Цифровий архів фольклору

На Петра хліб пекла, на Йвана вибирала,
Купала на Йвана!

Стояли коні на припоні, та попутані, та понуздані,
Купала на Йвана!

Купався Денис, та й кладці завис,
Купала на Йвана!

Купався Іван, та й у воду упав,
Купала на Йвана!

Купався Петрусь, та й у воду плюсь,
Купала на Йвана!

Як посію рожу та й над водою,
Чи не прийде дощик стороно(ю).

Стороною дощик та й стороною,
Та й на мою же рожу червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту й кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую,
Та й на мою же косу же русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?

Я й сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля б’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата в’ють Купала на Йва(на)(!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йва(на)!

Купалочка, де твоя дочка?
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йва(на)!

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

По Купала я ходила, запащину я згубила,
Купала на Йвана.

От попович ішов, запащину знайшов,
Купала на Йвана.

Поповичу, сукин сину, оддай мені запащину.
Купала на Йвана.

Як посію рожу та над водою,
Чи не піде дощик стороно(ю).

Стороною дощик, та й стороною,
Та на мою же рожу же червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую
Та й на мою косу русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Іван купавсь та й нам придавсь.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Цвіти рвали, віночки в’язали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Віночки в’язали, на воду кидали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

На воду кидали, вогні зажигали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Вогні зажигали, з святом поздоровляли.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Ходить кониченько понад гречкою,
За ним козаченько же з уздечко(ю).

Ой, постой же, коню, я осідлаю,
Поїду дівчину же одвіда(ю).

Ой, чи вона жива та чи здорова,
Молода дівчина чорнобро(ва)?

Ої чий же то льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йван(а).

(Ой чи я ж то молода та не виполола?)

То ж Маренчин же льон, що заріс бур’яном,
Купала на Йвана(а).
А Маренка молода та й не виполола,
Купала на Йван(а).
Сьодня Купала, а завтра Івана,
Купала на Йван(а).
Купався Мусій та й упав у кисіль,
Купала на Йван(а).
Купався Денис та й на кладці завис,
Купала на Йван(а).

Та купався Іван
та й у воду впав,
Купала на Йвана!

Та купався Мусій,
доведеться й усім,
Купала на Йвана!

На калині роса впала,
в нас на вулиці Купала,
Купала на Йвана!

Було в вдови дві дочки, (двічі)
Обидві як зірочки.

Старша меньшу питає, (двічі)
Кого ж вона кохає?

Старша меншій відмовля, (двічі)
Що кохає Василя.

Ходьом, сестро, до броду, (двічі)
Подивімось на воду.

Подивімось у воду, (двічі)
Котра краща на вроду.

Старша меншу попхнула, (двічі)
Та й на море гукнула.

Пливи, сестро, потопай, (двічі)
Про кохання забувай.

Славен вечір, дівич-вечір та рано-рано,
Славен вечір, дівич-вечір та ранесень(ко).

Не так славен, як ізряжен та рано-рано,
Не так славен, як ізряжен та ранесень(ко).

Ізрядила його Олесина ненька та рано-рано,
Олесина ненька й уся родинонька та ранесень(ко).

Розвий, сосно, сімсот квіток та рано-рано,
Сімсот квіток ще й чотирі та ранесень(ко).

Всім боярам квітка, а Саші немає та рано-рано,
Нашо йому квітка, як Олеся дівка та ранесень(ко).

Ой поросло жито поміж високою,
– Ой чи будеш, мамо, плакати за мною? (двічі)

– Буду, доню, буду, ще й серденько в’яне,
Ой хто ж мене, доню, до смерти догляне? (двічі)

– Оставляю, мамо, найменшого брата,
Ой не буде, мамо, в вас весела хата. (двічі)

Старший боярин косий,
Старший боярин косий,
А другий бєзносий,
А третій бєз вуха,
Та й той пісню слу(ха).

