й з польтіною. За сто двадцать рублєй ще й з польтиною, Посадив жінку ще й з дитиною. Корабель пливе, а вода реве, А ворон краче, а дитя плаче.