Цифровий архів фольклору

Весняночко-паняночко, де ти зімувала?
Я в лісочку на дубочку пряла на соро(чку).

Ой лели-лели,
Питається парень дівку, чи підеш за мене?
Ой не хочу я й за тебе, піду за Іва(на).

Не хочу я за Івана, піду за Пилипа,
Бо в Пилипа в саду липа, буду щодня би(та).

Не хочу я за Пилипа, піду я за Гната,
Бо й у Гната нова хата, буду я й бага(та).

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого же лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо так мені же то(шно).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по ча(рці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та совила гніздечко, де моє сердечко же,
Та й совила другоє, де сердечко же мо(є).

Перекиньмо, подруженьки,
Через яр верьовку,
Чи не прийдуть по верьовці
Та й селянські хло(пці)?

Горе ж тому ай лебедику ж самому,
Що й поросло ой біле пір'я ой по йому.

Що поросло ай біле пір'я по йому,
То ж не пір'я, то й то дівоцька ой краса.

Ай то дівочая краса,
Ай хіба вчора ой не неділенька була?

Хіба вчора ай не неділенька була?
Що й у дівки ой не розчесана коса.

Що у дєвки ай не розчесана коса,
Чого в дєвки ой позаплакані глаза?

Чого в дєвки ай позаплакані глаза?
Либонь дєвка ой мале дитя та й зродила.

Либонь дівка ай мале дитя зродила,
А й зродивши, ой на Дунай річку ой однесла.

Пливи, пливи, ай мале дитя, Дунайцем,
А я піду ой погуляю ой з молодцем.

Пливи, пливи, ай мале дитя ж, ріками
А я піду ой погуляю ой з дівками.

Недобрая годинонька була, як матуся свого сина й била,
Й а син неньці ой покорився, ой у ніженьки ой уклонився,
"За що ж мене, ой моя мати, би(ла)?"

"Як будеш ти мене, мати, бити, та й піду я на чужину жити,
А й піду я на чужину, ой там я же молод та й не загину,
А я ж молод, ой парень не жона(тий)."

"Ой вернися, мій сину, вернися, та в голубий жупан одягнися,
А й нехай я подивлюся, ой слізоньками ой умиюся,
Чи є кращий ой козак на Вкраї(ні)?"

Виходила всі тьомні лужечки, витоптала круті бережечки,
Та й не найшла ой сина свого, ой тільки найшла ой слідок його,
Де дитина ой рідна походи(ла).

"Ой зорву я кленовий листочок, та й накрию синовой слідочок,
Що б і пташки ой не літали, ой щоб зозулі та й не кували,
Синового ой сліду ж не топта(ли)."

Ой посох, пов'яв та любисточок,
Та й кленовой листочок.

Кленовой листочок,
Ой не бачила та й миленького -
Та й болить жевіточок.

Болить жевіточок,
Ой як від живота та й до серденька,
Та все тіло ой помліло.

Все тіло помліло,
Ой не бачила та й миленького,
Та й не й озьмусь за діло.

Ой, ой за (го) діло, та й ой за діло,
Та з ким я не стояла.

З ким я й не стояла,
Ой з ким стояла, та й розмовляла,
Та плакала, ридала.

А що звечіра а син Божий народився,
А з пів ночі небо, землю сотворив.

Та народився із Дівиці Марії,
Причастився Присвятої Богородиці.

Та на Ордані тихо вода стояла,
Там Пречиста свого сина купала.

А купаючи ше ризами сповила,
А, сповивши, у (я)селечки вложила.

Та над тим дитям три анголи дихало,
До схід сонця аж три царі приїхало.

А шо первий цар миром Божим мирував,
А другий цар сином Божим називав.

А що другий цар сином Божим називав,
А третій цар квіточкою дарував.

Та то ж не квітка - то Святоє Рожество,
По всім світу, поміж миром радісно.

Добрий вечір! З празником! Будьте здорові!

Ой дивнеє нарождення,
Дивна новина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина.

Ой породила та й положила,
В яслах на стайні,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни.

Ой а шоб тільки та й три анголи,
З небес летючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи.

Шоб архангела та й Гавриїла
Речі й пойняли,
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.

Ой сади цвітуть, ой сади цвітуть,
Ше й різні квіти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Ой у городі у Вифлиємі
Це диво стало -
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло,
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло.

Ой кланяйтеся ой ви, людіє,
Цареві Богу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу.

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Як посію рожу та над водою,
Чи не піде дощик стороно(ю).

Стороною дощик, та й стороною,
Та на мою же рожу же червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую
Та й на мою косу русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

Ой з-за гори, з-за лимана
Та й синя хмара же наступає,
Ой нуме, братця же, та й наступає.

Ой синя хмара наступає же
Та дробен дощик накрапає,
Ой нуме, братця же, та й накрапає.

Ой дробен дощик накрапає же
Та синє море наповняє,
Ой нуме, братця же, та наповняє.

Ой синє море наповняє же,
А й наш карабель потопає,
Ой, нуме, братця же, тай потопає.

