Тоді їхав молодий по молоду

Тоді їхав молодий по молоду. Як я йшла заміж, так кіньми каталися. Кіньми їхали. Шоб був, називався «поїзд», шоб був непарно. Ну там, скільки дружків, піддру́жинів, шоб було не до па́рі. Шоб як молоду візьмуть, так шоб було тоді до па́рі. Їхали по молоду. За стіл же сідали, все там переспівували, шо «Бояри сіли, аж здвинулись сіни, як пива нап’ються, так іще здригнуться». А тоді ж оце продавали молоду. Хлопці продавали молоду. Купували молоду, молодий купував. У молодої це все проходило, частували батьки їх. Тоді випроважали кататься. Їздили там по вулицях, каталися, катались. Тоді ж оп’ять їдуть до молодої. Тоді в молодої вп’ять сідають за стіл. Тоді з-за столу встають, простілали кожух, де двері, де поріг. Застілали кожу́хом, стано́вили молодих і батьки благословляли їх: давали молодому й молодій по віконі, Матір Божа і Спаситель, такі невеличкі віконки робили. І тоді вже молода виїжджала до свекрухи, до молодого. Їхали до молодого. Ті батьки тоже стрічали, сажали за стіл. Тоді молоду розбірали, а вечером од молодої несли вечерю. Хлопці й дівчата несли вечерю. Хто шо приносив, в кого шо було: то яєшню, то це, то те. Накривали стіл молодьож. Ну й молоді ж сідали. Гуляли, тоді йшли уже ж додому, вже молода осталась. Проводе їх і вертається до молодого.