Цифровий архів фольклору

На Петра хліб пекла, на Йвана вибирала,
Купала на Йвана!

Стояли коні на припоні, та попутані, та понуздані,
Купала на Йвана!

Купався Денис, та й кладці завис,
Купала на Йвана!

Купався Іван, та й у воду упав,
Купала на Йвана!

Купався Петрусь, та й у воду плюсь,
Купала на Йвана!

Як посію рожу да над водой(ю),
Чи не піде дощик да стороно(ю)?

Чи не піде дощик да стороною
Да на мою рожу да червону(ю)?

Да на мою рожу да червоную,
Да на мою м’яту кучеряву(ю)?

Да на мою м’яту кучерявую,
Да на мою косу да й русяву(ю)?

Та не стой, вербо, та й над водою,
Бо гірка вода під тобо(ю).

Та стань, вербице, та й на йулиці,
Де челядонька збирає(ться).

Де челядонька та й збирається,
Червоним маком квітчає(ться).

Червоним маком ще й калиною (жоржиною),
Ще червоною калино(ю).

Як посію рожу та й над водою,
Чи не прийде дощик стороно(ю).

Стороною дощик та й стороною,
Та й на мою же рожу червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту й кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую,
Та й на мою же косу же русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?

Я й сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля б’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата в’ють Купала на Йва(на)(!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йва(на)!

Купалочка, де твоя дочка?
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йва(на)!

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

По Купала я ходила, запащину я згубила,
Купала на Йвана.

От попович ішов, запащину знайшов,
Купала на Йвана.

Поповичу, сукин сину, оддай мені запащину.
Купала на Йвана.

Понад річкою, понад водою,
Та й заросла рута-мнята, гей, лободою.

Лободою.
Та й нікому руту-мняту, гей, прополоти.

Прополоти.
– Ой устань же, Маринко, раненько.

Як посію рожу та над водою,
Чи не піде дощик стороно(ю).

Стороною дощик, та й стороною,
Та на мою же рожу же червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую
Та й на мою косу русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Іван купавсь та й нам придавсь.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Цвіти рвали, віночки в’язали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Віночки в’язали, на воду кидали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

На воду кидали, вогні зажигали.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Вогні зажигали, з святом поздоровляли.
На Івана Купала, на Івана Купала.

Ходить кониченько понад гречкою,
За ним козаченько же з уздечко(ю).

Ой, постой же, коню, я осідлаю,
Поїду дівчину же одвіда(ю).

Ой, чи вона жива та чи здорова,
Молода дівчина чорнобро(ва)?

Ої чий же то льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йван(а).

(Ой чи я ж то молода та не виполола?)

То ж Маренчин же льон, що заріс бур’яном,
Купала на Йвана(а).
А Маренка молода та й не виполола,
Купала на Йван(а).
Сьодня Купала, а завтра Івана,
Купала на Йван(а).
Купався Мусій та й упав у кисіль,
Купала на Йван(а).
Купався Денис та й на кладці завис,
Купала на Йван(а).

Та купався Іван
та й у воду впав,
Купала на Йвана!

Та купався Мусій,
доведеться й усім,
Купала на Йвана!

На калині роса впала,
в нас на вулиці Купала,
Купала на Йвана!

Було в вдови дві дочки, (двічі)
Обидві як зірочки.

Старша меньшу питає, (двічі)
Кого ж вона кохає?

Старша меншій відмовля, (двічі)
Що кохає Василя.

Ходьом, сестро, до броду, (двічі)
Подивімось на воду.

Подивімось у воду, (двічі)
Котра краща на вроду.

Старша меншу попхнула, (двічі)
Та й на море гукнула.

Пливи, сестро, потопай, (двічі)
Про кохання забувай.

Ой, Петра й Павла минає,
Половина літечка немає.

Ой, поорю землю плугами
Та й засію землю житами.

Ой, родися земле, родися,
Пора ж тобі, Василечку, женитися.

Ой ти петрівня зозулино,
Та й не куй рано по дібро(ві).

Та й не куй рано по діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

Хоч збудять мене раніш тебе,
Сива зозуля не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

(Невістка встала. послухала,
Взяла відерце й постукала.

Взяла відерце й постукала,
Та вп'ять головку укутала.

Свекорко каже - розбудімо,
Свекруха каже....)

Ой ти, зозуле петрівняя,
Ой не куй рано й у дібро(ві).

Ой не куй рано й у діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

А збудять мене раніш тебе,
Сива зозуле не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

Невістка встала й послухала,
Та й знов головку й укута(ла).

Свекорко каже: "Розбудімо!",
Свекруха каже: "Задаві(мо)!".

Свекорко каже: "Гріх нам буде",
Свекруха каже: "Друга буд(е)!"

Свекорко каже: "Не такая",
Свекруха каже: "Молода(я)!"

Свекорко каже: "Не до мови",
Свекруха каже: "До любо(ві)!"

Ой петрівочка, мала нічка,
Не виспалась наша діво(чка).

Це треба рано й уставати,
Да й капусточку полива(ти).

Да череди гнала, задрімала,
На пеньки ноги позбива(ла).

На пеньки ноги позбивала,
На шпички очі повийма(ла).

А вже петрівочки дві неділечки,
Напивайтесь, хлопці, горіло(чки).

А вже петрівочка та мина, мина,
Напивайтесь, хлопці, вина, ви(на).

Ой ти Петре, Петре, та ще й ти, Йване!
Половина літа мина(є).

А вже петрівочка тай мала нічка,
Не виспалася наша діво(чка).

До череди гнала, та й задрімала,
На пенечки же ножки позбива(ла).

На пенечки ножки та й позбивала,
На терночки очки повирва(ла).

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

На Петра хліб пекла,
На Івана вибирала.
Купала стриба(ла)!

Славен вечір, дівич-вечір та рано-рано,
Славен вечір, дівич-вечір та ранесень(ко).

Не так славен, як ізряжен та рано-рано,
Не так славен, як ізряжен та ранесень(ко).

Ізрядила його Олесина ненька та рано-рано,
Олесина ненька й уся родинонька та ранесень(ко).

Розвий, сосно, сімсот квіток та рано-рано,
Сімсот квіток ще й чотирі та ранесень(ко).

Всім боярам квітка, а Саші немає та рано-рано,
Нашо йому квітка, як Олеся дівка та ранесень(ко).

Ой поросло жито поміж високою,
– Ой чи будеш, мамо, плакати за мною? (двічі)

– Буду, доню, буду, ще й серденько в’яне,
Ой хто ж мене, доню, до смерти догляне? (двічі)

– Оставляю, мамо, найменшого брата,
Ой не буде, мамо, в вас весела хата. (двічі)