​На Петра Павла перше

На Петра Павла перше поспіває жито, ходили сім’єю на перший сніп. Як є батько і син в сім’ї , то він на Петра встає рано, поснідали, каже: «Так, сину, вставай, і бери косу! І я беру! А ви, дівчата, ходіть дивитися». Перше поспіває жито. А як не поспіє – все одно його косять небагато, на перший сніп – тобі сніп, і мені. Скільки косарів у сім’ї – стільки снопів. У нас – два. А тоді тут же, на полі їх ставили. Отак їх ставили, на гузирем униз! І дивилися, чи здорово колосся обвисає, чи буде гарний урожай, чи наллється добре жито? Колоски пообвисають, то каже старий батько: «Дітки, урожай буде хорош!» Обвисли колоски гарно – раді всі! Отак у нас було. Як я робила в колгоспі, на жнива разні пісні співали. Їхали на поле волами, в гарбу насідає нас душ сорок. Їхати – не пішки йти, – і співають. І перша пісня була – «Ой чия то пшениченька що довгії гони», ще співали «Ой ви хлопці ви кубанці двадцять першого сентября, Як дралися ми з поляком од рассвета до темна», а ще «Пішли хлопці по-над яром, каблуками топа А дівчина молодая все глазами хлопа» «Їдьмо, Галю, з нами, з нами козаками Краще тобі буде, чім в рідної мами».