​Я розкажу те, що знаю

Рубрики: Сватання
Населений пункт: с. Бабенкове, Ізюмський район, Харківська область
Респонденти: Каширова Валентина Євдокимівна (~1922), Сухомлін Ганна Сергіївна (1913)
Збирачі: Віра Осадча
Транскриптори: Віра Осадча

Я розкажу те, що знаю, як раніше сватали. Можна брать такого в свати, хто багато балакає. Чаще всього беруть чужих. Свати ідуть до хати, питаються: «Чи ви свати чи не ви свати? Ми туди попали, чи це ті люди, що нам треба?» Якщо вони згодні, то кажуть: «Ці ми люди, туди ви попали, сваточки наші рідні!» Тоді заводять сватів за стіл, беруть хліб-сіль, виходе та дівчина, що її засватили, розрізає хлібину, перев’язує сватів рушниками, а молодого хустиночкою. Сватів поки перев’язує одним рушником, а молодого через ліве плече. Ставлять кварту горілочки, і тоді у них іде розмова. Про те, як устроїть весілля. Ну, якщо прийдуть свататься, а не согласна дівчина з хлопцем, тоді падає сват. Значить, усі ті, що прийшли дівчину сватать, зрозуміють, що вони її не засватають. (Як зустрінуть перев’язаних сватів, кричать – В.О.) «…засватали, засватали!» А як ідуть темно і гарбуза несуть і не перев’язані – кажуть: «Гарбуза вчепили! Вчепили гарбуза!» Сватання кончилось!