Нєвеста з дружками ходить по селу

Нєвеста з дружками ходить по селу, по всіх сусідах. Низько кланяється й каже «Сусідонька дорогенька, просили батько, просила мати, і я вас прошу приходьте до нас на коровай та шишки! Будемо коровай ліпити та шишки дбати!» Сходяться сусіди, ліплять коровай. Готовились дріжджі з хмелю. Заварювали хміль, туди трошки муки бросали, вистаювалось воно. Добре вимішували, клали спиртові дріжджі, і сходили дріжджі. Ці дріжджі цідили та сито, туди клали сметану, масло, сахарь, били яєчка, і замішували тісто на коровай і на шишки. Замісили, тісто сходе. А хлопці -бояри називались, їм дівчата співали пісню: «До бору, бояри, до бору рубайте сосну здорову. Та коліть її на тріски, щоб було пекти нам коровай та шишки» Проспівали боярам, тісто підійшло. Ліплять коровай. Піч горить, дрова наколоті, дружки накололи. Тісто все підіймається – от тако! Ось піч нагоріла, починають співати: «А в нашої печі золотії плечі, серебряні крила, щоб коровай гнітила». Несуть коровай до печі, вигрібають жар, садовлять його. Коровай спікся, підкидають ще трошки дров, бо на коровай добре піч напікають. Отакий коровай, а шишечка маленька! Підкидають ще трішечки дровець, а за тим і шишки зойшли. Ставлять печуть шишки. Попекли, вибирають, складають. А дружки і сусіди, які пекли коровай, співають: «Казав же ж ти, мій батенько: «Не оддам тебе, донечко». Складають і співають. Печуть у молодої коровай один, у молодого – другий. А як вмісті свадьба, то заказують відразу два короваї. Один приховують на неділю, а другий крають в суботу.