Рубрики: |
Хрестини
Баба-повитуха |
---|---|
Населений пункт: | с. Гетьманівка, Шевченківський район, Харківська область |
Респонденти: | Дерев’янко Єлизавета Карпівна (1904), Кубрак Любов Іванівна (1909) |
Збирачі: | Наталія Олійник |
Дата запису: | 03.08.1996 |
Транскриптори: | Наталія Олійник |
Бабка слідом ходе за тобою. Мене водять по хаті, схватки, притихне, полежу. Як народиться вже, Господь пошле, тоді вона дитинку прибере, воду нагріє, скупа мене, посадять. І мене, й любу у ті года.
У чому купали?
«Зрізки» такі були дерев’яні низенькі.
Як називали?
Так і називали «зрізок». У «зрізок» садили рожаницю і там і обмива мене та бабка й попаре.
Якісь трави туда кидала?
Не знаю, може. «Зрізок» півметра заввишки. Воно таке з досточок кругле, як діжичка. Туди наливають теплої води, попарять, повитирають, чисту рубашку надінуть. І лежу тоді, дитинку приберуть. Поки вона рожаницю прибере, а дитинка десь полеже. А тоді дитину купала, первій раз.
Коли жінка народжує дитину, то ланпадка все время горить. Поки в церкву однесуть дитину і перехристять.
Коли жінка народила дитину, її зразу несуть хрестити?
До утра, канєшно. І ланпадка горить все время. Перехристять, тоді ланпадку тушать. Коли брали куми до церкви, то казали: – Брали у вас немолитвенне і нехрещеене, а вам принесли хрещене і молитвенне. «Зрізок», діжка така широка і вона (бабка – Н.О.) сажа туди породілю і паре
Коли?
До родів.