Цифровий архів фольклору

Кроповоє колесо, (двічі)
Вище тину стояло, (двічі)
Много дива видало, (двічі)
(Тума танок водила,)
Що виведе та й стане, (двічі)
По всіх дівочках погляне, (двічі)
Чи всі дівочки й у таночку? (двічі)
Лиш однії немає, (двічі)
Молодої Марійки, (двічі)
(Мати косу чесала,
А чесучи, навчала,
Не ходи, дочко, до туми.)
А та ж тума біз ума, (двічі)
Зведе дочку з розума. (двічі)

Фрагменти текста в дужках із запису 1991 р.

Ускочив козел у город, у город,
Ой, льолі-ладонь,
У город, й у город.
Ги!

Поїв козел лук-часник,
Ой, льолі-ладонь,
Лук-часник, лук-часник.
Ги!

Іще білу капусту,
Ой, льолі-ладонь,
Капусту, капусту.

А ще красні буряки, буряки,
Ой, льолі-ладонь,
Буряки, буряки.
Ги!

Наші хлопці дураки, дураки,
Ой, льолі-ладонь,
Дураки, дураки.
Ги!

Їдять полову як бики, як бики,
Ой, льолі-ладонь,
Як бики, як бики.
Ги!

А дівчата умниці, умниці,
Ой, льолі-ладонь,
Умниці, умниці.
Ги!

Водять козла по вулиці, по вулиці,
Ой, льолі-ладонь,
Вулиці, по вулиці.
Ги!

Вареники-великомученики,
В окропі кипіли,
Велику муку терпіли,
А ми вас, вареники, величаємо,
Як є в шо, то і вмочаємо,
А немає, то і так прибираємо!

Та вскочив козел во гарод, во гарод!

Поїв козел лук-часнок, лук-часнок! У!

Піймали козла за ріжок, за ріжок! У!

Повели козла на торжок, на торжок! У!

Продали...

Кроповоє колесо,
Кроповоє коле(со)!

Вище тину стояло,
Вище тину стоя(ло)!

Много дива видало,
Много дива вида(ло)!

Шо виведе – та й стане,
Шо виведе – та й ста(не)!

По всіх дівочках погляне,
По всіх дівочках погля(не)!

Чи всі дівочки й у таночку?
Чи всі дівочки у тано(чку)?

Лиш однії немає,
Лиш однії нема(є).

Мати ж косу чесала,
Мати косу чеса(ла).

А чешучи, й наючала,
А чешучи, й науча(ла).

Не ходи, доньку, до туми,
Не ходь, доньку, до туми.

Бо та жи Тума й біз ума,
Бо та Тума біз ума.

Зведе жи, доню, з розума,
Зведе доню з розу(ма)!

Од батенька одведе,
Од батенька одве(де).

До свекорка приведе,
До свекорка приве(де)!

Славен вечір, дівич-вечір та рано-рано,
Славен вечір, дівич-вечір та ранесень(ко).

Ізрядила його Олесина ненька та рано-рано,
Олесина ненька й уся родинонька та ранесень(ко).

Розвий, сосно, сімсот квіток та рано-рано,
Сімсот квіток ще й чотирі та ранесень(ко).

Всім боярам квітка, а Саші немає та рано-рано,
Нашо йому квітка, як Олеся дівка та ранесень(ко).

Ой поросло жито поміж високою,
– Ой чи будеш, мамо, плакати за мною? (двічі)

– Оставляю, мамо, найменшого брата,
Ой не буде, мамо, в вас весела хата. (двічі)

Старший боярин косий,
Старший боярин косий,
А другий бєзносий,
А третій бєз вуха,
Та й той пісню слу(ха).

Дружки невтерпіли, у відповідь свашкам на цю образу відповідають:

Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на дорозі.
Під’їхало ГПУ –
Діти зразу в кропиву.

(– Бо їх ганяли, дітей, їсти ж хотілося і ганяли).

Устань, Лєнін, подивися,
Як ми в СОЗі дожилися:
Хата боком, клуня боком
І кобила з одним оком.

