Виганяли кутю

Виганяли кутю: – Геть, кутя, з покутя, а узвар на базарь. Церква у нас була коло річки у Ковалівки (назва села – Н.О.). Під церквою річка. На льод виходять молоді хлопці, вирубують хрест, льод товстий, вирубують хрест льодяний, становлять, а тоді перехрестя. Обнаковенний хрест. Тоді виносять буряшний квас, жінки ж готовлять для борща, красний квас з буряків. Виносять і по тому хресту пишуть букви.

Що малювали на хресті, тільки букви?

Тіки букви. Вони якось стояли три до міста, а один високий був. Знаю, ще маненькою була. А тоді кажуть, не находьте, а то багато як найде, так аж вода виступа з отих ополоночок (Ополонки вирубані навколо хреста – Н.О.). А тоді в отих же ополоночках набирали воду хто бере в глечічок, хто в битоньчік, те бере в циберочку, хто в шо, свяченої водички. На Хрещення ото приносимо водичку додому. Тію водичкою, кропильце таке зроблють,

Кропильце з чого роблять?

та з сіньця зроблють так, як щіточку. І тоді в мисочку тієї водички свяченої і ото в хаті покроплять, і підуть і до скотинки, яка є. У скотинки покроплять, скрізь по дворі. Ще й хрестики писали глиною білою.

Крейдою?

Крейдою писали і хрестики.

А пироги носили?

І пироги носили. На тарілочці ото пиріг і ото значіть хто пише, писне, а пирога кусне.

Хто писав хрестики?

Хазяїн там ілі син, такий зрослий. Не дівчата, а мужицький пол. Або батько, або син. Ото скрізь покроплять, а тоді входять у хату і почінають обідати.

Коли голубів пускали, стріляли?

Стріляли. Ото як вистріле, а той голубів як пусте. Голуби сюди-туди, не попадуть куди й летіти, понад людьми літають.