| Рубрики: |
Дівич-вечір (Гільце)
Весільні чини "Світильник" ("Меч", "Шабля") Весільне застілля |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Довжик, Золочівський район, Харківська область |
| Респонденти: | Решетняк Марія Тихонівна (1914), Зінченко Віра Олександрівна (1949) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Дата запису: | 20.07.2000 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Робили гільце з сосни, квітчали разноцвєтними квітами, а зверху була велика красна квітка. Одна підскочіла і зірвала квітку. Може вона шо знала, чи бог його зна. Підплигнула і ухватила квітку. Там такий скандал був. (Квітку з верхівки гільця зривати не можна було – Н.О.).
Де дівали гільце після весілля?
Спалювали.
Який був світильник у світилки?
У світилки був світилник невеличкий, в середині коня дерев’яного садовили і платочком обмотаний. Світилник робили з гілочка сосни, яку уквічували. Він сантиметрів 20-30 завбільшки.
Який був коник?
Тоже сантиметрів двадцять, його вирізали з дерева і він ото і ходив по всьому селу від того до того. Кінь стояв у гільцеві, одна голова вверх. Світилка несе той світилник, сідають їсти і вона сідає коло брата, коло молодого з тим світилником. Світилку перев’язували платком в молодого через плече, а тоді і в молодої через друге плече. Світильник тоже перев’язували (обмотували – Н.О.), шоб же ж нівєста була парна. Коли я світилкувала (Зінченко Віра Олександрівна), коли брат двоюрідний женився, світильник перев’язували платком і міні давали платок, і він у мене довго, довго був, годів навєрно п'ятнадцять. Світилку перев’язували у молодого, а тоді у молодої навхрест. Я (Зінченко Віра Олександрівна) в 69-му йшла заміж. Чоловік ішов за мною, дружка перев’язували, свашку, всіх по разу.