Коли Лєнін умирав,
Сталіну приказував:
«Щоб ти хліба не давав,
Сала не показував».

Весняночко-паняночко, де ти зімувала?
Я в лісочку на дубочку пряла на соро(чку).

Ой лели-лели,
Питається парень дівку, чи підеш за мене?
Ой не хочу я й за тебе, піду за Іва(на).

Не хочу я за Івана, піду за Пилипа,
Бо в Пилипа в саду липа, буду щодня би(та).

Не хочу я за Пилипа, піду я за Гната,
Бо й у Гната нова хата, буду я й бага(та).

Та й на зеленім дубі
Та два голуби гуде. (двічі)

А голубка гуркоче, (двічі)
Та як парень дівчину спокинути хоче.

Та й не кидай, козаче, (двічі)
Бо й дівчинонька плаче. (двічі)

Та не йдин чобіт стоптав,
Та не йдин картуз зімняв,
Перед тещою стояв. (двічі)

Його теща хвалила, (двічі)
Щоб Надічка любила. (двічі)

Приїзжають до двору, до женіха. Співають там:

Відчиняй, свате, хату,
Відчиняй, свате, хату,
Бо не влізе перезва в хату.
Як не влізе в хату,
То полізе на хату.

В пана хазяєна хорошиї доми, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застилайте столи, столи килимами, радуйся,
Прийдуть до нас гості – три святих умісті, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що первиї гості – Святоє Рожество, радуйся,
Святоє Рожество нам радість принесло, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А другії гості – Святоє Васілля, радуйся,
Святоє Васілля – то Божая сила, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А третії гості – сам Іван Хреститель, радуйся,
Сам Іван Хреститель, водою облитий, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Так бувай же здоров, пане-хазяєну, радуйся,
Ой не сам з собою, з дітками, з женою, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Здрастуйте, з праздником, будьте здорові!

Що в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Там Дєва Марія сина породила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Дали йому імя Святоє Васілля,
Шедрий веч(ір).

Святоє Васілля – то Божая сила,

Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Дали ж йому імя Святоє Рожество,
Щедрий вечір.

Святоє Рожество нам радость принесло,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

З праздником, будьте здорові!

Раніше, коли дівчина виходила заміж, був такий дуже хороший звичай: старша дружка водила наречену, ходили із шишками, заходили у двір до родичів, до сусідів, кланялися, запрошували на весілля і давали шишку, а із-заді чоловік десять ішло дівчат, дружки, які співали пісні. Ось ми зараз їх проспіваєм.

Ой по нашій вулиці роза цвіте,
Молодая Галочка заміж іде.
Ой казала Галочка: «Заміж й не піду»,
Ой казала Галочка: «Погуляю,
Русою косою пома(ю)». У!

(Ой) ішли же дружечки рядочком,
Та ж повз вишневеньким садочком,
Та й зломили гілочку зелененьку,
Уквітчали Галочку молоде(ньку). У!

Та жив же багач у багатстві,
Та все ж думав про багатство,
Та все ж думав про багатство.

Та жив же багач у хоромах,
А смерть стоїть у порога,
А смерть стоїть у порога.

"Та смерть же ж моя, рідна мати,
Позволь родину зібрати,
Позволь родину зібрати?"

Та ще родина й не зійшлася,
Душа з тєлом розсталася,
Душа з тєлом розсталася.

"Ой смерть моя милослива,
Чого ж ти раньше ни звістила,
Чого ж раньше ни звістила?"

"А я ж тобі ізвіщала,
Тебе дома ни застала,
Тебе дома ни застала".

Ой брязнули ключики на кілочку,
Та сплелися коники на місточку,
Подивися, Вітєчка, у віконце,
Їде твоя Галочка як те со(нце). У!

Ой скупіє тихочани, скупіє,
Построяли вулиці тісніє,
Ні проїхати, ні пройти,
Молодую Галочку провести. І!

(Тихочани – походить від назви однієї з частин с. Некременне – Тихощина – Л.Д.).