| Рубрики: |
Прощання з батьками
Покривання молодої |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Довжик, Золочівський район, Харківська область |
| Респонденти: | Усик Марія Олександрівна (1933), Пузич Антоніна Василівна (1929), Прохорова Анастасія Степанівна (1929) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Дата запису: | 30.07.2001 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Молодий привозе молоду додому, як уже її забрали, женіх приводе додому, сідають за столом. Дві замужні женщіни, одна з нівестиної сторони, друга з женіхової. Покривають молоду, співають: “Покриванки-ванки, Давайте серпанки…” Вони міняються головними уборами. Як ізнімуть хвату із неї, напинають платочком. А женихові дають цей платочок, шоб він її напнув. Співають: “Ой так нарядили, Як сами схотіли…” Кажуть: “За наші труда, по рюмці вина”
На сучасному весіллі співаєте?
Співаємо і січас. Мало, старики перевелися, молодьож щас співає совремьонних. Я була три дні на свальбі і в нас там було три таких женщини і співали старинні пісні, і перед столом співали, і дружкові співали. Зараз співають так: “Свідєтєль, свідєтєль, Шо ж ти за Хома…”.
І приходе невістка до свекрухи, і каже: “Мамо, прийми оцю хлібину, а мене щітай за рідну дитину”. Свекруха отвічала: “Хліб я твій приймаю, і тебе за свою дитину щітаю”. Треба зразу мамою назвати свекруху. Раніше до молодого йшли пішки, несли ікони на рушниках, співають, а зараз шо, сіли в машину і не побачиш молоду. Раньче був такий обичай, коли мати провожала дочку з дому і каже: “Дочічка, як ти сядеш на покуті, і коло себе висип жменю жита і скажи: “Хата ваша, а жизня наша”. Щоб молодим жизнь була.
