У неділю за молодою

(Віра Денисівна розповідає про весілля старшої дочки - В.О.) У неділю за молодою приїзжають підводою, пара коней, хоть тройка, з дзвониками, дуга була уквітчана, з вишитим рушником. Приїзжає молодий до двору, його не пускають у двір, тільки відкупайся. Відкупився, заходе, а тут і невєсти не віддають. У моєї дочки молодий був не дуже багатий, сама мати. Я хоч з чоловіком, мені ж то легше, а він без батька. Так я кажу: «Давайте не вимагати великих грошей, а трояку й хвате. Де людям узяти?» Так і зробили. Молодий приїхав із боярином, а він був не робкого десятка. «Та хай ваша молода і гарна, і багата» А я кажу: «Та ні, не багата. Ми за багатством не гонимося, вони самі наживуть». І повезли молоду до молодого. А ми свою бєсєду садовим без молодої. Це такий обряд. Молодий везе молоду до себе обідати. Там їх зустрічають батько й мати, із хлібом-сіллю, на рушнику хлібина, на хлібині соляночка. Батько йде – несе чотири чарки та бутилку. Наливає матері молодого та дочці, мені та йому. Молодий виливає через праве плече свою чарку, а молода свою, а батьки випивають. Мати молодого каже: «Бласловимо у хату!» Ми простилали красний рушник,

Кролевецький?

Такі раніше були ткані. Послали, пройшли вони, ми їх благословили, вони нам низько вклонились, і ми їх посадили на посад. На посаду як садовити, теж співають, щоб благословили: «На посаду сяде, низько уклонися батенько рідний, благослови мене» Пообідали, почали дарити. Подарили, то ж ідуть до молодого зовсім. Випровожаємо їх хлібом-сіллю. Батько каже: «Дарую я тобі телицю!» А я кажу: «Дарую те, що придбала. Дарую тобі червонця (по півсотні дали, що було, і все) А тепер, дітки, засучуйте рукава та прибавляйте до них сами!» Ну, вони молодці! Прибавили, і хату нажили, і в хату нажили, і в двір.