Навпаки наперехрестя сито так сієш

Навпаки наперехрестя сито так сієш на бумагу ілі на тряпочку. Тоді оцей попіл береш собираєш, іменно мягенький, і кладеш дитині під спинку. Не так, шоб воно давило. Ну вмощуєш там так, шоб дитині було лежати харашо. В ночовках же купали, не ванни, а ночовки ж були. Дерев’яні і жилізні. І ото кажуть, шо нада покупати шість раз. У в отому попілі. Так вроді оцей попіл вибирає оцей мох із спини, шоб дитина спала спокойно. Ото вона не вертілася сонна все время. Глаза закриті, воно дуже хоче спати. Ну оце йому мох оцей не дає.

Шоб мати не била кішку

Шоб мати не била. І каже бабушка: «Я ж казала, шо не бий же кішку ногами, ти ж ходиш такою (вагітною – В.Г.). Ніззя, так не слухаєте ж мене, а тепер бач, дитина ж плаче й ти коло нього». То тоже не можна бити ногами, коли ходиш такою. Тоже саме, шо від собаки тоже. Собака лає, дитина кричить одно, і неспокійна така. Труху брали ми, труху. Дєтскої присипки ж не було. Брали труху. І заставляли тоже: сій на перехрестя ситом. Тільки сито не так, як воно єсть, а перевертати дном вверх. Тоді ото сієш так наперехрестя. Тоді ту собираєш труху, підсушуєш її на чистій сковородкі чи там десь на лежаночкі, і цю труху в баночку. І коли дитина сильно запріва… Це я на своїй шкурі іспитала, бо дочку свою, плаче й плаче дитина, я не знаю чого. Я її понесла до бабки. … Сосни, іменно сосни, які оце лати, там сидить оцей короєд, він там переїдає, воно остається таке мєлєньке, і ото підсієш, підсушиш і ото воно як пудря. І ото береш марлєчки кусочок і засипаєш. А воно лежить, глазіє.

Не ходи розкритій?

Розкритій, боже сохрани. Притяженіє сонця, каже бабушка. І не положено, вобще не ходи розкрита. Ця женщіна, шо (вагітна – В.Г.)… Ну тобі волосся показувати не положено.