| Рубрики: |
Весільне застілля
Посад Пришивання квітки |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Довжик, Золочівський район, Харківська область |
| Респонденти: | Усик Марія Олександрівна (1933), Пузич Антоніна Василівна (1929), Прохорова Анастасія Степанівна (1929) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Дата запису: | 30.07.2001 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Пустили поїзд у хату, уже з сватами договорилися, заходе законна світилка, бере світилник у руку і сідає. Молода сидить за столом, нахилила голову на лежаки, які лежать за столом. Не баче женіх молодої, як зайшов у хату, голова наклонита, він підходе, сідає за стіл, піднімає її голову і садовлять.
Вона чим була накрита?
Нічим, у нас не накривалося нічим.
Чи пришивали молодому квітку?
Становиться молодої сестра на стулку і начіна співати.
А картуз як передають?
Попід столом на тарільці і квітку, яку відчепили у молодої від грудей. Співає: Скаче сестра скаче… Кажуть: “За наші труда по рюмки вина”. Передає вона картуз йому, а вже відтіля передають могорич. Подарок передають, на плаття дають. Свашці співали: “Свашка-неліпашка Шишок не ліпила…”
Як визначали молодих, якщо були напівсиротами або сиротами?
Тільки зелену квітку чіпляли. Якщо у молодої чи молодого нема батька або матері, чіпляють тільки зелену квітку на груди, а молодому до картуза пришивали. На голові у молодої був білий вінок, а квітку чіпляли до грудей зелену. За столом співають весільних пісень.