Ой наш корабель потопає же
Та матрос парус напинає,
Ой, нуме, братця же, та напинає.

Ой башти гнуться, шнури рвуться же,
А й у матроса сльози ллються,
Ой нуме, братця же, та й сльози ллються.

Ой у неділю рано синє море грало,
Ой виряжала мати дочку в чужу стороно(чку).

В чужу стороночку, між чужії люди:
"Ой хто ж тебе, дитя моє, там жаліти бу(де)?".

"Пожаліють, ненько моя, та й чужії люди,
Робитиму, годитиму, добре мені бу(де).

Ой робила, робила, робота немила,
Кажуть люди ше й говорять: "Сирота ліни(ва)".

Ой ти думаєш, ненько моя, шо я тут паную,
Прийди, ненько, подивися, як я тут горю(ю).

Ти думаєш, ненько моя, шо я тут не плачу,
За дрібними слізоньками стежечки не ба(чу).

Ой зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи-пливи з рози квітка аж до мого ро(ду).

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й стала жури(ться).

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала потопати,
Ждала, ждала мати дочку, стала помира(ти).

Розлилися води на чотирі броди,
Приїзжає дочка в гості через чотири го(ди).

Старша доїзжає менша зустрічає:
"Чи ти чула, моя сестро, в нас неньки нема(є)".

"Ой чого ж ти, сестро моя, письом не писала,
Поки ненька ріднесенька в постелі лежа(ла)?".

"Ой того ж я, моя сестро, письом не писала,
Шо в тій чужій сторононьці та й не горюва(ла)".

"А я б тоскувала-перетоскувала,
Ой може б я свою неньку в постелі заста(ла).

Не застала б я в постелі, застала б на лавці,
Розказала б своє горе своїй рідній ма(мці)!".

Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить,
А низенько, низенько й захо(дить).

Низенько заходить,
Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой
Да й до дівчи-, до двічини хо(дить).

До дівчини ходить,
Да ой не ходи жи да до мене, й козаче,
Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий).

Уже ти жонатий,
Та як будеш да до мене ой ходити,
Да й убий сво-, й убий свою жонку.

.

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й остала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Ой не літай же ти, да ти, чорная галка,
Да низько й на-, низько над водо(ю).

Низько над водою же,
Да ой накажи жи да моєму же да й родові,
Да що я й си-, що я й сирота.

Що я сирота же,
Да сиротою же, да скажи ой на кого же
Да в світі при-, в світі прийоста(вся)?

В світі прийостався же,
Да засватана же да тая же ой дівчинонька же,
Да що я й і же-, що я жениха(вся).

Що я й женихався,
Да женихався же, да тільки ой не сміявся же,
Та думав, мо-, думав, моя бу(де).

Думав, моя й буде жи,
Да чи Бог не судив, да чим сам ой да й не схотів,
Да розрая-, розраяли лю(ди).

Розраяли люде,
Да уже ж мені, же да парню же ох і молодому жи,
Да пароньки, пароньки не бу(де).

Ой із-за гори кам'яної,
Сонце вгору йде,
А дівчина до батенька,
На пораду йде.Ги!

Ой порадь, порадь, мій батенько,
Порадь же й мене,
А як прийду повінчана,
Чи приймеш мене? Ги!

Ой одрізана скиба хліба,
Та й не притулю,
А як прийдеш повінчана,
То я й не прийму.

Коло виру, виру та й широкого,
Коло Дунаєчку глибоко(го).

Ой там сиротина та ноги мила,
Вона чисту воду сколоти(ла).

Ой, де й узявся та козаченько,
Та й на вороному кониче(ньку).

Ой, став же він коня та напувати,
Та й тую сирітку проклина(ти).

Бодай ти, сирітко, більша й не зросла,
Такою малою заміж ви(йшла).

Бодай ти, козаче, та не оженився,
З вороного коня й утопи(вся).

Ой, із-за гори,
Та із-за кручі,
Ой, риплять вози йдучі.

Ой, риплять вози йдучі
Та й вози риплять, а ярма бряжчать,
Ой, воли ремигають.

Ой, воли же ремигають,
Та й попереду сам чумацький син
На сопілочку грає.

На сопілочку грає,
Ой, сопілочка та з барвіночка,
Ой, оріхове денце.

Ой, оріхове денце,
Та як заграє та трава в'яне,
Ой, болить моє серце.

Ой, болить моє серце,
Та й болять ручки та болять ножки,
Ой, пшениченьку жнучи.

Ой, пшениченьку жнучи,
Та ой як мені та й надоїло,
Ой, миленького ждучи.

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла, та ой стала кува(ти).

На бережку сіла, та стала кувати,
Не чуть мого милого та й не чуть, й не слиха(ти).

Не чуть мого милого, не чуть й ні слихати,
На жовтім пісочку ж, ой два слідочки зна(ти).

Що перший слідочок коня вороного,
А другий слідочок, ой парня молодо(го).

Піду у лісочок, зірву я листочок,
Буду прикривати ой милого слідо(чок).

Щоб роси не впали, пташки не бродили,
Щоб мого милого же, ой, кращі не люби(ли).