​Мертва людина повинна

Текст збирача:

Мертва людина повинна хоч одну ніч переночувати вдома. Гукають дві душі одягати мертвого. Обов’язково щоб вони були не з своїх (не з рідні), а чужі. Їм дають уріз матерії, або хустки, або рушники. До 12 годин ночі в домі сидять старі люди. Повечеряють, проспівають молитви і в північ розходяться. Рідні остаються до утра. На другий день приїжає батюшка і певчі. Біля покійного лежить 7 або 9 свічок (непарна кількість), обвернутих знизу в платочки, хлібина на хустині. Піп читає молитву, певчі співають. Старі люди беруть свічки, запалюють і передають далі. В кого свічка догоріла, той забирає платок, а остаток свічки кладуть у труну. Хоронять після 14:00, тільки до заходу сонця. Якщо не встигають, то відкладують на слідуючий день. В труну кладуть 40 монет (по 1 коп.), щоб померлий відкупав собі місце за 40 днів. Як виносять із двору, треба нічого дома не забути, бо буде ще покійник. Двері в хату і ворота зав’язують якоюсь вірьовкою чи рушником, щоб за покійником хазяйство не пішло. Процесія така: перший іде з квітами і кидає по квітці. Багато хто стверджує, що його робити не слід, бо коли хтось наступе на таку квітку, то в цієї людини будуть боліти ноги. Далі несуть вінки (родичам не можна). Один з родичів іде поруч і командує, коли треба стати…Далі несуть кришку і труну. За звичаєм траурна процесія після поворотів зупиняється на 5 хв. Їй уступают дорогу весь транспорт. Переходити дорогу теж не можна. На кладовищі гроб ставлять на табуретки. Батюшка читає молитву, святить яму кадилом. Підходять рідні та близькі прощатися. Труну забивають і опускають в яму на рушниках (12 метрів). Рушники віддають копачам (вони й опускають). Батюшка святить хрестом землю. Люди кидають три жмені землі в яму, щоб не боятися. Якщо хто дуже боїться покійників, йому сиплять жменю землі за пазуху. Тоді покійник не буде вздріватись. Хрест ставиться в ногах. Як покійний буде вставати на страшний суд, то щоб взявся за хрест і йому легше буде вставати. Труну опускають головою на захід. Похоронили. Там же роздають сумку цукерок «за царство небесне», приглашають обідати. Коли руки і ноги розв’язують, путо кладуть в труну. Ні в якому разі не можна брати додому, бо буде хтось боліти. Вранці слідуючого дня одні рідні несуть снідати померлому. На 8 день проти дев’ятого справляють поминки. На 39 день проти 40 – теж поминки, несуть снідати на кладовище. Поминати можна раніше, але не пізніше. Запрошують старих людей. На поминки варять борщ, капусняк або суп харчо. Їсти можна тільки ложками (ні в якому разі не вилками і ножами), бо коли дивишся на місяць, то здається, що там брат наколов брата на вила. Чокатись не можна, бо це радість. Як піст, треба готовити пісний стіл. Батюшка не сяде за стіл, якщо там скоромна їжа. Кажуть, до 9 день душа померлого літає в дворі, до 40 день її оприділяють: важуть гріхи і ведуть в рай або в пекло. Якщо за померлим дуже плачуть, то він буде лежати в воді. Тому плакати дуже не слід.