Досталося і старшій дружці:

На коміні кружка стояла,
На коміні кружка стояла,
Туди кішка насцяла,
Подайте ту кружку,
Напоємо старшу друж(ку).

Дружки невтерпіли, у відповідь свашкам на цю образу відповідають:

По цей бік гора, по той бік друга,
Поміж тими крутими горами ой сходи-, сходила зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, дівчина моя,
Взяла вона нові відеречка, ой по во-, по воду пішла. (двічі)

Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на дорозі.
Під’їхало ГПУ –
Діти зразу в кропиву.

(– Бо їх ганяли, дітей, їсти ж хотілося і ганяли).

Устань, Лєнін, подивися,
Як ми в СОЗі дожилися:
Хата боком, клуня боком
І кобила з одним оком.

Коли Лєнін умирав,
Сталіну приказував:
«Щоб ти хліба не давав,
Сала не показував».

Весняночко-паняночко, де ти зімувала?
Я в лісочку на дубочку пряла на соро(чку).

Ой лели-лели,
Питається парень дівку, чи підеш за мене?
Ой не хочу я й за тебе, піду за Іва(на).

Не хочу я за Івана, піду за Пилипа,
Бо в Пилипа в саду липа, буду щодня би(та).

Не хочу я за Пилипа, піду я за Гната,
Бо й у Гната нова хата, буду я й бага(та).

Ой сяду я край віконця виглядати чорноморця,
Чорноморець іде-їде, ще й семеро коней веде.

На восьмому вороному, ще й в жупані голубому, гей,
Я думала він додому, а він їде до Дунаю.

Став він коней напувати, стала вода прибувати,
Стала вода прибувати, чорноморець потопати.

Чорноморець потопає, ще й на милочку гукає, гей,
«Рятуй, рятуй, моя мила, коли вірно любила».

«А я б рада ратувати та й не вмію ж я плавати, гей,
Ой піду ж я між люди, може жаль кому буде».

Поки люди ізбіглися, чорноморець утопився, гей,
Поки люди ізбіглися, чорноморець утопився.

«Пливи, пливи за водою, й остаюся я вдовою,
Пливи, пливи річечками, остаюся з діточками».

Приїзжають до двору, до женіха. Співають там:

Відчиняй, свате, хату,
Відчиняй, свате, хату,
Бо не влізе перезва в хату.
Як не влізе в хату,
То полізе на хату.

В пана хазяєна хорошиї доми, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застилайте столи, столи килимами, радуйся,
Прийдуть до нас гості – три святих умісті, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що первиї гості – Святоє Рожество, радуйся,
Святоє Рожество нам радість принесло, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А другії гості – Святоє Васілля, радуйся,
Святоє Васілля – то Божая сила, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А третії гості – сам Іван Хреститель, радуйся,
Сам Іван Хреститель, водою облитий, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Так бувай же здоров, пане-хазяєну, радуйся,
Ой не сам з собою, з дітками, з женою, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Здрастуйте, з праздником, будьте здорові!

Що в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Там Дєва Марія сина породила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Дали йому імя Святоє Васілля,
Шедрий веч(ір).

Святоє Васілля – то Божая сила,

Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Дали ж йому імя Святоє Рожество,
Щедрий вечір.

Святоє Рожество нам радость принесло,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

З праздником, будьте здорові!

Раніше, коли дівчина виходила заміж, був такий дуже хороший звичай: старша дружка водила наречену, ходили із шишками, заходили у двір до родичів, до сусідів, кланялися, запрошували на весілля і давали шишку, а із-заді чоловік десять ішло дівчат, дружки, які співали пісні. Ось ми зараз їх проспіваєм.

Ой по нашій вулиці роза цвіте,
Молодая Галочка заміж іде.
Ой казала Галочка: «Заміж й не піду»,
Ой казала Галочка: «Погуляю,
Русою косою пома(ю)». У!